АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-3013/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 47 Скрипник В.Ф.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренко В. В.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретаріЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 4 травня 1991 року між ним та відповідачкою по справі було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу мають двох дітей: доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження.. Оскільки сторони разом не проживають більше двох років та не ведуть спільного господарства, мають різні погляди на життя та несумісність характерів, тому дані обставини змусили позивача звернутися з позовом до суду та просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_7, що зареєстрований виконавчим комітетом Шендерівської сільської ради с. Шендерівка Корсунь – Шевченківського району Черкаської області 4 травня 1991 року, актовий запис № 7.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що дане рішення є необґрунтованим винесене з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, зокрема з підстав неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.
Відповідно до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу суд першої інстанції виходив з того, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 сторони перебувають з 4.05.1991 року в зареєстрованому шлюбі і мають двоє дітей: дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які в даний час навчаються в учбових закладах.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На думку суду першої інстанції, таких доказів позивачем ОСОБА_6 не надано суду.
З метою збереження сім'ї сторонам за клопотанням відповідачки ОСОБА_7 судом надавався термін для примирення, ОСОБА_7 також в суді пояснила, що любить свого чоловіка, бажає зберегти сім'ю, просила у нього пробачення та про те, що дітям потрібна батьківська допомога.
Дії позивача ОСОБА_6 щодо розірвання шлюбу суд першої інстанції вважає поспішними та не вбачаючи ультимативності заяви відповідачки щодо пред’явленого позову прийшов до висновку в задоволенні позову, з чим не погоджується колегія суддів, оскільки суд не має права зобов’язати одного з подружжя зберегти сім'ю, якщо він категорично заперечує.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Відповідно до ст.56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання, мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Встановлено, що сторони разом не проживають більше двох років та не ведуть спільного господарства, мають різні погляди на життя та несумісність характерів.
Відповідно до вимог ст.111 CK України за клопотанням відповідачки ОСОБА_7 сторонам було надано строк для примирення терміном 3 місяці, але після спливу цього терміну сторони не дійшли згоди щодо спіль ного проживання і на час винесення рішення судом проживали окремо.
Згідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до вимог ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач настоює на розірванні шлюбу і вказує на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційну скаргу позивача задовольняє, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року по даній справі, скасовує та ухвалює нове про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу – скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб зареєстрований між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 04 травня 1991 року в Шендерівській сільській раді Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, актова запис №7 – розірвати.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :