ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

04.10.06                                                                       Справа  № 8А/27-278(48/388)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечна М.І.

суддів                                                     Юркевича М.В.

                                                                Кузя В.Л.

у м.Львові          

розглянувши апеляційну скаргу Корпорації “І.В.М” № 11/05 від 22.05.2006 року (вх. № 381 від 30.05.2006 року)

на постанову господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388)

за позовом Корпорації “І.В.М”, м.Тернопіль.

до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, м.Київ.

до Державного комітету природних ресурсів України, м.Київ.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Закритого акціонерного товариства “Техноресурс”, м.Київ.

про визнання незаконною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо неприйняття рішення про визначення переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища; про визнання за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища.

за участю представників від позивача: не з»явився; від відповідача 1: Левченко В.О.; від відповідача 2: не з‘явився; від 3-ї особи: Розвадовська Н.О.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що  відповідно до ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.

Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51 КАС України.

Постановою господарського суду Тернопільської області (в складі колегії суддів: головуючий суддя –Жук Г.А., судді Бучинська Г.Б., Півтора М.Є.) від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) відмовлено в позові Корпорації “І.В.М” в частині визнання незаконною бездіяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо неприйняття рішення про визначення переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування надрами та закрито провадження у справі в частині визнання за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища.

Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Корпорація “І.В.М” просить постанову господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) скасувати як таку, що прийнята за неповного з‘ясування обставин справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що: при прийнятті постанови судом першої інстанції не враховано, що умови конкурсу у встановленому законом порядку (ст. 436 ЦК УРСР, ст. 1152 ЦК України, постанова КМУ від 31.08.1995 року № 709) змінено не було, про їх зміну в порядку, в якому оголошено був конкурс, учасників не повідомлялось, а тому зміна умов конкурсу після його початку є неприпустимою, оскільки суперечить Закону; судом неправильно застосовано ч. 1 ст. 1153 ЦК України, оскільки засновник конкурсу не відмовився від його проведення, а навпаки прийняв від учасників всі документи, робоча комісія опрацювала їх та рекомендувала визнати переможцем конкурсу корпорацію “І.В.М”, проте не було прийнято лише рішення про визнання переможця конкурсу, тобто до 01.01.2004 року –до часу зупинення дії ст-ст. 14-17 Закону України “Про нафту та газ” та ч.ч. 2, 6 ст. 16 Закону України “Про надра” на підставі Закону України від 23.12.2004 року № 03/846, не існувало перешкод для прийняття такого Рішення; судом неправомірно закрито провадження у справі в частині визнання за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, оскільки в силу ст. 16 ЦК України позивач наділений таким правом захисту порушеного права, і що саме через бедіяльність відповідача після проведення конкурсу не було прийнято рішення про визначення його переможцем, а тому такий спір згідно ст. 17 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і відноситься до юрисдикції адміністративних судів; судом в порушення ч. 2 ст. 157 КАС України, закриваючи провадження, не роз‘яснено позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких спорів; судом порушено ст. 51 КАС України, оскільки даним Кодексом не передбачено не прийняття судом заяви про зміну позивачем позовних вимог.

Враховуючи зазначені доводи, апелянт просить постанову господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити поданий ним позов, а саме:

- визнати незаконною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо неприйняття рішення про визначення переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий Державним комітетом природних ресурсів України, Закритому акціонерному товариству “Техноресурс” терміном на 5 років (реєстраційний № 2547 від 09.09.2004 року), згідно якого об‘єктом надрокористування є Володимирівське родовище природного газу.

Відповідач 1 –Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених в запереченні на апеляційну скаргу б/н від 27.06.2006 року (вх. № 6184 від 30.06.2006 року). Просить постанову господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) залишити без змін, посилаючись на те, що оголошення результатів конкурсу не відбулося у зв’язку з прийняттям Закону України „Про Державний бюджет на 2004 рік” № 1344-ІУ від 27.11.2003 року, яким зупинено дію статтей 14, 15, 16 Закону України „Про нафту і газ” № 2665-ІІІ від 12.07.2001 року, тобто Міжвідомчою комісією з визначення переможців конкурсів на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, утвореною згідно постанови КМУ від 27.09.2002 року № 1464 не прийнято рішення про визначення переможця конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування Володимирівським газоконденсатним родовищем.

