УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-24868/11
Справа № 2-1702/11 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/90/12 суддя Кваша А.В.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
18 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Грищенко Н.М.
при секретарі - Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представники відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» - Касьян Микола Степанович та Крижева Валерія Ігорівна,
представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» (далі – ДП РУ ім.Кірова), комунального підприємства «Кривбасводоканал» (далі – КП «Кривбасводоканал») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 04.01.2003р. при виконанні посадових обов’язків на КП «Кривбасводоканал» з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого висновком МСЕК від 20.08.2003р. позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, які при наступних переоглядах зменшено до 25%.
Крім того, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці на ДП РУ ім.Кірова, позивач отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 24.01.2007 року йому було первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15%, а всього 40% втрати професійної працездатності, які з 01 вересня 2008 року встановлено безстроково.
Вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яку він просив стягнути з відповідачів на свою користь у розмірі 184 400,00 грн. з кожного.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ДП РУ ім.Кірова на користь ОСОБА_3 9 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_3 9 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ДП РУ ім.Кірова на користь держави судовий збір у розмірі 4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн.
Стягнуто з КП «Кривбасводоканал» на користь держави судовий збір у розмірі 4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача КП «Кривбасводоканал» просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог до КП «Кривбасводоканал» скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на те, що судом не взято до уваги відсутність вини підприємства у нещасному випадку на виробництві та відсутності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 січня 2003 року об 11 год. 00 хв. під час виконання трудових обов’язків слюсаря аварійно-відновлювальних робіт мереж водовідведення Центральної диспетчерської служби КП «Кривбасводоканал» з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований.
Висновком МСЕК від 20.08.2003 року ОСОБА_3 встановлено 50% втрати професійної працездатності в зв’язку з трудовим каліцтвом та визнано інвалідом третьої групи (а.с.15). При наступних переоглядах розмір втрати професійної працездатності зменшився до 25% та з 01 вересня 2008 року встановлений безстроково (а.с. 20).
Крім того, працюючи протягом тривалого часу, з 25.06.1973р. по 10.01.2001р., впродовж 21 років 11 місяців, підземним машиністом електровоза, підземним слюсарем, підземним машиністом навантажувальної машини та підземним гірничим робітником ДП РУ ім. Кірова в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, позивач отримав професійне захворювання з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст.
Висновком МСЕК від 24.01.2007 року позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням, а всього 40% втрати професійної працездатності, з урахуванням 25% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом, які при наступному переогляді залишились незмінними та з 01 вересня 2008 року встановлено безстроково (а.с. 19-21).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 до ДП РУ ім.Кірова та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, але помилково визначив, що вказані, правовідносини, крім зазначених правових норм, регулюються ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ДП РУ ім.Кірова про відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржується.
Задовольняючи частково вимоги позивача ОСОБА_3 до КП «Кривбасводоканал» суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися.
Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами по справі склалися правовідносини з приводу спричинення моральної шкоди, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов'язане і виробництвом.
Норми ЦК України, що регулюють відшкодування моральної (немайнової) шкоди по відношенню до трудових правовідносин не є спеціальними нормами та не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що районним судом застосовано Закон, який не поширюється на дані правовідносини, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання на ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.
Згідно з правилами ст. 9 Закону України «Про охорону праці» №2694-ХІІ від 14.10.1992р. відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності (далі – Закон України № 1105-XIV).
Відповідно до Закону України № 1105-XIV у разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.
Не врахувавши викладеного, суд першої інстанції правильно встановивши, що у позивача право на відшкодування моральної шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом виникло у 2003 році, на підставі довідки МСЕК від 20.08.2003р., однак всупереч діючому законодавству зробив висновок про наявність у ОСОБА_3 права на відшкодування йому КП «Кривбасводоканал» такої шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України.
Спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у даному випадку вирішується на підставі абз.4 ст.1, підп.. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України № 1105-XIV при доведеності виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах та інших юридично важливих обставин, однак таких вимог позивачем не заявлено.
Враховуючи викладене, оскільки при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права та має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів ваажає, що апеляційна скарга КП «Кривбасводоканал» підлягає задоволенню, а судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до КП «Кривбасводоканал» про відшкодування моральної шкоди - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про стягнення моральної шкоди відмовити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова