ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
12.10.06 Справа № 5/2243-19/453А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства „Астрадруксервіс”, м.Львів від 31.05.2006р. № 3105/06
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2005р.
у справі № 5/2243-19/453А
за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів
до Приватного підприємства „Астрадруксервіс”, м.Львів
до Приватного підприємства „Дельта-Д”, м.Київ
про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР
За участю представників сторін:
від позивача: Бегей С.І., Мусійчук А.О. –представники.
від відповідача 1: Омельченко В.Г. –директор.
від відповідача 2: не з”явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2005р. у справі № 5/2243-19/453А частково задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів та визнано недійсною угоду № 101 від 05.01.2002р., укладену між ПП „Астрадруксервіс”, м.Львів та ПП „Дельта-Д”, м.Київ, без застосування правових наслідків визнання угод недійсними, передбачених ст.49 ЦК УРСР.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.08.2004р. установчі документи ПП "Дельта-Д" визнані недійсними з моменту реєстрації, але позивачем не доведено належним чином наявності умислу, а також в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору і чи була вона спрямована на порушення чинного законодавства.
Відповідач 1 з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю з підстав, наведених в апеляційній скарзі, з мотивів неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представники позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили. просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідач 2 участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча були належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.
Розглянувши доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПП "Астра-Друк-Сервіс" та ПП "Дельта-Д" укладено угоду № 101 від 05.01.2002р., предметом якої є надання поліграфічних послуг, виготовлення і постачання поліграфічної продукції, матеріалів і устаткування зв"язаних з поліграфічною діяльністю на суму 904746,15грн. На виконання угоди відповідачем 1 проведено відповідні розрахунки з відповідачем 2, які оформлені податковими накладними, виписаними ПП "Дельта-Д". Таким чином, від ПП "Дельта-Д" отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 904746,15 грн., в т.ч. ПДВ 150591,42 грн.
Після укладення даного договору у відповідача 2 виникло податкове зобов'язання, яке він згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, згідно з листом ДПІ у Печерському районі м.Києва, ПП "Дельта-Д" не знаходиться за юридичною адресою і з жовтня 2003р. не звітується про фінансову-господарську діяльність. Крім цього, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.08.2004р. установчі документи ПП "Дельта-Д" визнані недійсними з моменту реєстрації з підстави відсутності свідомого волевиявлення засновника щодо зайняття підприємницькою діяльністю.
Відповідно до статті 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все одержане ними за угодою; за наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
В підтвердження наявності умислу на укладення спірної угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, позивач покликається на те, що відповідач 2 за юридичною адресою не знаходиться, про фінансово-господарську діяльність не звітує з жовтня 2003р., податків до бюджету не сплачує, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.08.2004р. установчі документи ПП "Дельта-Д" визнані недійсними з моменту реєстрації.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належним чином наявності умислу у сторін договору, а також в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору і чи була вона спрямована на порушення чинного законодавства.
Такий висновок суду першої інстанції апеляційний господарський суд вважає правомірним виходячи з наступного.
Предметом спірної угоди № 101 від 05.01.2002р. є надання виконавцем - відповідачем 2 замовнику –відповідачу 1 поліграфічних послуг, виготовлення і постачання поліграфічної продукції, матеріалів і устаткування зв”язаних з поліграфічною діяльністю за плату у безготівковій формі. Умов, які б суперечили інтересам держави та суспільства договором не передбачено. Договір сторонами виконаний в повному обсязі, з чим погоджується позивач та стверджує відповідач 1.
Вирок суду про засудження посадових осіб сторін договору, зокрема посадової особи відповідача 2, який міг би підтвердити наявність умислу спрямованого проти інтересів держави та суспільства при підписанні спірного договору, в матеріалах справи відсутній та скаржником не наданий.
Згідно з частиною другою ст.2 ЦК УРСР до майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується. А отже, згідно з правилами інтерпретаційно-правової та правозастосовчої діяльності приписи вміщенні у статтях Цивільного кодексу УРСР не можуть бути застосовані до податкових відносин, відтак неподання звітності та несплата податків до бюджету не може бути доказом у сенсі цивільного законодавства, у тому числі щодо визнання договорів недійсними в порядку статті 49 ЦК УРСР. Цивільний Кодекс жодним чином не пов"язує обов'язок особи подати звітність з діями щодо виконання угоди цивільно-правовою характеру.
