ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
04.10.06 Справа № 5/2544-19/422А
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів № 13536/10-008 від 16.06.2006 року (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова)
на постанову Господарського суду Львівської області від 29.05.2006 року
у справі № 5/2544-19/422А
за позовом: Приватне підприємство «ХХХ», м. Львів (далі ПП «ХХХ», м. Львів)
до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м. Львова
третя особа на стороні відповідача –1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ», м. Донецьк (далі ТзОВ «ХХХ», м. Донецьк
третя особа на стороні відповідача –2: Закрите акціонерне товариство «ХХХ», м. Донецьк (далі ЗАТ «ХХХ», м. Донецьк)
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
За участю представників:
від позивача –ХХХ - представник
від відповідача –ХХХ –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, ХХХ –старший державний податковий інспектор
від третьої особи 1 –не з’явився
від третьої особи 2 - не з’явився
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 29.05.2006 року у справі № 5/2544-19/422А задоволено позовні вимоги ПП «ХХХ», м. Львів - визнано нечинними податкові повідомлення –рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 000272630/2/04-23-2/32409148 від 23.08.2005 року та №0000282630/2/04-23-2/32409148 від 23.08.2005 року.
Приймаючи постанову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки, зокрема при визначенні звичайної ціни на струмознімачі та при визначенні їх номенклатури як виливки з алюмінію, ґрунтуються на висновках експертизи, що здійснена в межах кримінальної справи, натомість, в акті відсутні посилання на первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які достовірно підтверджують наявність факту порушення, у відповідності до п. 2 частини II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами; відповідачем не доведено, що висновок експертизи стосується предмету доказування у даній справі з огляду на те, що експертиза здійснювалась на зразках, відібраних під час митного оформлення їх експорту та кількох зразків вилучених з цеху ЗАТ «ХХХ»; при визначенні валових витрат за другий, третій та четвертий квартал 2004 р. позивачем було правомірно включено витрати на придбання струмознімачів у ТзОВ «ХХХ»та ТзОВ «ХХХ»у розмірі договірної ціни, визначеної у первинних документах, оскільки дане придбання товарів було безпосередньо пов'язане із здійсненням власної господарської діяльності позивача, так як були використані для їх подальшого продажу, внаслідок якого позивачем було отримано прибуток; позивачем правомірно сформовано податковий кредит у відповідних звітних періодах та у терміни, визначені відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за яким датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Право на податковий кредит позивача підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виданими платниками ПДВ.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано апеляційну скаргу № 13536/10-008 від 16.06.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що при винесенні постанови місцевим господарським судом невірно застосовано норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ДПІ у Галицькому районі проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «ХХХ»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, про що складено Акт № 38/26-0/32409148 від 11.05.2005 року.
На підставі даного Акту перевірки, згідно з пунктами «а», «б», «в», «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними цільовими фондами»податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000272630/2/04-23-2/32409148 від 23.08.2005 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41361600,00 грн., у тому числі основний платіж - 20680800,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 20680800,00 грн. та № 000082630/2/04-23-2/32409148 від 23.08.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24274066,00 грн., у тому числі основний платіж - 12137033,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12137033,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідачем зазначено порушення пп. 1.20.1 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «ХХХ»та Позивачем (Покупцем) укладено договори купівлі - продажу № 34/04-04 від 12.04.2004р., № 52/05-04 від 05.05.2004 р., № 64/06-04 від 03.06.2004 р., відповідно до яких ЗАТ «ХХХ»зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, асортимент, кількість і ціна вказана в Специфікації, яка є додатком до даного договору.
Крім того, між позивачем та ЗАТ «ХХХ»було укладено договори комісії № 2 від 16.04.2004 р., № 3 від 11.05.2004р., № 4 від 08.06.2004р., за якими Позивач (Комітент) доручив ЗАТ «ХХХ»(Комісіонеру) реалізувати за дорученням комітента на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, а саме: струмознімач ТС-150.
Також перевіркою встановлено, що між ПП «ТК ХХХ»та Позивачем (Покупцем) укладено договір купівлі - продажу № Вр38 від 06.09.2004р., відповідно до якого ПП «ТК ХХХ»зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, номенклатура, асортимент, кількість і ціна якого вказана у Специфікації, яка є додатком до даного договору.
Між ТзОВ «ХХХ»та Позивачем було укладено договір комісії № 4 від 06.09.2004р., за яким Позивач (Комітент) доручив ТзОВ «ХХХ»(Комісіонеру) реалізувати за дорученням комітента на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, а саме: струмознімач ТС-150, що наведені в специфікації на суму 20149932,00 грн. без ПДВ.
