УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-24975/11
Провадження № 22-ц/491/146/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-295/11 інстанції – Хардіна О.П.
Категорія 41 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Алісовій Т.С.,
за участю – позивача ОСОБА_2 та її представника
ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника КП ЖЕО-31 ОСОБА_5, представника Жовтневого райвиконкому ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діють в інтересах ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_9, Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», Криворізьке міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 31», Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу, ОСОБА_10) про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації, вселення та зобов’язання поновити реєстрацію, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язання зняти їх з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що відповідачі не проживають у квартирі більше шести місяців без поважних причин та не сплачують комунальні послуги.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі (т. 2 а.с. 28 – 29).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2009 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 зазначене рішення суду скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 66 – 67).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2009 року справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_10 провадженням закрита (т. 2 а.с. 75).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року вищезазначену ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті (т. 2 а.с. 103 – 104).
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_9, Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі по тексту – УЖКГ) та, уточнивши під час розгляду позовні вимоги, просила суд вселити її у квартиру АДРЕСА_1, поновити її реєстрацію у вказаній квартирі та визнати приватизацію спірної квартири недійсною. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона не проживала у квартирі з поважних причин, приватизація квартири проведена без урахування згоди всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, тому свідоцтво про право власності на житло, видане УЖКГ на ім'я ОСОБА_9, є недійсним, і як наслідок є недійсною реєстрація за нею права власності на вказану квартиру в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради “Криворізьке бюро технічної інвентаризації” (далі по тексту – БТІ).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 лютого 2011 року цивільні справи за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 об’єднані в одне провадження (т. 2 а.с. 114 – 115)..
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 задоволені, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2011 року зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати — 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, понесені судові витрати за подання позову ОСОБА_4 покладено на позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які діють в інтересах ОСОБА_4, ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на їх думку, суд дійшов помилкового висновку щодо не проживання ОСОБА_4 у квартирі без поважних причин; надаючи оцінку акту від 15.03.2008 року, суд не звернув увагу на те, що у 2002 році ОСОБА_4 була неповнолітньою і за нею, на підставі ст. 25 Закону України “Про охорону дитинства”, зберігалося житло до її повноліття, тобто до 27.02.2007 року, після досягнення повноліття вона повернулася до спірної квартири, оскільки іншого житла не має, і проживала у квартирі, поки позивач по справі не вигнала її, що може бути підтверджено свідками, у клопотанні про допит яких суд відмовив. Також вважають, що відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні її позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що її з сестрою було знято з реєстрації на підставі рішення суду, яке було скасовано апеляційним судом, тому зняття з реєстраційного обліку та проведення приватизації є незаконними.
У запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2. як опікуна малолітньої ОСОБА_9, 2002 року народження, та згідно розпорядження УЖКГ № Ж-1718 від 29 грудня 2008 року квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_9, на ім’я якої видано свідоцтво про право власності на житло №Ж-199 від 30 січня 2009 року, яке зареєстровано в БТІ (т. 1 а.с. 51, 54, 67, 66).
На момент звернення ОСОБА_2 із даним позовом у квартирі були зареєстровані ОСОБА_10, 1983 року народження, ОСОБА_4, 1989 року народження, та ОСОБА_9, 2002 року народження, як члени сім’ї основного квартиронаймача ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 13).
ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 40).
Згідно довідки Комунального житлового підприємства №31 від 15 червня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зняті з реєстрації у зазначеній квартирі на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу №2-4899-2008 від 19 листопада 2008 року (т. 1 а.с. 13).
Згідно акту від 15 березня 2008 року ОСОБА_10 не проживає в спірній квартирі з 2000 року, а ОСОБА_4 – з 2002 року (т. 2 а.с. 10).
Відповідно до акту від 30 травня 2011 року ОСОБА_4 з 2002 по 2010 рік проживає за адресою: АДРЕСА_2 у бабці ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 149).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 не проживає за місцем реєстрації понад шести місяців без поважної причини, тому на підставі ст.. 71, 72 ЖК України визнав її такою, що втратила право на житло.
На думку колегії суддів, такий висновок суду є неправильним з огляду на наступне.
Згідно положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців, зокрема, у випадку поміщення дитини на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника – протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї (п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК). У цьому випадку право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у цьому пункті (ч. 4 ст. 71 ЖК).
З’ясовуючи причини та тривалість не проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував вищезазначені положення житлового законодавства та дійшов помилкових висновків.
