ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
11.10.06 Справа № 5/45-10А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Скочко Ю.,
з участю представників:
від позивача: не з”явився,
відповідача: з”явився,
третьої особи з»явився,
розглянув апеляційну скаргу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м.Луцьк
на постанову господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року, суддя Слупко В.Л., в справі № 5/45-10А,
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, смт.Іваничі
до відповідача Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м.Луцьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Нововолинської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Нововолинськ
про визнання недійсною постанови за НОМЕР_1від 07.02.2006 року,
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів та визнано недійсною постанову НОМЕР_1від 07.02.2006 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 3122,5 грн. відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ч.2 п.1 ст.23) та за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (ч.7. п.1 ст.23).
Суд свій висновок мотивував тим, що підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування. і для нього не передбачено обов'язкове ведення обліку доходів та витрат, а тому відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірах, визначених для суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести обов'язковий облік доходів та витрат.
В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, апелюючи тим, що відповідно до ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Скаржник вважає, що саме у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, а звільнення від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат інших суб»єктів
господарювання (у тому числі, що працюють за спрощеною системою оподаткування) чинним законодавством не передбачено.
При цьому скаржник покликається на те, що приватний підприємець ОСОБА_1 здійснює торгівельну діяльність у стаціонарній торгівельній мережі та отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, де підставою для його отримання є обсяг виручки реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, який не перевищує 500 тис. гривень. Для підтвердження цієї суми і отримання свідоцтва про сплату єдиного податку підприємець веде облік доходів і надає інформацію до органу ДПА.
Наведене підтверджує правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у розмірах, які визначаються певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»»за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію передбачені розміри штрафних санкцій для суб»єктів госпаодарської діяльності в залежності від того, чи відповідно до закону суб»єкт господарювання веде обов»язковий облік доходів і витрат чи ні.
Враховуючи п.4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", законодавством не передбачено обв»язкове ведення обліку доходів і витрат для суб»єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, яким в спірному випадку є позивач, а тому до нього безпідставно застосовано штрафні санкції відповідачем.
В наданих поясненнях в судовому засіданні представник податкового органу підтвердив позицію позивача, зазначивши, що Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 року передбачено обов»язок ведення для юридичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, проте не передбачено такого обов»язку для суб»єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб. Книга обліку доходів та витрат позивачем не реєструвалася в податковому органі, оскільки такого обов»язку у нього не має.
В судове засідання позивач не з"явивися, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, його неявку суд розцінює як без поважних причин, а тому вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі, за наявними в справі доказами відповідно до ст.128 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Підставою прийняття постанови НОМЕР_1від 07.02.2006 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 3122,5 грн., є зафіксований актом перевірки від 02.02.2006 року факт реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, чим порушено ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Факт здійснення зафіксованих актом перевірки порушень підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечується, а оскаржується лише неправомірність нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність: за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 п.1); відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 п.1).
Як вбачається з оскаржуваної постанови відповідачем визначено позивачу штрафні санкції в розмірі 3122,5 грн., тобто з розрахунку у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості реалізованої продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару щодо якого відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація.
Проте, за змістом ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»вбачається застосування різного розміру штрафних санкцій для суб»єктів госпаодарської діяльності в залежності від того, чи відповідно до закону суб»єкт господарювання веде обов»язковий облік доходів і витрат чи ні.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2006р. підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, яка запроваджена Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000р. №2063-111 та Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98. Зазначеним Указом передбачено обов'язкове ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою (п.4 Указу), форма і порядок ведення якої затверджено наказом ДПА України №477 від 13.10.1998р.
Про відсутність необхідності ведення обов'язкового обліку доходів і витрат позивачем в податковому органі підтвердив в своїх поясненнях представник податкового органу, пояснення якого суд приймає до уваги, оскільки вони узгоджуються із вимогами вищенаведеного законодавства.
Таким чином, законодавством не передбачено обов'язкового ведення обліку доходів та витрат для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, яким в спірному випадку є позивач.
Відповідно до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599 обов'язковому заповненню підприємцем-фізичною особою підлягають лише період обліку, витрати на виробництво продукції та сума виручки.
З наведеного, висновок відповідача про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірах, визначених для суб'єктів господарської діяльності, які відповідно до закону зобов'язані вести обов'язковий облік доходів та витрат, є безпідставним, а тому постанова про накладення стягнень НОМЕР_1від 07.02.2006 року підлягає визнанню недійсною, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198,205,206 КАС України, суд,
у х в а л и в:
постанову господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року в справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсною постанови НОМЕР_1від 07.02.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко