перша інстанція

код суду 2702

справа №2а-377/2007 категорія 42

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року                                                              Гагарінський районний суд

міста Севастополя

у складі: головуючого судді                                                 Бессараб Л.М.

при секретарі                                                     Трігуб Г.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3370 про стягнення доплати по грошової компенсації замість речового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 23.01.2007 року до суду з позовом до відповідача військової частини А 3370 про доплати по грошової компенсації замість речове майно у розмірі 6558 грн. 45 коп. по тих підставах, що він проходив дійсну військову службу у військової частини А 3370.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 надіслав письмову заяву з проханням позов задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, надіславши заяву, відповідно до якої, позов він не визнає та просить розглянути справу за його відсутністю.

Згідно зі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

В судовому засіданні встановлено, що, позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А 3370.

Відповідно до вимог ст..116 КЗпП України, при звільненні працівників, виплата всіх сум, встановлених працівнику, виплачується йому в день звільнення. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Добровільно виплатити грошову компенсацію замість продовольчого пайка військова частина А 3370 відмовилась.

Згідно ч.2 ст.17 Конституції України „Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формування, а також ч.1енів їх сімей". Частина 2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і  ч.1енів їх сімей"  свідчить  „військовослужбовці  одержують  за рахунок

держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію".

Згідно ч.4 ст.9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №316 від 12.03.1996 року „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань".

Відповідно до вищезгаданої Постанови позивач повинен був забезпечуватися продовольчим пайком по нормі №1, але з 11.03.2000 року Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або по їх бажанню, грошової компенсації. Конституційним судом України, Закон України „Про соціальній і правовий захист військовослужбовців" антиконституційним не визнаний та не відміняє ч.1 ст.9 Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має право обмежувати військовослужбовців і ч.1енів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма №1, то позивачу повинні були забезпечувати саме за даною нормою.

Згідно ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України" і редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення.

На виконання вимог ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України" постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.

Частина 3 статті 22 Конституції України вимагає „при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод".

Враховуючи вищесказане, суд вважає, що порушено законне гарантоване державою право позивача на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 6558 грн. 45 коп.

На підставі висловленого, керуючись ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей", ст.20 Положення „Про забезпечення військовослужбовців ЗС України речовим майном в мирний час", затвердженим Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року №1444, ст.. 104, 105, 185 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення доплати по грошової компенсації замість речового забезпечення - задовольнити.

Стягнути з військової частини А 3370 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового забезпечення суму у розмірі 6558 грн. 45 коп. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн.. 45 коп.).

Стягнути з військової частини А 3370 на користь держави держмито в розмірі 51 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова надрукована власноручно у нарадчої кімнаті.