Беручи до уваги матеріали Вищого Господарського Суду України, які зокрема викладені в постанові від 01.10.2000р., можна зробити висновок, що угода не підлягає визнанню недійсною, якщо позивачем не доведено належним чином, в чому полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і чи була вона спрямована па приховування від оподаткування доходів. Крім того, ст.49 ЦК України не передбачено стягнення зі сторони, у якої відсутній умисел, в доход держави грошових коштів, сплачених на користь іншої сторони за отриманий товар, а в роз"ясенні Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року наявна методична вказівка про те, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду - при цьому слід зазначити, що умови оспорюваної угоди виконані сторонами в повному обсязі.
Зробивши аналіз практики вирішення господарськими судами спорів про визнання угод недійсними, Вищим Господарським Судом України було надіслано оглядовий лист Вищого Господарського Суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними", в якому, зокрема зазначено, що невиконання стороною угоди обов'язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною. Державна податкова інспекція повинна довести, якому саме законодавчому акту суперечить оспорювана угода (угоди), в чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета угоди. Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків не є підставою для визнання угоди недійсною.
При укладенні та виконанні вищевказаного договору відповідачем 1 не вчинено жодних порушень чинного законодавства. Бухгалтерський облік, фінансово-господарський облік ведеться належним чином. Неподання звітності та несплата податків контрагентом ніяким чином не може бути приводом для визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК України, оскільки цивільно-правові правовідносини не стосуються податкових правовідносин. Крім того, вказана у позовній заяві мета укладення угоди - ухилення від сплати податків - не підтверджена жодним документом. Чинне законодавство України заперечує об'єктивне ставлення в вині, тобто відповідальність за наслідки, що настали в результаті будь-якого діяння, без встановлення вини. Відповідальність особи ґрунтується на суб'єктивному ставленні в вині - умови правильної соціально-політичної оцінки поведінки і злочинної зокрема. Вина - це обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь - якого діяння, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою відповідальності, в даному випадку психологічний суб'єктивний чинник може належати посадовим особам ПП "Дельта-Д".
Чинним законодавством України не передбачається обов'язок покупця, а також не надається йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України);.
Позивачем не доведено, що угода була укладена саме з метою за відомо суперечною інтересам держави та умисел сторін був спрямований на порушення інтересів держави та суспільства, а наведені позивачем факти є підставою для вжиття податковою міліцією, яка є структурним підрозділом ДПІ, відповідних заходів щодо притягнення винної фізичної особи до відповідальності, оскільки в даному випадку факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце лише з боку посадових осіб підприємств, зокрема посадових осіб відповідача 2. Згідно з статтею 212 Кримінального кодексу України, якою встановлено, що суб'єктом злочину, за вчинення якого передбачено покарання цією статтею, є спеціальний суб'єкт, зокрема: службова особа підприємства, установи, організації, особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, будь-яка інша фізична особа зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.
Згідно з роз"ясненням Вищого Господарського (Арбітражного) Суду України від 02.07.2001р. обов'язок сплачувати відповідні податки встановлено Законом України "Про податок на додану вартість", а не статтею 49 Цивільного Кодексу, і не залежить від змісту угоди, метою якої є перехід права власності на товар та отримання прибутку. Порушення вимог названого Закону може бути підставою для притягнення особи, що його припустилась, до відповідальності, встановленої кримінальним законодавством України. Що ж до невиконання податкових зобов"язань стороною, за угодою, то ця обставина не є підставою для визнання угоди недійсною.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про те, що підстави вважати спірну угоду, укладену з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства відсутні. Але при цьому, встановивши відсутність правових підстав для визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 ЦК УРСР, суд першої інстанції помилково визнав спірну угоду недійсною.
Крім того, постановляючи оскаржуване судове рішення місцевий господарський судом всупереч приписам п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України помилково застосував норми Господарського процесуального кодексу України і не застосував норм Кодексу адміністративного судочинства України, які підлягали застосуванню. Згідно з приписами ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків встановленим обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2005р. у справі № 5/2243-19/453А.
У позові відмовити.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.