ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
22.08.06 Справа № 14/39-544
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль № 32620/7/10-015 від 01.06.2006 року (далі Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль)
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 року
у справі № 14/39-544
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль (далі ПП ОСОБА_1, м. Тернопіль)
до відповідача: Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_2 -представник
від відповідача -Мулик П.М. -старший державний податковий інспектор юридичного відділу
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 року у справі № 14/39-544 задоволено позовні вимоги ПП ОСОБА_1, м. Тернопіль: скасовано податкове повідомлення -рішення Тернопільської ОДПІ від 14.10.2005 року № НОМЕР_1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 36906,40 грн..
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що зобов'язання по орендній платі за землю, що виникли до 31.03.2005 року податковим зобов'язанням не являлись, а тому в компетенцію податкового органу не входить визначення за наведений вище період сум орендної плати як податкового зобов'язання платника податків.
Тернопільською ОДПІ подано апеляційну скаргу № 32620/7/10-015 від 01.06.2006 року, у якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції при винесенні даної постанови невірно застосовано норми Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про систему оподаткування»та Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 18 травня 1998 року Торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради про що йому видано відповідне свідоцтво.
28 грудня 2004 року між Тернопільською міською радою, як Орендодавцем, з однієї сторони та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, як Орендарем, з другої сторони, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № НОМЕР_2 від 08.08.2001 року укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,41626 га, для обслуговування викупленого на підставі Договору купівлі -продажу № НОМЕР_3 від 30.01.2001р. об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою - м. Тернопіль, АДРЕСА_1. Відповідно до умов укладеного Договору, Орендодавець, на підставі рішення міської ради від 08.08.2001 року №НОМЕР_2 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, загальною площею 0,41626 га, в тому числі 0,065635 га - котельня, 0,01746 га - приміщення незавершених будівництвом будівель та споруд, яка знаходиться у м. Тернопіль, по АДРЕСА_1.
Згідно з умовами укладеного договору, за користування земельною ділянкою орендар зобов'язався вносити орендну плату у грошовій формі в розмірі 682,50 грн. до 18.12.2003 року - щомісячно та 1137,50 грн. з 18.12.2003 року - щомісячно.
Перевіркою проведеною податковим органом, за результатами якої складено Акт № НОМЕР_4 від 26.05.2005 року, виявлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 37014,31 грн., чим порушено ст. ст. 17, 19 Закону України «Про плату за землю».
На підставі даного акту перевірки, та за наслідками проведених процедур апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, в порядку передбаченому п.5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням від 14.10.2005 року № НОМЕР_1, згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 37014,31 грн., із якої в судовому порядку позивачем оспорюється 36906,40 грн..
При прийняті постанови господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п. 1.12. ст. 1 та пп. 2.1.4, 2.2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові органи - є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. пп. 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту. Вони мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів, які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях
Як вбачається із акту перевірки та матеріалів справи, спірну суму податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб контролюючим органом визначено за період з 08.08.2001 року по 31.03.2005 року.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» ( в редакції, що діяла до 31.03.2005 року) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата (податок) за землю, тобто до 31.03.2005 року до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належав лише земельний податок.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» державні податкові та інші органи здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що передбачені ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», а в інших випадках нарахування і стягнення платежів допускається, якщо це прямо передбачено Законом.
Статтею 27 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями, і тільки по зобов'язаннях що виникли з 31.03.2005 року на органи державної податкової служби покладено контроль за правильністю обчислення і справляння як земельного податку, так орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки зобов'язання по орендній платі за землю, що виникли до 31.03.2005 року податковим зобов'язанням не являлись, то в компетенцію податкового органу не входить визначення за наведений вище період сум орендної плати як податкового зобов'язання платника податків.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії належних та допустимих доказів, які б стали підставою для скасування постанови суду.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2006 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.