РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 січня 2012 року Справа № 7/137/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Дужич С.П.
при секретарі Довгалюк О.П.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 13.10.11 р. у справі № 7/137/2011/5003 (суддя - Бананська О.О.)
за позовом Вінницького обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький проектний інститут +"
про стягнення 4 608,53 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. 15-13/2743 від 27.09.11 р.)
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Вінницький обласний центр зайнятості (надалі –Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 2-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький проектний інститут +" (надалі –Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 4 608 грн. 53 коп. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 жовтня 2011 року з підстав, вказаних у цьому рішенні, в позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 500 грн. 00 коп. штрафу та витрати за розгляд позовної заяви в суді.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 93-95) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 13 жовтня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
11 січня 2011 року Позивач через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду представив апеляційному суду заперечення на відзив Відповідача щодо апеляційної скаргу (а.с. 147-149 ), в яких Позивач підтримує доводи щодо скасування рішення господарського суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 120-121), в якому з підстав, вказаних в цьому відзиві, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, 10 січня 2012 року Відповідач подав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 139-141), в якому просить здійснити розгляд справи без його участі.
Враховуючи вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд вважає неможливим розгляд справи без участі представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 12 жовтня 2010 року між Позивачем та Відповідачем укладено контракт № 1176 на розробку проектно-кошторисної документації (а.с. 6-7; надалі - Контракт).
Крім того, 1 жовтня 2010 року Позивачем та Відповідачем укладені: Додаток № 1 «Календарний план робіт»(а.с. 9), Додаток № 2 «Протокол погодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію»(а.с. 8), Додаток № 3 «Кошторис № 1 на проектні роботи (а.с. 10).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту: Позивач доручає, а Відповідач приймає на себе зобов'язання на виготовлення проектно-кошторисної документації.
Згідно пункту 2.1 Контракту: вартість робіт за Контрактом згідно з протоколом узгодження від 12 жовтня 2010 року (додаток № 2) встановлена у сумі 250 038 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ - 41 673 грн., відповідно до кошторису № 1 (Додаток № 3); до вартості розробки проектної документації включається вартість 5-ти примірників ПКД (чотири примірники Позивачу, один примірник архівний).
Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що: договірна ціна робіт, передбачених в пункті 2.1 Контракту, в разі збільшення або зменшення обсягу робіт може уточнюватись за погодженням сторін; у всіх змінах вартості проектних робіт сторони укладають додаткову угоду до Контракту.
Відповідно до пункту 2.4 Контракту: оплата проектних робіт проводиться Позивачем авансовим платежем у розмірі 30 % вартості Контракту, тобто 75 000 грн. 00 коп., який перераховується не пізніше 5-ти банківських днів після підписання Контракту Позивачем та Відповідачем.
Крім того, пунктом 2.5 Контракту передбачено, що кінцевий розрахунок за виконану роботу проводиться після передачі готової продукції Позивачу в повному обсязі і після проведення всіх експертиз з позитивними висновками з підписанням акту здачі-приймання робіт, а саме в розмірі 70 % загальної вартості.
В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1 Контракту визначено термін виконання Контракту: початок - протягом 5-ти днів з дня отримання авансу, закінчення –1 травня 2011 року.
Водночас, пункт 3.2 Контракту передбачає, що у календарний план включаються вартість етапів розробки проектної документації і терміни її оплати.
В Додатку 1 Позивач та Відповідач визначили, що: зміст, терміни виконання і передачі Замовнику робіт визначаються календарним планом виконання проектних робіт.
Відповідно до пункту 4.3 Контракту: у разі зміни технічних умов і вихідних даних Позивач зобов'язаний протягом 5-и днів письмово сповістити про це Відповідача доповненням (зміною) технічного завдання або документом, що його замінює; при цьому в разі необхідності сторони оформляють додаткові угоду до Контракту з уточненням строків виконання робіт і їх вартості, враховуючи витрати, яких зазнав Відповідач, та вносять відповідні зміни в календарний план.
Згідно пункту 4.4 Контракту: після закінчення виконання проектних робіт Відповідач передає Позивачу документацію і акт здачі-приймання проектної продукції.
Колегія суду наголошує на тому, що пунктом 5.4 Контракту передбачено, що у разі порушення встановлених Контрактом термінів виконання робіт з вини Відповідача, Відповідач платить Позивачу за кожний прострочений день штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, пунктом 5.5 Контракту передбачено, що: у випадку несвоєчасної оплати робіт згідно даного Контракту Позивач сплачує Відповідачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
В силу дії пункту 5.7 Контракту: виплата санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань, не допускається зміна Позивачем в односторонньому порядку своїх договірних зобов'язань по оплаті виконаних робіт без отримання згоди Відповідача та оформлення відповідної додаткової угоди по Контракту.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: акт від 12 жовтня 2011 року № 9 здавання - приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за Договором (а.с. 12)), колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Відповідач передав Позивачу частину документів, що входять до складу проектно-кошторисної документації, а тому виконав зобов'язання по Контракту лише на 30% (на суму 75 000 грн. 00 коп. перерахованого авансу).
Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує факт того, що Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення ПКД виконав не в повному обсязі (а саме: 71 невиконаних робіт на суму 175 038 грн. 00 коп.).
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, Рівненський апеляційний господарський суд констатує те, що Позивачем на адресу Відповідача надсилалася вимога щодо виконання зобов'язання з попередженням, що у разі не виконання вимоги, Контракт буде розірвано (а.с. 13).
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань 6 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено угоду про розірвання контракту (а.с. 14).
Пунктом 2 Угоди обумовлено, те що: Позивач та Відповідач не мають фінансових претензій одна до одної в частині виконаних робіт на суму перерахованого авансу.
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що 21 червня 2011 року Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію № 2 про стягнення суми штрафних санкцій за несвоєчасне передання проектно –кошторисної документації (а.с. 15) сумі 4 608 грн. 53 коп.
В свою чергу, 21 липня 2011 року від Відповідача надійшла відповідь № 2 на Претензію № від 21 червня 2011 року, в якій зазначено що Відповідач вжив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання і тому звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання.
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічне положення міститься в статі 173 Господарського кодексу України, згідно якої: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи вищеописане, колегія суду констатує факт того, що з підписанням Контракту, між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, які регулюються § 4 (Підряд на проектні та пошукові роботи) Глави 61 Цивільного кодексу України (Підряд).
Згідно частини 1 статті 887 Цивільного кодексу України: за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України: замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;
В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна норма закріплена і в частині 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України: договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України: штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу дії пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що: виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Також, частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Колегія суду наголошує на тому, що пунктом 5.4 Контракту передбачено, що: у разі порушення встановлених термінів виконання робіт з вини Відповідача, Відповідач платить Позивачу за кожний прострочений день штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи усе вищеописане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 4 608 грн. 53 коп. є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, місцевий господарський суд при винесенні оспорюваного рішення зменшив розмір штрафу до 500 грн. 00 коп..
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В силу дії пункту 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що: вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Пунктом 3.9.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України": що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені, взяв до уваги лише майнової стан Відповідача, Рівненський апеляційний господарський суд критично оцінює таке зменшення.
Суд зауважує, що згідно пункту 3 частини1 статті 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Сукупний аналіз вищеописаних норм свідчить про те, що в будь-якому випадку підстава для зменшення їх розміру має бути винятковою. При цьому, у випадку визначення винятковим важкого стану сторони, суд має вказати на цю винятковість та обгрунтувати це зменшення з огляду на наслідки (для сторони), до яких може призвести повне стягнення штрафної санкції.
Одним з таких наслідків, наприклад, може бути те, що стягнення цих штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника, значного погіршення його фінансового стану і як наслідок неможливості (із за стягнення повної суми штрафних санкцій) виконання ним і інших фінансових зобов'язань.
Суд зауважує, що в наданих суду доповнень до відзиву, Відповідач вказує на існування у нього значної заборгованості по заробітній платі (723 840 грн.), перед пенсійним фондом України (85 736 грн. 73 коп.), ЄСВ (321 771 грн. 62 коп.) та податках (243 578 грн. 31 коп.).
Рівненський апеляційний господарський суд оцінивши дані доповнення до відзиву, констатує те, що сума стягнення з Відповідача 4 608 грн. 53 коп. штрафних санкцій (з огляду на загальну суму заборгованості) жодним чином не може призвести до припинення діяльності Відповідача чи значно погіршити майновий стан боржника. Більш того, апеляційний господарський суд вважає її малозначимою в порівнянні з іншою, існуючою у відповідності заборгованістю.
Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд бере до уваги ще складову, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме наслідки порушення цього зобов'язання (що взагалі не оцінювалося місцевим господарським судом). При цьому апеляційним господарським судом береться до уваги те, що за наслідком цього порушення Позивач не зміг вчасно приступити до виконання будівельних робіт, яким передує виготовлення (розробка) проектно-кошторисної документації.
Суд не бере до уваги заперечення Відповідача проти апеляційної скарги, як безпідставні та надумані.
З огляду на усе вищеописане, колегія суду приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що вчинено місцевим господарським судом в оспорюваному рішенні. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд критично оцінює таку дію місцевого господарського суду, та скасовує оспорюване рішення у цій частині, задовольняючи позов Позивача повністю.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Вінницького обласного центру зайнятості - задоволити.
Рішення господарського суду Вінницької області від 13 жовтня 2011 р. у справі № 7/137/2011/5003 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький проектний інститут +" (21009, м. Вінниця, вул. Київська, 14; код 32537879) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (21009, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 3а; код 05392714) 4 608 грн. 53 коп. штрафних санкцій.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький проектний інститут +"(21009, м. Вінниця, вул. Київська, 14; код 32537879) в дохід Державного бюджету України 102 грн. державного мита за розгляд позовної заяви в господарський суд Вінницької області, 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
01-12/588/12 588/12