ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
05.10.06 Справа № 14/223-2848
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2006р.
у справі № 14/223-2848
за позовом Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль
до приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Зборівського району
про зупинення видаткових операцій на рахунках
За участю представників сторін:
від позивача: Переймибіда Р.Б. -довіреність № 15497/7/10-015 від 16.03.2006р.
від відповідача: не з'явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2006р. у справі № 14/223-2848 відмовлено у задоволенні позову Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль до приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Зборівського району по зупинення до 01.07.2007р. видаткових операцій на рахунках, відкритих в ТОД АППБ "Аваль" та ТФ ВАТ КБ „Хрещатик".
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із ст.ст.546,553-559,572-593 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" застава (іпотека) є самостійним засобом забезпечення основного зобов'язання і за приписами пп.8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не потребує погодження контролюючого органу; зазначеною нормою Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено обов'язку платника податку отримати згоду податкового органу на укладення договору про безвідсоткову фінансову допомогу.
Скаржник, позивач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, позов задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, уповноваженого представника у судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, натомість рішення місцевого господарського суду слід змінити, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 28.03.2006р. податковим керуючим складено було Акт опису активів Приватного підприємця ОСОБА_1, на які поширюється право податкової застави за № НОМЕР_1, на загальну суму 68730,72 грн., а саме описано приміщення за адресою м.Тернопіль, АДРЕСА_1загальною площею 4242,7 м.кв., лінію по виробництву вермішелі швидкого приготування (2 шт.) та пакувальні машини (4 шт.). На підставі повідомлення, виданого Тернопільською ОДПІ від 25.04.2006р. № НОМЕР_2, працівниками податкової служби було проведено перевірку стану збереження відповідачем активів, які перебувають у податковій заставі., про що складено Акт № НОМЕР_3 від 09.06.2006р. У вказаному Акті позивачем зафіксовано, що відповідачем допущено порушення пп.8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Дане правопорушення полягало в укладені Приватним підприємцем ОСОБА_1 (в період поширення на його активи права податкової застави, без згоди податкового органу) договору б/н від 27.04.2006р. з ВАТ КБ "Хрещатик" про внесення змін до договору іпотеки від 27.12.2004р. та договору від 02.01.2006р. з ТзОВ "Відона" про надання фінансової допомоги в сумі 500000грн. На підставі матеріалів перевірки, начальником ТВПМ УПМ ДПА у Тернопільській області 26.06.2006р. оформлене подання про застосування адміністративного арешту активів підприємця ОСОБА_1, за наслідками розгляду якого начальником Тернопільської ОДПІ 27.06.2006р. прийнято рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача та направлено позовну заяву про його застосування, яка є предметом розгляду у даній справі.
Як випливає з наявних у матеріалах справи доказів, для забезпечення виконання позичальником кредитного договору № НОМЕР_4 від 27.12.2004р., укладеного між ВАТ КБ "Хрещатик", м.Київ, в особі директора Тернопільської філії банку, та ТзОВ "Відона", м.Тернопіль, того ж дня (27.12.2004р.), між банківською установою та відповідачем у справі - приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено іпотечну угоду, за умовами якої підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець) заставлено приміщення за адресою м.Тернопіль, АДРЕСА_1, загальною площею 846,80 м.кв.
02.01.2006р. між підприємцем ОСОБА_1 і ТзОВ "Відона" м.Тернопіль було укладено договір про фінансову допомогу, за умовами якого відповідач зобов'язувався надати іншій стороні безвідсоткову допомогу в сумі 500000 грн., з кінцевим терміном повернення до 29.12.2006р. На виконання зазначеного договору ТзОВ "Відона" отримало 29713,61 грн., що стверджується платіжними дорученнями.
У зв'язку із внесенням змін в кредитний договір від 27.12.2004р. щодо терміну проведення розрахунку та суми кредиту (термін розрахунку змінений з 26.12.2005р. на 26.06.2006р., сума кредиту змінена з 500000 грн. на 339500 грн.), 27.04.2006р. було внесено відповідні зміни і до договору іпотеки.
Згідно з пп.9.1.2 п.9.1, п.п.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також р.5,6 прийнятого на виконання його положень Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 386 від 25.09.2001р. та зареєстрованого в Мінюсті 05.10.2001р. за № 25-212/1667-6050, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду, в тому числі у випадку порушення платником податку правил відчуження активів, визначених пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
У відповідності до пп.8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
До перелічених операцій договір про внесення змін до договору іпотеки від 27.04.2006р. та договір про фінансову допомогу від 02.01.2006р. не належать.
Зокрема договір від 27.04.2006р., укладений відповідачем з ВАТ КБ "Хрещатик", сам по собі не передбачає застави нерухомого майна, а лише змінює попередню редакцію п.1.1 основного договору іпотеки від 27.12.2004р. щодо терміну проведення розрахунку та суми кредиту (термін розрахунку змінений з 26.12.2005р. на 26.06.2006р., сума кредиту змінена з 500000 грн. на 339500 грн.), порушень при укладенні якого зі сторони відповідача податковим органом не виявлено.
Доводи позивача про те, що саме на підставі договору від 27.04.2006р. відповідач виступив майновим поручителем - Іпотекодавцем, його змістом не підтверджуються та спростовуються приписами статті 17 Закону України „Про іпотеку”.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно із ст.ст.546,553-559,572-593 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" застава (іпотека) є самостійним засобом забезпечення основного зобов'язання і за приписами пп.8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не потребує погодження контролюючого органу. Окрім того, вказаною нормою пп.8.6.1 (б) п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено також обов'язку платника податку отримати згоду позивача і на укладення договору про безвідсоткову фінансову допомогу, котра (на відміну від інвестицій) не передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти.
За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те що, в задоволенні позову слід відмовити.
Доводами апеляційної скарги наведеного не спростовано, підставності позовних вимог не доведено. Оскаржуване судове рішення по суті спору відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з дотриманням норм матеріального права.
Щодо застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, то апеляційним господарським судом встановлено, що місцевим господарським судом вирішено дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з приписами пунктів 6,7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а згідно з приписами ст.158 КАСУ судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, натомість рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2006р. у справі № 14/223-2848 в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при вирішенні справи № 14/223-2848 норми п.п.6,7 Перехідних Положень та ст.ст.158,159,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України. Викласти судове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2006р. у справі № 14/223-2848 у формі постанови.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.