Суддя 1-ї інстанції Шембелян В.С. справа № 22-а - 1358/08
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
ПОСТАНОВА
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Геращенка І.В., Міронова Г.М.,
при секретарі Скопинській Н.О.,
за участю: позивач - не з'явився, відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-а-358/07 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003,2004,2005 та 2007 роки, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2000-2007 роки.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з УПСЗН недоплачені суми на оздоровлення, за 2003,2004,2005 та 2007 роки.
Постановою суду від 30 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. На користь Барало Л.І. стягнено суми на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1980 грн.
З постановою суду УПСЗН не погодилося, подало апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скаргу задовольнити частково, постанову суду - скасувати, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог за 2003-2005 роки відмовив, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин вищевказані норми.
Згідно з частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інше встановлено нормами спеціального закону , який регулює правовідносини в державі в зв'язку з Чорнобильською катастрофою та Цивільним кодексом України.
Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, в тому числі на принципі соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ст.13 Закону № 796 визначений обов'язок держави перед громадянами за шкоду,
завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи. Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Стаття 48 розділу VIII Закону № 796 „Пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4” регламентує виплати компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника
Стаття 48 Закону № 796 передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.
В пункті 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України вказані вимоги на які позовна давність взагалі не поширюється, а саме на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
На підставі викладених норм, слід зробити висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин будь-яких строків давнини, в тому числі строків звернення за захистом своїх прав до суду.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу, як інваліду 3-ої групи, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2003,2004,2005 роки. За 2007 рік виплати збільшились до 120 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, як інваліду 2-ої групи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанов №836 та 562 встановлені ними розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет на 2003, 2004, 2005 та 2007 роки, тобто слід задовольняти позов в цій частині і зобов'язати зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Таким чином, виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального закону, на користь позивача треба стягнути недоплачені суми: за 2003 р. ( 205 х 5 - 21,5 ) 1003, 5 грн.; за 2004 р. ( 237 х 5 - 21,5 ) 1163, 5 грн., за 2005 р. ( 262 х 5 - 21,5 ) 1288, 5 грн.; за 2007 р. ( 420 х 5 - 120 ) 1980 грн., а всього суму 5435, 5 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-а-358/07 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003,2004,2005 та 2007 роки - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-а-358/07 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003,2004,2005 та 2007 роки - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м . Луганську ради щодо виплати Барало Леоніду Іларіоновичу суми компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 заборгованість з допомоги на оздоровлення за період 2003, 2004, 2005 та 2007 року в розмірі 5435 (п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять )грн. 50 коп.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 12 березня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Сухарьок М.Г.
Судді Геращенко І.В.
Міронова Г.М.