ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" січня 2012 р.                                                                                    Справа № 45/14б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області"

на постанову

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 26.10.2011

господарського суду Донецької області від 28.09.2011

у справі

господарського суду№ 45/14б   

Донецької області

за заявоюПриватного підприємства "ТСМ-ГС 06"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"

пробанкрутство

за участю представників

скаржника Туніка Г.В.,

боржникаПономаренко І.С.,

кредиторівНАК "Нафтогаз України" Мицько Г.М.,

ПАТ "ВТБ Банк" Калініченко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2011 у справі № 45/14б (суддя Плотніцький Б.Д.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів на суму основного боргу 606 875 802,65 грн., штрафу та пені в сумі 2 162 204,19 грн., в тому числі вимоги конкурсного кредитора ТОВ "Укрспецсервіс–КТ" на суму             433 000 000,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2011 (головуючий суддя Богатир К.В., судді: Калантай М.В., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 28.09.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" –без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 28.09.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2011 у справі № 45/14б в частині визнання вимог ТОВ "Укрспецсервіс-КТ" на суму 433 000 000,00 грн., справу направити на новий розгляд в цій частині до місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами безпідставно не застосовано норми ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.ст. 88, 203, 215, 228, 234, 237, 655, ч. 1 ст. 1082 ЦК України, ч. 5 ст. 65, ч. 2 ст. 67, ст. 143, ст. 165 ГК України та ст.ст. 35, 43 ГПК України.

16.01.2012 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" заявлені доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник просить припинити провадження по справі № 45/14б за відсутністю передумов для її порушення.

У відзиві на касаційну скаргу боржник просив залишити без змін ухвалу господарського суду Донецької області від 28.09.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2011 у справі № 45/14б, вказуючи на дійсність кредиторських вимог ТОВ "Укрспецсервіс-КТ".

Кредитор, ПАТ "ВТБ Банк", у відзиві касаційну скаргу підтримав.    

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що за результатами апеляційного перегляду підстав порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "РосУкрОйл" 07.09.2011 Донецьким апеляційним господарським судом прийнята постанова, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Донецької області від 19.04.2011. Постанова набрала законної сили та не є предметом розгляду даного касаційного провадження.

Відповідно до приписів статей 14, 15 Закону правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов’язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень статті 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов’язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "РосУкрОйл" опубліковано в газеті "Голос України" від 25.06.2011 № 115.

Судами попередніх інстанцій встановлена своєчасність звернення кредитора, визнання судом вимог якого оскаржується заявником даної касаційної скарги, до господарського суду Донецької області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторські вимоги ТОВ "Укрспецсервіс–КТ"  до ТОВ "РосУкрОйл" на суму 433 000 000,00 грн. основані на договорі уступки права вимоги (цесії) від 17.02.2011, за яким новому кредитору (цесіонарію ТОВ "Укрспецсервіс–КТ") первісним кредитором (цедентом ТОВ "Трендом Продукт") було передано право вимоги до боржника заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 3819/10-Б/3818 від 01.12.2010, згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупця цінні папери (5 простих векселів) на загальну суму 433 000 000,00 грн., а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказані цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що договір уступки права вимоги (цесії) від 17.02.2011 не є договором факторингу, врегульованим нормами глави 73 розділу ІІІ книги 5 ЦК України, а тому до нього слід застосовувати правові норми, передбачені ст.ст. 512-519 ЦК України.

Колегія суддів зазначає про помилковість суджень скаржника про недійсність вимог кредитора, які ґрунтуються на договорі купівлі-продажу цінних паперів (векселів), з огляду на таке.

Статті 215, 216 ЦК України передбачають підстави та правові наслідки недійсності правочинів. Так, оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" дає визначення векселю як цінному паперу, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються вексельним законодавством. Зокрема Законом України "Про обіг векселів в Україні", ст. 4 якого визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового обігу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

В той же час вексель в цивільному обороті слід розглядати як іменний цінний папір, права за яким можуть передаватися в порядку і з наслідками, встановленими для відступлення права вимоги - цесії (ч. 4 ст. 197, статті 512 - 519 ЦК України).

Відступлення права вимоги за векселем має бути оформлене письмово окремим документом (документами), складеним (складеними) цесіонарієм та цедентом відповідно до вимог ст. 207 ЦК України. У цьому документі слід індивідуалізувати вексель, відступлення права за яким є предметом угоди про відступлення права вимоги.

Особа, яка обґрунтовує належність їй права вимоги правочином про відступлення цього права, укладеним нею і (або) будь-ким із її попередників, повинна надати письмові докази укладання такого правочину, якщо його не оформлено на векселі чи на додатковому аркуші (алонжі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах вексель виступав саме як іменний цінний папір, права за яким були передані боржнику в порядку і з наслідками, встановленими для відступлення права вимоги, а тому посилання скаржника на недотримання сторонами договорів вексельного законодавства є безпідставними.

Доводи скаржника про обов'язковість пред'явлення суду кредитором оригіналу векселя, переданого боржнику за оформленим актом прийому-передачі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства щодо цесії.

Колегія суддів зауважує, що хоч ч. 1 ст. 165 ГК України і визначає за рахунок яких коштів суб'єкти господарювання можуть придбавати цінні папери, проте не містить прямої заборони укладати договори у разі наявної заборгованості зі сплати відсотків за банківський кредит.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанови та ухвали не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, а підстав для скасування або зміни ухвали не вбачається. Також не вбачається підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, якою вказана ухвала залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2011 та ухвалу господарського суду Донецької області від 28.09.2011 у справі № 45/14б залишити без змін.

Головуючий суддяС. Мирошниченко

Судді

Т. Барицька

О. Хрипун