Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                           Справа  № 2-а-4743/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15  червня    2011 року                                                                                                                                м. Макіївка

Центрально - Міський районний суд міста Макіївки Донецької області  у складі :

                                                        головуючої  судді                      Неженцевої О.В.

                                                        при секретарі                              Кондратьєвої  І.О.

                                                       за  участю  позивача                   ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні   у  приміщенні місцевого суду в місті Макіївка    справу за  адміністративним позовом   ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в  Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірними дій, покладення зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату,

В С Т А Н О В И В :

              06 травня  2011 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії.

             У  судовому засіданні  позивач  підтримав  та  уточнив   заявлені  позовні вимоги, на підтвердження  яких  пояснив  суду, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3-ї групи. Відповідно  до  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до 1-4 категорії, призначаються у виді державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. При цьому у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів 3-ї групи, відносно яких встановлений причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком, розмір додаткової пенсії повинен складати 50% мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням змін діючого законодавства, але отримав відмову і на даний час йому виплачується пенсія у розмірах, що не відповідає  вимогам діючого законодавства. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФУ в Центрально –Міському районі м. Макіївки здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 50-54  вищезазначеного Закону з   01 квітня   2011 року.

           Відповідач  -  Управління  Пенсійного фонду  України  в Центрально-Міському районі м. Макіївки, який належним чином  був   сповіщений  судом  про час і місце судового  розгляду, не використав наданого законом  права   участі  у судовому   засіданні. Причини  неприбуття представника  відповідача  суду  не були  повідомлені, тому  суд  відповідно  до положень  частини 4  статті 128  КАС України вважає  за необхідне  розглянути  справу у відсутність представника  відповідача  на підставі  наявних  у справі доказів.

            Вислухавши пояснення  ОСОБА_1,  вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) суд установив наступне.

            Позивач   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1; має третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК сер10 ААА № 443122; захворювання пов’язане з виконуванням службових обов’язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а тому він має право на основну та додаткову пенсію, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.5-8).

           На підставі   поданої  заяви  ОСОБА_1  з 25  березня 2011  року  переведений на пенсію  по 3 групі   інвалідності   згідно  статті 54 Закону  України «Про   статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( а.с. 9-10).

          На звернення  у  квітні  2011 року  позивача   ОСОБА_1  про перерахунок пенсії і проведення доплат відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач своїм листом № 8160  від 22 квітня 2011  року відмовив позивачеві у перерахунку пенсії з розміру:  мінімальної  пенсії  за   віком та    розміру  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в зв’язку з тим, що розмір пенсійних виплат по  державній  та  додатковій  пенсії відповідає   чинному   законодавству (а.с.9-10).    

           Згідно ч. 3  ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

          З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

             Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2 ч.1 ст. 8 Закону України № 1058-4 таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія(щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію(щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

           Абзац перший п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів , та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається         

           Відповідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»перерахунок призначеної пенсії, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії –з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа .

           Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам третьої групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

            Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1. Частина третя зазначеної статті ( із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4(статті 30-35 Закону).

             Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

            У судовому засіданні встановлено, що нарахування відповідачем пенсії  ОСОБА_1 було проведено з урахування змін, внесених до ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: розмір пенсії як інваліда 3-ї групи, стосовно якого встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою –140 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю для осіб, віднесених до 1 категорії, інвалідів 3-ї групи була призначена у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008р., зміни, внесені підпунктами 12,15 пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). Таким чином, з 22  травня  2008 року було відновлено дію частини 4 статті 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по третій групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, а особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам третьої групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Після внесення вказаних змін до законодавства, відповідач при перерахунку пенсії, призначеної позивачеві ОСОБА_1  також керувався Постановам Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

            Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що зокрема, визначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року) пов’язану з реалізацією  права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

            Таким чином, посилання відповідача на частину 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок розрахунку пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не може прийняти до уваги, оскільки це спростовується приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України , статті 71 спеціального закону, яким є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими  законами, крім законів про внесення змін до цього закону, а також абзацом 2 преамбули , частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13,16  Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом ( Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Тобто надання законодавцем права Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

              Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положенням ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, виходячи з принципу пріоритетності  законів над підзаконними актами, при визначені розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

           Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

          Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.       

         Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально –Міському районі м. Макіївки щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до діючого законодавства є неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких ОСОБА_1 має право на перерахування пенсії як інвалід 3 групи, внаслідок захворювання пов’язаного з ліквідацією наслідків на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

           Таким чином, суд вважає, за необхідне позов задовольнити   у повному обсязі  та визнати дії відповідача в частині відмови позивачу у перерахунку пенсії з 01  квітня  2011  року неправомірними, та зобов’язати відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком  з 01   квітня  2011 року, оскільки він звернувся до відповідача з відповідною заявою про  перевід та   проведення  перерахунку пенсії    25  березня  2011  року.  

              На    підставі вищевикладеного,  керуючись статтями  8,9, 10, 11,  69-72, 86, 158-163, 167, 185, 186, 256  Кодексу адміністративного судочинства України, статтями  49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про  статус  і  соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»»,  статтями   8, 45  Закону  України «Про  загальнообов*язкове  державне  пенсійне страхування»

П О С Т А Н О В И В:

Позов   ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в  Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області  про визнання     дій неправомірними, покладання зобов*язання  провести перерахунок та  виплату  пенсії   задовольнити у повному обсязі.

Визнати  неправомірними  дії и Управління Пенсійного фонду України в  Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області  щодо відмови  у перерахунку  пенсії  по  інвалідності ОСОБА_1  відповідно  до   статей  50  та 54  Закону України «Про  статус  і соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», виходячи  з розміру  прожитковому мінімуму  для осіб, які  втратили  працездатність.

Зобов*язати   Управління Пенсійного фонду України в  Центрально –Міському районі м. Макіївки Донецької області  провести ОСОБА_1  відповідний  перерахунок  та  виплату пенсії  по  інвалідності  відповідно  до статей 50 та  частини 4 статті 54  Закону  України «Про статус  і  соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» із  розрахунку  шести мінімальних  пенсій  за віком та додаткової  пенсії  у розмірі 50% від розміру  мінімальної пенсії  за віком з 01 квітня 2011 року, з урахуванням  фактично    отриманих  сум.

              Відповідач –управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському  районі м. Макіївки Донецької області зобов’язаний виконати постанову негайно у межах   суми стягнення  за один місяць.          Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через   Центрально - Міський            районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                                                                                   О.В. Неженцева