Відповідач 2 –Державний комітет природних ресурсів України явку представника в судове засідання не забезпечив; направлені на його адресу ухвали суду повертались ДП «Укрпошта»з відміткою про неможливість вручення адресату. Доказів припинення як юридичної особи на час прийняття постанови сторонами не подано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Закрите акціонерне товариство “Техноресурс”, м.Київ, у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.08.2006 року (вх. № 7216 від 02.08.2006 року) вимоги апеляційної скарги заперечила, посилаючись на те, що з боку Державного комітету природних ресурсів України при наданні спеціального дозволу ТОВ
»Техноресурс” на користування надрами в межах Володимирівського родовища не було порушень процедури надання цього дозволу, у тому числі відсутні порушення норм матеріального права, на які посилається позивач. Представник в судовому засіданні підтримав вимоги Товариства, викладені у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.08.2006 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї другої сторони та третьої особи на стороні відповідачів, господарський суд апеляційної інстанції встановив наступне.

У відповідності до Закону України „Про нафту і газ” від 12 липня 2001 року № 1-33805-01 (надалі Закону), який згідно його преамбули регулює основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулювання відносин, пов'язаних з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу,  право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу. Користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством. (ст. ст. 10, 11 Закону).

Згідно з ст.ст. 14, 15, 16 вищезазначеного Закону спеціальні дозволи на користування  нафтогазоносними  надрами надаються на конкурсних засадах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 15 цього Закону. Умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами розробляються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і затверджуються Кабінетом Міністрів України, а конкурсний відбір здійснюється постійно діючою конкурсною комісією при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Після  оголошення міжвідомчою конкурсною комісією переможця конкурсу спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр укладає з переможцем угоду про умови користування нафтогазоносними надрами.

У вересні 2003 року Міністерством екології та природних ресурсів (функції та зобов'язання якого, згідно Указу Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів” № 1039/2003 від 15.09.2003 року та Указу Президента України „Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища” № 675/2005 від 20.04.2005 року, покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища, якого визначено відповідачем у даній справі) та Державною геологічною службою було оголошено Конкурс з визначення переможця на право отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в т.ч. дослідно–промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища, яке розташоване в межах Роменського району Сумської області. В конкурсній інформації представленій учасникам було зазначено, що конкурс проводиться з метою виконання уточненої національної програми „Нафта і газ України до 2010 року”, схваленої Кабінетом Міністрів України, та у відповідності до п. 6 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року № 709. На час проведення конкурсу Постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року № 709 втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1540 від 02.10.2003 року, якою затверджено новий порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Позивачем у справі - Корпорацією „І.В.М.”, м. Тернополь, подано до 10.11.2003 року  заяву на участь в конкурсі, конкурсні пропозиції, оплачено за участь у конкурсі, що підтверджено представленими в матеріалах справи копіями платіжних документів (квитанція № 249 від 29.10.2003 року на суму 1860 грн. про оплату вартості пакету конкурсної документації, платіжне доручення № 90 від 31.10.2003 року на суму 10008 грн. про оплату за участь в конкурсі, платіжне доручення № 89 від 03.11.2003 року на суму 58905 грн. про оплату вартості пакету геологічної інформації).

Як вбачається з матеріалів справи,  з протоколу № 2 від 07.12.2003 року засідання робочого органу Міжвідомчої комісії з визначення переможця на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в т.ч. дослідно–промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища, було рекомендовано Міжвідомчій комісії визнати переможцем конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування надрами Володимирівського газоконденсатного родовища з метою його геологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислової розробки - Корпорацію „І.В.М.”, м. Тернопіль .

Позивач в обгрунтування підставності свого позову посилається на п. 13 конкурсної документації, на п. 18 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 02.10.2003 року, згідно яких Міжвідомча комісія зобов’язана була протягом 60 календарних днів після закінчення строку подання заявок, тобто до 10.01.2004 року, визначити переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами Володимирського газоконденсатного родовища. Згідно зазначеного Порядку переможцем вважається претендент, який за оцінкою поданих матеріалів має найкращі показники і одержує право на отримання дозволу на користування надрами Володимирівського газоконденсатного родовища.

