Головуючий у 1 інстанції - Корчиста О.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2008 року                                                                                 справа № 22-а-4453/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду  у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову УПСЗН Пролетарської районної ради м. Донецька у виплаті одноразової грошової допомоги за 2005-2007 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни 2 групи в сумі  6847,02 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він є інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б № 539684 від 21.11.2005 року.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 08 січня 2008 року позов було задоволено повністю.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач відповідно до вимог  ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання  щорічної грошової допомоги до 9 травня.

Розмір мінімальної заробітної визначається на момент виплати.

Таким чином, з урахуванням отриманих позивачем сум та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, на користь позивача підлягає стягненню недоотримані кошти щодо виплати грошової допомоги за 2005-2007 роки у сумі 6840 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: на ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 96 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, тобто виплати грошової допомоги ОСОБА_1 становили: 2005 рік - 250 грн.; 2006 рік - 330 грн.; 2007 рік - 360 грн.

Представник відповідача до апеляційного суду за викликом не з'явився, був повідомлений належним чином. Позивач в судовому засідання заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», мінімальна пенсія за віком з 01.01.2005 року встановлена в розмірі 332 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», мінімальна пенсія за віком з 01.01.2006 року встановлена в розмірі 359 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком станом на 05.05.2007 року встановлена в розмірі 406 грн.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради: у 2005 р. - 250 грн. , у 2006 р. - 330 грн., у 2007 році - 360 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

З огляду на те, що ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня за 2005, 2006 роки. За таких обставин твердження суду першої інстанції про невідповідність зазначених норм є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

               Крім того, Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 360 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі 3248 грн. (406 х 8) згідно ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни другої групи в розмірі 2888 гривень (406 х 8 - 360).

            За відсутності визнання таких законів про бюджет неконституційними у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати дії відповідача протиправними, бо відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Визнання закону неконституційним відповідно до п.5 ч.2 ст. 245 КАС України може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

В повному обсязі постанова складена 07.05.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 206,  207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів 

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька - задовольнити частково.

Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 08 січня 2008 року у справі № 2-210/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька «про стягнення недосплачених грошових сум» - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька щодо нарахування і виплати позивачеві щорічної допомоги до 5 травня в розмірах, невідповідних вимогам ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2007 році неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька нарахувати та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги інваліду війни 2 групи за 2007 рік в розмірі 2888 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складення її в повному обсязі.

            Головуючий:

            Судді: