Справа №2-а-1038/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В.О.

Номер провадження 22-а/1890/507/12 Суддя-доповідач - Кононенко

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Кононенко О. Ю.,

суддів -  Ведмедь  Н. І.,  Семеній  Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області

на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області

про зобов’язання здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2010  року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченого підвищення за період з 01 січня 2009 року по 01 березня 2010 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, а на час ухвалення оскаржуваної постанови не було затверджено бюджет України на 2010 рік, тому підстави для цих виплат в іншому розмірі відсутні.

Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов’язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв’язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відсутність Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на час вирішення спору місцевим судом ніяким чином не обмежила обов'язки відповідача щодо своєчасного нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги у розмірах, визначених ст.6 Закону № 2195-ІV.

До того ж, до спірних виплат за 2010 рік, як і за попередній рік, не можна застосовувати положення ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який прийнято 27 квітня 2010 року, щодо надання Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат.

Задовольнивши вимоги, суд правильно з огляду на положення ст.102 КАС України фактично поновив строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області відхилити.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2010  року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -