ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

19 травня 2025 року Справа №  280/836/25   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді           Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВИК" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВИК"  (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091704 від 07.01.2025, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.11.2024 старшим інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області була проведена перевірка автомобіля підприємства OPEL MOVANO держ.номер НОМЕР_1 , який належить позивачу. Під час перевірки інспектор Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області став вимагати надати протокол перевірки тахографа автомобіля. Водій ОСОБА_1 повідомив, що в автомобілі тахограф відсутній, але є індивідуальна контрольна книжка водія, яку водій веде, заповнює і пред`явив перевіряючим. Після цього водій продовжив свій маршрут. Однак, не зважаючи на це перевіряючі склали Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 063739 від 22.11.2024. У Акті зазначено що «водій від пояснень і підпису відмовився». Про наявність Акту позивач дізнався з листа Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області №111884/28/24-24 від 12.12.2024. Копію акту водію не вручили, з актом не ознайомлювали, пояснення від водія перевіряючі не отримали, а фактично склали акт одноособово, без попередження водія. 07.01.2025 по місцезнаходженню відповідача (Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області), за адресою 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8 стався розгляд справи. При розгляді справи позивачем було надано Пояснення від 07.01.2025. Пояснення позивача не були взяті відповідачем до уваги. І на Акту підставі перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 063739 від 22.11.2024 відповідачем було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091704 від 07.01.2025 у сумі 17000 грн. 00 коп. за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена віддповідальність абз. 3 ч. 1. ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначає, що з аналізу п. 6.1. та 6.3. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 можна зробити висновок, що вантажний автомобіль повною масою понад 3.5 тон повинен бути обладнаний тахографом, а у випадку якщо такий автомобіль необладнаний тахографом – водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія. У підтвердження своїх доводів ТОВ «СЕВИК» надав відповідачу копію індивідуальної контрольної книжки водія, з записами як 22.11.2024 так і раніше цієї дати. Вважає, що ТОВ «СЕВИК» не було допущено порушень законодавства України. Автомобіль дійсно не обладнаний тахографом, але згідно п. 6.3. Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091704 від 07.01.2025.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 22.11.2024 проводилась рейдова перевірка у 916 км + 897 м а/д М-30. Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013. Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки OPEL, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу Мілік О.С. не пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області жодних документів. Звертає увагу суду, що під час перевірки водій не пред`явив та не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу OPEL, номерний знак НОМЕР_1 . Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.11.2024 №АР063739. Вказує, що згідно із п. 6.1. Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до чинного законодавства України, Позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Тобто, ця норма стосується тільки транспортних засобів, які мають повну масу менше 3,5 т, що не відноситься до позивача та його ТЗ, а тому в нього повинен бути протокол перевірки та адаптації тахографа, а не індивідуальна контрольна книжка водія, котру також не було пред`явлено водієм в момент проведення рейдової перевірки, що підтверджується відео та фотофіксацією проведеною посадовою особою Укртрансбезпеки, що спростовує твердження представника позивача щодо ведення водієм індивідуальної контрольної книжки. враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що навіть якщо припустити, що водій ОСОБА_1 веде індивідуальну контрольну книжку водія, хоча в момент проведення рейдової перевірки вказаний документ він не пред`явив для перевірки, все одно транспортний засіб марки OPEL, номерний знак НОМЕР_1 повинен бути обладнаний тахографом, оскільки вказаний ТЗ має повну масу більше 3,5 т, а саме 4,5 т тому відповідно тахограф повинен бути в ТЗ обов`язково. Крім того зазначено, що водія було попереджено, що відносно ТОВ «СЕВИК» буде складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, також водію було повідомлено, що в нього є право як зачекати поки інспектор складе відповідний акт, так в нього є право продовжити рух, натомість водій повідомив, що чекати складення акту він не буде, що повністю спростовує твердження позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 22.11.2024 о 09 годині 55 хвилин на а/д М-30, 916 км + 897 м, Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, автомобіля марки OPEL, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт №АР 063739 від 22.11.2024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано, що проведено перевірку вищевказаного транспортного засобу, що належить – ТОВ "СЕВИК" та виявлене під час перевірки порушення: ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги п.6.1 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу OPEL номерний знак НОМЕР_1 .

07.01.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ТОВ «СЕВИК» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ091704, відповідно до якої на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої  статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби.

Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Отже, територіальним органам Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі  - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого  державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі  транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За змістом частини першої статті 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 №946/18241 (далі - Інструкція №385, у редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин).

Інструкцію №385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (994_016) (далі -  ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153  (993_025)  про  тривалість  робочого  часу  та  періоди відпочинку на дорожньому транспорті,  а також Законів України «Про автомобільний транспорт» (2344-14), «Про   дорожній рух» (3353-12) та визначає порядок установлення, технічного обслуговування  та використання контрольних пристроїв (тахографів) на   автомобільних   транспортних   засобах   (крім   таксі),  які використовуються  для  надання  послуг  з перевезення пасажирів та вантажів (пункт 1.2 та 1.3. Інструкції №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385:

адаптація  тахографа  до транспортного засобу - оновлення або підтвердження  параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються  у  пам`яті  тахографа,  до  яких  залежно  від  типу тахографа  належать:  ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри  та  літери,  нанесені  на  номерному  знаку,  -  VRN) автомобільного    транспортного    засобу,   розмір   застосованих пневматичних шин,  результати визначення константи тахографа "k", характеристичного  коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w",  ефективного кола шини "l",  а також показники часу, пробігу, граничного  значення  швидкості,  на  яке  налаштований  обмежувач  швидкості транспортного засобу (за наявності).  Термін  "адаптація тахографа до    транспортного   засобу",   за   визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування";

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

ПСТ - пункт  сервісу  тахографів,   спеціально   облаштовані виробничі ділянки    для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами  господарювання (резидентами  України),  що виконують передбачені ЄУТР (994_016)  функції "майстерні  або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним  органом  з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання (далі - Перелік);

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення №340, у редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин).

Положення №340 розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення №340).

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення №340).

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (далі - ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Суд зауважує, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, є документами, що, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення.

Зважаючи на те, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб марки OPEL MOVANO номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований вантажний фургон, має повну масу 4500 кг, тобто понад 3,5 тонни, суд приходить до висновку, що згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 такий транспортний засіб, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також була наявність документів, передбачених Інструкцією № 385, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Проте, вказаний транспортний засіб діючим та повіреним тахографом не обладнаний, що не є спірним, та відповідно посадовим особам контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, водій не надав протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд не приймає як обґрунтовані твердження позивача, що водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, оскільки виключень щодо критеріїв вказаних в п. 6.1 Положення №340 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена п. 6.3 Положення № 340, водій зобов`язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п. 6.1 Положення № 340.

Позивачем не спростовано, а матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення, а саме перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того судом враховано, що відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, відповідне запрошення разом з копією акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.11.2024 №АР063739, було надіслано та вручено представнику позивача завчасно до дати розгляду справи.

Водночас, нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Позивачем не наведено інших підстав позову та не надано відповідних доказів, які б обґрунтовували протиправність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та під час судового розгляду не встановлено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови, доводи позивача не спростовують зафіксованого відповідачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВИК" (69014, м.Запоріжжя, вул.Корищенка Миколи, буд.34, код ЄДРПОУ 44164167) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м.Запоріжжя, вул.Чубанова, буд.8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                  Ж.М. Чернова