Суддя 1-ї інстанції Дяченко С.П. справа № 22 -а- 2173/08
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В.,
при секретарі Агейченкової К.О.,
з участю сторін: позивач ОСОБА_1, відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року по справі № 2-а-5432/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2001, 2005, 2006, 2007 роки.
Постановою суду від 4 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. З Відповідача на користь ОСОБА_1 стягнено заборгованість по допомозі на оздоровлення за період 2001, 2005, 2007 роки у розмірі 3298, 50 грн.
Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанову суду треба змінити, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі, зокрема, - 26 грн. 70 коп. (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет 2005, 2007 роки, тобто суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Вимоги позивача, щодо стягнення з УПСЗН Вугедарської міської ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001 у розмірі 638 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ м від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік колегія суддів вважає за необхідне відмовити.
В задоволені вимог щодо компенсації на оздоровлення за 2006 рік судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу, так як відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Таким чином судова колегія вважає, що помилковим є рішення суду, в частині стягнення з УПСЗН Вугедарської міської ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001рік. В решті постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року по справі № 2-а-5432/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області “про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення -залишити без задоволення .
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року по справі № 2-а-5432/2007-змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
“Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну компенсацію за оздоровлення в розмірі 2660 гривень за 2005, 2007 роки”.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 21 березня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Міронова Г.М.
Сіваченко І.В.