ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року справа № 5020-1274/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юніфарма”
(04073, м. Київ, пр-т Московський, 21-а)
до публічного акціонерного товариства “Фармація”
(99001, м. Севастополь, вул. Миколи Музики, 52-а)
про стягнення заборгованості за договором поставки, пені та інфляційних збитків у загальній сумі 41270,89 грн,
суддя Кравченко В.Є.
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився,
відповідача: ОСОБА_1 довіреність № 10 від 12.07.2011,
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом, в якому, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, просить стягнути з публічного акціонерного товариства “Фармація” заборгованість за товар, поставлений на виконання договору поставки товару (лікарських засобів та товарів медичного призначення) № 229/к-п/30 від 27.12.2010, у загальній сумі 41270,89 грн., з якої сума основного боргу складає - 39160,85 грн., пеня - суму 1639,51 грн., інфляційні витрати - суму 470,53 грн., а також вирішити питання про відшкодування державного мита, в сумі 412,71 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу, в сумі 236,00 грн.
Ухвалою суду від 16.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.08.2011.
Ухвалою суду від 25.08.2011 розгляд справи відкладався до 08.09.2011 за клопотанням відповідача у зв’язку з находженням повноважного представника публічного акціонерного товариства “Фармація” у відпустці, а генерального директора - у службовому відрядженні у місті Києві.
В судове засідання 08.09.2011 представник позивача не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, спрямував на адресу суду в оригіналі всі документи, додані до позовної заяви, просив здійснити розгляд справи за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” за наявним у справі матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Представник публічного акціонерного товариства “Фармація” в судовому засіданні 08.09.2011, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на позовну заяву, у якому визнав заявлений позов у повному обсязі, але просив розстрочити виконання рішення суду на вересень –листопад 2011 року.
Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням сторін, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача суд , -
ВСТАНОВИВ:
27 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” (постачальник) та публічним акціонерним товариством “Фармація” (покупець) був укладений договір № 229/к-п/30 поставки товару (лікарських засобів та товарів медичного призначення, далі - товар), відповідно до предмету якого постачальник зобов’язується передати в обумовлені строки у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором (пункт 1.1 договору) /а.с.9/.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що товар постачається за цінами, які формуються відповідно до чинного законодавства України і погодженими сторонами при узгодженні заявки і зазначеними в накладній на відпуск товару, які є невід’ємною частиною даного договору, і в яких фіксується торгова націнка. Фактом узгодження цін на товар вважається накладна підписана обома сторонами. Заявка на поставку товару погоджується сторонами електронною поштою, факсимільним зв’язком або телефонограмою.
Загальна ціна даного договору визначається сумою всіх накладних на відпуск товару за даним договором (пункт 2.2 договору).
За умовами пунктів 4.1, 4.3 договору товар постачається покупцеві партіями або на протязі 5 календарних днів з моменту погодження сторонами заявки на поставку товару, за умови, що доставка товару здійснюється за рахунок і засобами постачальника; або на протязі однієї доби з моменту погодження сторонами заявки на поставку товару, за умови, що доставка товару здійснюється засобами покупця. Датою і доказом поставки товару вважається дата підписання покупцем або його перевізником накладної на відпуск товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю або його перевізнику.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець проводить оплату товару на протязі 30 календарних днів від дати поставки. Кінцева дата розрахунків зазначається в накладеній на відпуск товару, з дотриманням п.6.2 договору.
Якщо покупець розраховується за поставлений товар частковими платежами за декількома різними накладними, то покупець зобов’язаний в платіжному дорученні на перерахування грошових коштів вказати номер накладної, за якою провадиться розрахунок. У разі перерахування грошових коштів без вказівки на конкретну накладну, постачальник вправі самостійно, на свій розсуд здійснити зарахування грошових коштів за різними накладними.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором встановлена у розділі 7 договору, згідно з вимогами чинного законодавства у вигляді сплати пені за кожний день прострочення з урахуванням подвійної ставки Національного банку України, що встановлена у спірний період.
Договір поставки укладений до 31.12.2013 року, отже, є чинним на час розгляду справи.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, товариство з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” поставило публічному акціонерному товариству “Фармація” товар на загальну суму –46 718,60 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними:
№ 2749 від 09.03.2011 –на суму 17 839,88 грн /а.с.10-11/;
№ 5642 від 14.03.2011 –на суму 77,00 грн /а.с. 12/;
№ 5663 від 14.03.2011 –на суму 10 815,18 грн /а.с. 13-14/;
№ 4751 від 11.04.2011 –на суму 17 986,54 грн /а.с. 15-17/.
Відповідач отримав товар за вказаними товарно-транспортними накладними за довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що підтверджується підписом представника публічного акціонерного товариства “Фармація” у зазначених накладних /а.с. 18-19/.
Судом встановлено, що на виконання зобов’язань за договором поставки № 229/к-п/30-5п, товариством з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” був поставлений товар публічному акціонерному товариству “Фармація” в погодженому сторонами асортименті на загальну суму 46718,60 грн.
У свою чергу публічним акціонерним товариством “Фармація” був прийнятий товар, однак оплата за нього була здійснена частково на суму –7 557,75 грн.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” сплата вартості товару була здійснена на рахунок позивача наступним чином:
27.04.2011 перераховано - 5 000,00 грн, які були розподілені позивачем наступним чином: 1557,75 грн. –за накладною № 2749 від 09.03.2011, 3442,25 грн –за накладними, які не є предметом спору;
04.05.2011 перераховано 5 000,00 грн, які були розподілені за накладною № 2749 від 09.03.2011;
21.06.2011 перераховано 1 000,00 грн., які були розподілені за накладною № 2749 від 09.03.2011.
Ці перерахування підтверджені у довідці № 111, виданій 03.09.2011 товариством з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” (а.с. 23), та відповідними банківськими виписками про рух грошових коштів на виконання договору № 229/к-п/30 поставки товару /а.с. 20-22/.
Підставою звернення до суду з цим позовом є обставини несплати публічним акціонерним товариством “Фармація” за спливом встановленого у п. 6.1 договору строку решти поставленого товару, станом на 03.08.2011 спірна сума заборгованість відповідача склала суму –39 160,85 грн. Також позивач, посилаючись на статті 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, порушення з боку покупця грошового зобов’язання, просить стягнути пеню за період з 08.04.2011 по 03.08.2011 наростаючим підсумком у загальній сумі 1639,51 грн. та інфляційні витрати в сумі 470,53 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
На вимогу статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.
Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення не надано.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договором поставки № 229/к-п/30-5п у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму 39 160,85 грн.
Відповідачем у відзиві від 07.09.2011 повністю визнана спірна сума заборгованості, що не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, та, відповідно до частини п’ятої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову в цієї частині.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.
Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов’язання у вигляді стягнення пені та інфляційних витрат, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України і умовами пунктів 7.1 і 7.2 договору поставки, не суперечать статтям 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Проте, суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що він виконаний з арифметичними помилками та порушенням вимог чинного законодавства України.
Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною першою статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вже зазначалось, пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець проводить оплату товару на протязі 30 календарних днів від дати поставки. Таким чином, відповідач мав наступним чином розрахуватись за товар, одержаний за товарно-транспортними накладними:
№ 2749 від 09.03.2011 –на суму 17 839,88 грн –до 08.04.2011 (платіж прострочено з 09.04.2011, а не з 08.04.2011, як зазначено у розрахунку позивача);
№ 5642 від 14.03.2011 –на суму 77,00 грн - до 13.04.2011 (платіж прострочено з 14.04.2011, а не з 13.04.2011, як зазначено у розрахунку позивача);
№ 5663 від 14.03.2011 –на суму 10 815,18 грн - до 13.04.2011 (платіж прострочено з 14.04.2011, а не з 13.04.2011, як зазначено у розрахунку позивача);
№ 4751 від 11.04.2011 –на суму 17 986,54 грн - до 11.05.2011.
З урахуванням викладеного, судом здійснений наступний перерахунок суми пені:
Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів прострочення Сума пені, грн.
17839,8809.04.2011-13.04.2011537,88
28732,0614.04.2011 –26.04.201113158,62
27174,3127.04.2011 –03.05.2011780,78
22174,3104.05.2011 –11.05.2011765,92
40160,8512.05.2011 –20.06.201139665,13
39160,8521.06.2011 –03.08.201144731,72
Всього:1 741,05
Враховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягає пеня у межах заявленого розміру - 1639,51 грн, проте, за періоди, визначені у вищевказаному розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Так, позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати у сумі 470,53 грн. за травень –червень 2011 року. Проте, при здійсненні цього розрахунку, позивачем також допущено арифметичні помилки, у зв’язку з чим судом здійснений перерахунок цієї суми, з урахуванням рекомендацій, які містяться у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 наступним чином:
39160,85 х 101,2% - 39160,85 = 469,93, де:
39160,85 грн. –сума боргу відповідача;
101,2% - середній індекс інфляції за травень-червень 2011 року;
469,93 –сума інфляційних нарахувань на борг за спірний період .
Таким чином стягненню з відповідача підлягає 469,93 грн. інфляційних нарахувань, а в решті вимог про стягнення з відповідача 0,60 грн. суд відмовляє.
Відповідач також просить при винесенні рішення надати розстрочку виконання рішення шляхом погашення заборгованості до 01 грудня 2011 року рівними частками. В обґрунтування надання розтрочки виконання рішення посилається на те, що публічне акціонерне товариство “Фармація” виступає відповідачем по декілька господарських справах, планує добровільне виконувати рішення судів, у 2010, першому півріччі 2011 року товариство знаходилось у тяжкому фінансовому становище, що підтверджується відповідними збитковими звітами про його фінансову діяльність.
Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
З огляду на вище встановлені обставини, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення до 01 грудня 2011 року зі сплатою заборгованості в розмірі 41 270,29 грн. рівними частками, а саме: у вересні 2011 року - 13756,76 грн, у жовтні 2011 року - 13756,76 грн, у листопаді 2011 року - 13756,76 грн.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З оглядом наведеного, керуючись статтями 49, 82, пунктом 6 статті 83, статтями 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Фармація”(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52 А, ідентифікаційний код 16515077, р/р 2600200015733 в СФ ВАТ Укрексімбанк, МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юніфарма” (04073, м. Київ, пр-т Московський, 21 А, код ЄДРПОУ 24376098, в ВАТ „Артем –Банк”, МФО 300885 або з будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 41 270,29 грн. (сорок одна тисяча двісті сімдесят грн. 29 коп.), у тому числі: 39160,85 грн. основний борг, 1639,51 грн –пені 469,93 грн. –інфляційні витрати, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 412,70 грн. ; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
3. Надати публічному акціонерному товариству „Фармація” розстрочку виконання рішення до 01 грудня 2011 року зі сплатою заборгованості в розмірі 41 270,29 грн. рівними частками, а саме:
у вересні 2011 року - 13756,76 грн,
у жовтні 2011 року - 13756,76 грн,
у листопаді 2011 року - 13756,76 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Рішення оформлено і підписано, в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 09.09.11