Однак, на час проведення конкурсу, відповідно до ст. 15 Закону України „Про нафту і газ” постановою Кабінету Міністрів України № 1475 від 17.09.2003 року затверджено «Порядок та загальні умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами».

Відповідно до п.п. 8, 16 «Порядку проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1475 від 17 вересня 2003 року, до повноважень конкурсної робочої комісії, яка утворювалась спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, належало розкриття конвертів із заявками після закінчення строку їх подання, перевірка наявності і відповідності документів умовам конкурсу та надсилання всім учасникам конкурсу рішення Міжвідомчої комісії про визначення переможця. Тобто, робоча комісія, згідно встановленого порядку виконувала тільки організаційні функції. Визначення переможців конкурсу входило в компетенцію виключно Міжвідомчої комісії, утвореної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2002 року № 1464 (п. 3 положення, затвердженого даною постановою Кабінету Міністрів України).

За наведеного, є безпідставним посилання позивача на можливість встановлення переможця конкурсу на підставі протоколу № 2 від 07.12.2003 року конкурсної комісії.

Відповідно до п.14 «Порядку проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1475 від 17 вересня 2003 року, Міжвідомча комісія повинна була визначити переможця конкурсу через 60 днів, тобто до 10 січня 2004 року.

Однак, 27 листопада 2003 року, тобто до прийнятя конкурсною робочою комісією рішення відповідно до вищезазначеного Порядку, оформленого протоколом № 2 від 07.12.2003 року, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 23.12.2003 року № 03/846, статтею 80 якого зупинено дію статтей 14-17 Закону України "Про нафту і газ" та частин 2 і 6 ст. 16 Закону України "Про надра", щодо порядку та умов надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Даний Закон вступив в дію з 01.01.2004 року, тобто до закінчення кінцевого строку на визначення переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами Володимирського газоконденсатного родовища і прийняття відповідного Рішення про це Міжвідомчою комісією.

Згідно п.14 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1475 від 17 вересня 2003 року № 1475 від 17 вересня 2003 року, визначення переможців конкурсу здійснюється Міжвідомчою комісією протягом 60 днів з дня закінчення подання заявок з урахуванням ступеня відповідності поданих матеріалів, умовам проведення конкурсу та найповнішого забезпечення захисту інтересів держави. Переможцем конкурсу вважається  претендент, за якого проголосувала більшість членів Міжвідомчої комісії, що беруть участь в її засіданні.

Матеріали справи свідчать, що Міжвідомча комісія в період до 10.01.2004 року, (закінчення 60-ти денного терміну, визначеного зазначеним вище Порядком) не прийняла рішення про визначення переможця конкурсу у зв’язку з набранням чинності ст.ст. 9, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Рішенням Міжвідомчої комісії, оформленим протоколом № 7 від 22.01.2004 року, на виконання ст.ст. 9, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", призупинено видачу спеціальних дозволів на використання надр до правового врегулювання питання, пов’язаного з наданням їх у користування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 26.05.2004 року затверджено «Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами», організацію яких покладено на Державний комітет природних ресурсів України, створений Указом Президента України від 10.02.2004 року № 177/2004. З листа Державного комітету природних ресурсів України від 09.11.2004 року № 13/12-02-3842 вбачається, що заявок на участь в аукціоні на право отримання дозволу (ліцензії) на користування надрами Володимирівсткого родовища від учасників конкурсу (який не відбувся), тобто і Корпорації «І.В.М.», м.Тернопіль в порядку, визначеному зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України не надходило.

Відповідно до п. 1 ст. 1153 Цивільного кодексу України засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. В даному випадку цією обставиною є зміна законодавства.

Однак, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення даної норми Закону, оскільки засновник конкурсу не відмовився від його проведення, а навпаки прийняв від учасників всі документи, робоча комісія опрацювала їх та рекомендувала визнати переможцем конкурсу корпорацію “І.В.М”, проте не було прийнято лише рішення про визнання переможця конкурсу, тобто до 01.01.2004 року –до часу зупинення дії ст-ст. 14-17 Закону України “Про нафту та газ” та ч.ч. 2, 6 ст. 16 Закону України “Про надра” на підставі Закону України від 23.12.2003 року № 03/846, не існувало перешкод для прийняття такого Рішення.