Господарським судом першої інстанції встановлено факт виконання даних угод. Накладні, податкові накладні, доручення, вантажно –митні декларації, платіжні документи знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем факт виконання угод не оспорюється.
Як встановлено судом першої інстанції, предметом господарських операцій купівлі-продажу між Позивачем та ТзОВ «УХХ»та ПП «ТК «ХХХ»являються товари з найменуванням: струмознімач ТС-150. Зазначене найменування визначено в угодах купівлі-продажу та в усіх первинних документах, складених на виконання зазначених угод. Номенклатура таких товарів, як струмознімач ТС-150 також зазначена у належним чином оформлених вантажно-митних деклараціях та підтверджена Відповідачем в Акті, оскільки жодних порушень у сфері зовнішньо економічної діяльності ним не встановлено.
В Акті перевірки Відповідачем, із посиланням на пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що справедливою ринковою ціною, тобто звичайною ціною струмознімачів ТС-150, придбаних у ЗАТ «ХХХ»та ПП «ТК ХХХ»є ціна, яка встановлена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз струмознімачів на ринку ідентичних товарів в Україні, а саме 60,00 грн. за штуку, а останні не є виробами, а являють собою виливки з алюмінію.
В Акті перевірки із посиланням на експертизу, яку було проведено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вказується, що за результатами дослідження виливків, відібраних під час митного оформлення їх експорту, у тому числі Закритим акціонерним товариством «ХХХХ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХХХ», експертами зроблено висновок щодо представлених на дослідження виливків про те, що при розробці технічних умов на виріб «Струмознімач ТС-150»не дотримано вимоги чинних нормативних документів, які визначають порядок розробки технічних умов та промислового серійного виготовлення виробів. Встановити якому коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідають вироби «Струмознімач ТС-150»- не видається можливим, так як дослідженнями встановлено, що надані об'єкти не є виробами зазначеного найменування. Висновками експертизи також встановлено, що встановити вартість виробу не є можливим.
Відповідачем зроблено висновок, про необхідність застосування щодо даних операцій звичайної ціни, визначеної в експертизі для виливків з алюмінію у розмірі 60,00 грн., при віднесенні сум придбання струмознімачів ТС-150 Позивачем до валових витрат у другому, третьому та четвертому кварталі, та вказує на порушення Позивачем пп. 1.20.1 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У розділі 2.1. Акту перевірки Відповідачем було підтверджено валові доходи Позивача у повному обсязі, встановивши завищення валових витрат; у розділі 2.4. Акту перевірки зроблено висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств на суму 20680800,00 грн., в тому числі по періодах: II квартал 2004р.- на суму 10272300,00 грн.; III квартал 2004р.- на суму 4898900,00 грн.; IV квартал 2004р.- на суму 5509600,00 грн.
Приймаючи постанову у даній справі, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачені такі випадки, зокрема при здійсненні бартерних операцій (пп. 7.1.1 ст. 7); операцій з пов'язаними особами (п. 5.3.9, пп. 7.4.1, 7.4.2 ст. 7); операцій з особами, які не є платниками податку на прибуток, або сплачують його за іншими ставками (пп. 7.4.3 ст. 7); виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (пп. 7.8.2 ст. 7); розподілу майна ліквідаційною комісією підприємства, що ліквідується (пп. 7.8.9 ст. 7); фінансового лізингу (пп. 7.9.6 ст. 7); у випадках, передбачених у пп. 7.4.3 ст. 7 даного Закону.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що операції з придбання товарів Позивачем у ТзОВ «ХХХ»та ТзОВ «ТК ХХХ»не віднесені законом до операцій, щодо яких податковий орган має право застосовувати звичайні ціни.
Як встановлено у пп. 1.20.10 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом, внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Виключний перелік випадків застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань платників податків передбачено у п.4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», які здійснюються на підставі рішення податкового органу про застосування непрямого методу. Як випливає з матеріалів справи такого рішення Відповідач не приймав, і в Акті немає жодного посилання на будь-який з випадків для застосування непрямих методів.
Як встановлено відповідачем в акті перевірки, позивачем завищено суми придбання струмознімачів ТС-150 у ТзОВ «ХХХ»та ТзОВ «ТК «ХХХ». Проте, при донарахуванні суми податку на прибуток Відповідачем було враховано суму отриманої виручки від реалізації придбаних товарів на зовнішньому ринку. У відповідності до висновків Акту у розділі 2.11. при перевірці дотримання вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності Позивача порушень не встановлено. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при реалізації Позивачем (експортером) тих же струмознімачів ТС-150 іноземним фірмам ціна реалізації Відповідачем не піддається сумніву і не оспорюється.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідачем не обґрунтовано належність Висновку №1360/1361 комплексної криміналістичної експертизи по кримінальній справі № 236, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 31.03.2005р., як належного доказу по справі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що висновки Акту, зокрема при визначенні звичайної ціни на струмознімачі та при визначенні їх номенклатури як виливки з алюмінію, ґрунтуються на висновках комплексної криміналістичної експертизи по кримінальній справі № 236, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 31.03.2005р., що здійснена в межах кримінальної справи, натомість, в Акті відсутні посилання на первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які достовірно підтверджують наявність факту порушення, у відповідності до п.2 частини II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України №429 від 16.09.2002р., що діяв на момент оформлення Акту перевірки.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За визначенням п. 1.32 ст. 1 вищенаведеного Закону України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни, відповідно до ст. 190 цього Кодексу, визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування для платників даного податку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні валових витрат за другий, третій та четвертий квартал 2004 р. позивачем було правомірно включено витрати на придбання струмознімачів у ТзОВ «ХХХ»та ТзОВ «ТК «ХХХ»у розмірі договірної ціни, визначеної у первинних документах, оскільки дане придбання товарів було безпосередньо пов'язане із здійсненням власної господарської діяльності Позивача, так як останні були використані для їх подальшого продажу, внаслідок якого Позивачем було отримано прибуток.
Згідно з висновками Акту перевірки у розділі 2.5 «Податок на додану вартість»ПП «ХХХ»порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та із врахуванням порушень, відображених в розділі 2.2 «Валові витрати»даного Акту безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на суму 12137032,00 грн..
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем зроблено висновок про завищення податкового кредиту щодо сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням товарів - струмознімачів ТС-150, вартість яких на думку Відповідача не відноситься до складу валових витрат.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товару (робіт, послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону України передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2004р. Позивачем було укладено договори купівлі-продажу № 34/04-04 від 12.04.2004р. № 52/05-04 від 05.05.2004 р., № 64/06-04 від 03.06.2004 р. з ЗАТ «Укрсплав».
Проведення даних господарських операцій оформлено податковими накладними ЗАТ «ХХХ»№ 390 від 28.04.2004р. на загальну суму 14341800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2390300,00 грн.), № 490 від 17.05.2004 р. на загальну суму 14999424,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2499904,00 грн.), № 562 від 14.06.2004 р. на загальну суму 21001992,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 3500332,00 грн.).
Сума податку на додану вартість 2390300,00 грн. та 2499904,00 за податковими накладними були внесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) за травень 2004р. та включені до податкового кредиту за травень 2004р., що підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки. Сума податку на додану вартість у розмірі 3550332,00 грн. за податковими накладними була внесена в книги придбання товарів (робіт, послуг) за червень 2004 р. та включено до податкового кредиту за червень 2004р., що підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки.
У вересні 2005р. Позивачем був укладений договір № Вр38 від 06.09.2004 р. з ПП «ТК «ХХХ». Проведення даної господарської операції було оформлено складанням ПП «ТК «ХХХ»податкової накладної № 60/2 від 20.09.2004р. на загальну суму 24012000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4002000,00 грн. Сума податку на додану вартість у розмірі 4002000,00 грн. за цими податковими накладними були внесені в книгу придбання товарів (робіт, послуг) за вересень 2004р. та включені до податкового кредиту за вересень 2004р., що підтверджується даними, зазначеними в Акті перевірки.
У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом. Усі зазначені податкові накладні складені у повній відповідності до вимог, визначених у пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідачем в Акті перевірки не встановлено фактів видачі податкових накладних не платниками податків, а також не доведено, що Позивач використав струмознімачі ТС-150 для інших цілей, ніж для здійснення власної господарської діяльності.
Крім того, в Акті перевірки відсутнє будь-яке обґрунтування підстав для застосування звичайних цін на товари (роботи, послуги). Характер господарських операцій також не може бути віднесений до визначених Законом України «Про податок на додану вартість» випадків застосування звичайних цін з метою оподаткування. За відсутності прямо передбачених у законодавстві підстав застосування Відповідачем звичайної ціни при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також податкових зобов'язань вказані дії є неправомірними.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у відповідних звітних періодах та у терміни, визначені відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за яким датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Право на податковий кредит Позивача підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виданими платниками ПДВ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі сторони Позивача не було допущено порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і податкові зобов'язання з податку на додану вартість були нараховані спірним податковим повідомленням - рішенням неправомірно.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником подано ксерокопії (витяги) кримінальної справи № 1673 порушеної за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах. Однак, враховуючи положення ст.ст. 72, 195 КАС України, дані метали не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 26.05.2006 року у справі даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.