_____________________________________________________________________________

                                                                                                         Справа№2-2779/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          22.12.2011 року,Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:          Сватаненка В.І.

за участю секретаря: Коваля В.П., представників сторін: позивача –ОСОБА_1; відповідачів –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи –ОСОБА_6,  ОСОБА_7 –«Про визнання права власності», -          

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є квартира АДРЕСА_1

28.12.2002 року позивач звернувся до Приморського районного суду м Одеси з позовом до відповідачів про розділ квартири в натурі, у подальшому у судовому засіданні 31.10.2003 року позивач змінив позовні вимоги та згідно протоколу судового засідання просив суд визнати право власності на 2\3 частини вказаної квартиру.

Рішенням Київського районного суду від 31.11.2003 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 2\3 квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 40 193 грн. 50 коп., а також на користь ОСОБА_4 –40 193грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду в Одеській області від 03.11.2005 року рішення Київського районного суду м. Одеси було скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На теперішній час в ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі відповідно до вимог від 31.10.2003 року, просила їх задовольнити.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнавав категорично, просив суд відмовити в задоволені.

Треті особи в судове засідання не з*явились про місце, дату та час судового розгляду сповіщались належним чином, поважність причин неявку суду не повідомили.

Суд вважає, що такі дії осіб, які приймають участь у справі, але не з*явились до судового засідання, суттєво затягують процесуальні строки розгляду справи, яка знаходиться у провадженні суду з 20.02.2003 року.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи осіб,які приймають участь у справі дослідивши та ознайомившись з матеріалами справи та наданими доказами, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 таким що не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України в редакції 1963 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

З акту від 21.11.2002 року про прилюдні торги, які не відбулися з продажу 1\3 квартири АДРЕСА_1 вбачається, що Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції  м. Одеси було відкрите виконавче провадження на підставі рішення Приморського місцевого суду м. Одеса №2-2218\02 від 28.02.2002 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 143 752, 80 грн., а також витрати пов*язанні з проведенням експертної оцінки у сумі 500 грн., всього стягнуто 144 252, 80 грн. (а.с. 9, том 1)

Згідно постанови А/В-11/454 від 21.11.2002 року ОСОБА_3 передано майно - 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_8. (а.с. 10)

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_9, на підставі ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 і на підставі акта про проведення прилюдних торгів, які не відбулися № 12404 від 21 листопада 2002 року, затвердженого виконуючим обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси ОСОБА_10 -  ОСОБА_3 набув право власності на 1/3 (одну третю) частину квартири під АДРЕСА_1 яка складається в цілому з трьох жилих кімнат, жилою площею 40,3 кв.м; загальною площею 64,1 кв.м. (а.с. 8, том 1)

У подальшому ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розподіл в натурі квартири АДРЕСА_1, тому,  з метою повного та всебічного розгляду справи, судом була призначена експертна можливість розподілу спірної квартири, з висновку якої вбачається, що дану квартиру поділити в натурі технічно неможливо ( а.с.25-29, том 1).

У зв*язку з цим позовні вимоги були уточнені позивачем та він просив суд визнати за ним право власності на всю квартиру ( а.с.44, том 44).

Після набуття права власності на зазначену квартиру ОСОБА_3 19.12.2003 продав ОСОБА_7, який у подальшому продав квартиру ОСОБА_6 ( а.с. 144, 145, том 1).

Як вже зазначалось вище рішенням суду від 31.10.2003 року позовні вимоги було задоволено, рішення було оскаржено до Апеляційного суду Одеської області та ухвалою суду від 03.11.2005 року рішення першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. ( а.с. 46,103, том 1).

Відповідно до відповіді КП «ОМБТІ та РОН» квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 в рівних частках (по 1\3 частини квартири) на підставі свідоцтва про право власності, виданого УЖКГ від 31.10.1998 року №8-8151; за ОСОБА_3 (1\3 частини квартири) на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 20.12.2002 року № 7337 після ОСОБА_8, за ОСОБА_3 (2\3 частини квартири) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.10.2003 року після ОСОБА_5, ОСОБА_4; за ОСОБА_7 в цілому на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2003 року № 4491. Станом на 22.03.2006 року спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_6 в цілому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою від 23.01.2004 року від №1-397. (а.с. 112, 144)

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.10.2003 року було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», але в частині виплати компенсації ОСОБА_8, ОСОБА_5 рішення виконано не було.

Представник відповідача стверджує, що компенсація виплачена не була, та позовні вимоги взагалі відповідачі не визнавали та не визнають і у теперішній час з тієї підстави, що іншого житла відповідачі не мають, а рішенням суду їх було позбавлено законного права на частину у спірній квартирі.

Суд надає правову оцінку наданим доказам, з яких не вбачається законних підстав для задоволення позову.

Позивач заявляючи вимоги про визнання права власності посилається на ст. 115 ЦК України в редакції 1963 року, в ході судового засідання представник позивача, не змінив підстави позову, які передбачають визнання права власності шляхом стягнення з позивача на користь відповідачів вартості 2/3 частин спірної квартири.

З положень ст. 115 ЦК України в редакції 1963 року вбачається, що кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Тобто, даний закон не передбачається такий спосіб захисту прав позивача, за вирішенням якого він звернувся з заявою до суду.

Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені не правомірно і порушують законні інтереси та права відповідачів по справі.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові  наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи –ОСОБА_6, ОСОБА_7  «Про визнання права власності»- відмовити повністю.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :

Суддя :                                            Сватаненко В.  І.