Про апеляційний суд не може погодитись з такими доводами апелянта, оскільки як вбачається з матеріалів справи, хронології подій, засновник конкурсу не відмовлявся від його проведення лише до набрання чинності Закону України від 23.12.2003 року № 03/846, яким було призупинено дію статтей 14-17 Закону України "Про нафту і газ" та частин 2 і 6 ст. 16 Закону України "Про надра", щодо порядку та умов надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, тобто до 01.01.2004 року. Доказів протилежного, позивачем суду у відповідності до ст. 71 КАС України не подано. Також слід зазначити, що кінцевий термін на прийняття Міжвідомчою комісією рішення про визнання переможцем конкурсу, як вже зазначалось вище, закінчувався 10.01.2004 року, тобто зазначена Комісія не зобов’язана була жодним чинним нормативним актом до 01.01.2004 року, як це зазначає апелянт, приймати вищезазначене рішення.

За даних обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовної вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо неприйняття рішення про визначення переможця конкурсу на право отримання спеціального дозволу.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання за Корпорацією „І.В.М.”, м. Тернопіль, права на отримання спеціального дозволу на користування  надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища, оскільки позов в цій частині підлягає розгляду в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;  спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

В даному випадку, позивач просить захистити його право, способом встановленим п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України: визнати за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища, тобто ним передано на розгляд суду господарський спір щодо визнання за ним цивільного права, тобто спір носить приватно-правовий характер.

Таким чином, судом першої інстанції законно закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання за Корпорацією „І.В.М.”, м. Тернопіль, права на отримання спеціального дозволу на користування  надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовита відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Також апеляційний суд, враховуючи положення ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 157 КАС України роз‘яснює Корпорації «І.Б.М.», що вона має право звернутись з позовом про визнання за Корпорацією “І.В.М” права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Володимирівського газоконденсатного родовища, шляхом подання відповідної позовної заяви до господарського суду, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, оскільки таку справу слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Щодо заперечень апелянта щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме ст. 51 КАС України, в частині відмови в прийнятті заяви про зміну позивачем позовних вимог, посилаючись на те, що даним Кодексом не передбачено можливості не прийняття судом такої заяви, то апеляційний суд вважає їх такими, що не заслуховують на увагу, оскільки вважає, що судом першої інстанції законно не прийнято до розгляду заяву позивача від 06.03.2006 року в частині заявлення Корпорацією «І.В.М.» вимоги про визнати недійсним спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державним комітетом природних ресурсів України, Закритому акціонерному товариству “Техноресурс” терміном на 5 років (реєстраційний № 2547 від 09.09.2004 року), згідно якого об‘єктом надрокористування є Володимирівське родовище природного газу.

Так, ч. 1 ст. 51 КАС України встановлено право позивача в будь-який час до закінчення судового розгляду змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від адміністративного позову.

Відхиляючи заяву позивача про збільшення позовних вимог від 03.03.2006 року в вищезазначеній частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена вимога про визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державним комітетом природних ресурсів України, Закритому акціонерному товариству “Техноресурс” терміном на 5 років (реєстраційний № 2547 від 09.09.2004 року), згідно якого об‘єктом надрокористування є Володимирівське родовище природного газу, є, по суті, доповненням справи новою позовною вимогою до особи, яка не є стороною у справі, а саме: ЗАТ «Техноресурс», і ця вимога має самостійну підставу і предмет позову.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, постанова господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для його скасування чи зміни.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст.ст. 87, 94, 206 ГПК України покладаються на апелянта.

Відповідно до ст. 89 КАС України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач має право на повернення йому зайво сплаченого державного мита (судового збору) за подання апеляційної скарги в сумі 41 грн. 80 коп., подавши суду відповідне клопотання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

                                  У Х В А Л И В  :

1. Апеляційну скаргу Корпорації “І.В.М”  залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 12.04.2006 року у справі № 8А/27-278(48/388) залишити без змін.

3.          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

5.          Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

     Головуючий-суддя                                                                  Городечна М.І.

      Судді                                                                                         Юркевич М.В.

                                               

                                                                                               Кузь В.Л.