Як убачається із матеріалів справи, основний квартиронаймач спірного житла ОСОБА_11 – мати ОСОБА_4, за життя зловживала алкогольними напоями, злісно ухилялася від виконання батьківських обов’язків, у зв’язку з чим ще в 2004 році малолітня ОСОБА_9 була передана під опіку її бабці ОСОБА_2
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2007 року ОСОБА_11 була позбавлена батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 14, 15).
Із акту від 30 травня 2011 року (т. 2 а.с. 149) та характеристики, виданої середньою школою №112, де навчалася ОСОБА_4.(т. 2 а.с. 161), убачається, що остання проживала з бабцею ОСОБА_12, а мати ОСОБА_11 приділяла їй мало уваги.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, допитані судом першої інстанції, пояснили, що ОСОБА_4 не сприйняла народження молодшої сестри ОСОБА_9, тому стала проживати з бабцею.
Сама позивачка ОСОБА_2 у своїй позовній заяві зазначила, що ОСОБА_11, мати ОСОБА_4, на момент звернення до суду вела аморальний спосіб життя (т. 2 а.с. 4).
Згідно довідки про причину смерті ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострого отруєння етиловим алкоголем (т. 2 а.с. 40, 41).
У зв’язку з цим колегія суддів не може погодитись із критичною оцінкою, яку суд надав поясненням свідків щодо зловживання ОСОБА_11 спиртними напоями, та висновком про те, що вона не зловживала алкоголем.
З цих же підстав, на думку колегії суддів, неправильним є висновок суду про те, що ОСОБА_4 не проживала у спірній квартирі без поважних причин, оскільки така аморальна поведінка її матері є поважною причиною для не проживання у квартирі.
Крім того, ОСОБА_4 досягла повноліття 27 лютого 2007 року (т. 2 а.с. 42), тому до 27 серпня 2007 року за нею зберігалося право користування жилим приміщенням на підставі ч. 4 ст. 71 ЖК України.
Враховуючи, що ОСОБА_2 звернулась до суду із своїм позовом 25 березня 2008 року, тобто з 27 серпня 2007 року минуло менше семи місяців, висновок суду про шестимісячний термін, протягом якого ОСОБА_4 не користувалась житлом, є неправильним.
До того ж, як зазначено вище, до смерті матері (листопад 2008 року) ОСОБА_4 не проживала в квартирі з поважної причини – через аморальну поведінку її матері.
Як встановлено судом, після смерті матері в грудні 2008 року ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру, проте ОСОБА_2 перешкоджала їй користуватися житлом, а згодом вигнала із квартири, що підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житлом через відсутність понад шість місяців без поважних причин є неправильним.
Вирішуючи спір, суд також дійшов висновку про те, що передача квартири у власність малолітньої ОСОБА_9 відбулась з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року з урахуванням згоди всіх осіб, які постійно мешкають у квартирі, тому відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації, вселення та зобов’язання поновити реєстрацію.
Колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в цій частині, оскільки, як зазначено вище, на момент приватизації спірної квартири ОСОБА_4 не втратила право користування нею, проте приватизація житла здійснена без урахування її згоди на це.
До того ж, судове рішення, на підставі якого здійснена приватизація, в подальшому було скасоване як незаконне.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду в частині визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, а також в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної зави ОСОБА_4 до ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_9, УЖКГ, БТІ про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації, вселення та зобов’язання поновити реєстрацію необхідно скасувати в порядку ст.. 309 ч. 1 п.п. 3,4 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4, визнати недійсними приватизацію квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на це житло, видане УЖКГ на ім'я ОСОБА_9, а також державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на зазначену квартиру в БТІ, вселити ОСОБА_4 у спірне житло та поновити її реєстрацію у зазначеній квартирі.
У зв’язку із скасуванням рішення суду також підлягає скасуванню додаткове рішення від 03 листопада 2011 року щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати ОСОБА_4 у сумі 151грн.35коп., понесені нею під час звернення до суду з позовом та оскарження судових рішень, підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 на підставі ст.. 88 ЦПК України.
В іншій частині, а саме стосовно відповідачки ОСОБА_10, рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діють в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 жовтня 2011 року в частині визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної зави ОСОБА_4 до ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_9, Управління Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, державної реєстрації, вселення та зобов’язання поновити реєстрацію, а також додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2011 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати недійсними приватизацію квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням Житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради на ім'я ОСОБА_9, а також державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на зазначену квартиру в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради “Криворізьке Бюро технічної інвентаризації”.
Вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та поновити її реєстрацію у зазначеній квартирі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 151(сто п’ятдесят одна)грн.35коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Складення повного рішення відкладено до 24 січня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух