АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2951/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 38,39 Соколишина Л.Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівГончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретаріСеверин О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про спростування відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про спростування відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що є членом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - АСББ «Антей», до складу якого входять власники квартир будинків АДРЕСА_1 Поточне управління АСББ «Антей», згідно статуту, здійснюється колегіальним виборним органом - правлінням, яке складається із членів правління та голови правління. Рішенням правління АСББ «Антей» від 25.04.2008 року позивачку було обрано головою правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - АСББ «Антей».
З літа 2008 року відповідачки по справі на ґрунті особистої неприязні до позивача всіляко висловлюють своє невдоволенням таким обранням, за будь-яким приводом чинять моральний тиск на позивачку, ставлячи за мету усунення від посади голови правління, в тому числі, не маючи на те ніяких підстав, протягом тривалого періоду часу звертаються із різноманітними надуманими скаргами до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до правоохоронних органів, також зі скаргами на ім'я Президента України, начальника УМВС України в Черкаській області, прокурора Черкаської області, начальника КРУ в Черкаській області, голови Черкаської ОДА, в яких розповсюджують завідомо неправдиві відомості відносно позивачки.
Звернення відповідачок у різноманітні інстанції підірвали ділову репутацію позивачки, оскільки остання в силу повноважень голови правління, постійно здійснює представницькі функції і такі скарги, спричинили певні підозри з боку повноважних посадових осіб відносно позивачки.
Крім того протягом останнього року, в результаті душевних страждань, причинених образами та наклепами, що чиняться відповідачками, в позивачки розвинулась гіпертонічна хвороба, що змушує її значний час перебувати на лікуванні, в тому числі в умовах стаціонару, витрачати кошти на придбання ліків. Також дані обставини призвели до значних моральних страждань, а тому ОСОБА_6 змушена була звернутися до суду та просила зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8 спростувати на загальних зборах АСББ «Антей», що відбудуться у червні 2011 року, поширену відносно неї недостовірну інформацію, а саме:
- що вона є «самозванкою», головою правління не обиралась;
- що чинить фінансові махінації;
- що ще за «радянських часів відносно неї порушувалися кримінальні справи»;
- що забирає собі гроші, а роботи зробила за рахунок коштів міського бюджету.
Стягнути солідарно з відповідачок 3359 грн. 21 коп. завданої матеріальної шкоди та 1500 грн. з кожної відповідачки моральної шкоди.
В подальшому позивачка змінила свої позовні вимоги та просила зобов'язати відповідачок спростувати на загальних зборах АСББ «Антей», що відбудуться у грудні 2011 року, поширену відносно неї недостовірну інформацію, стягнути солідарно з відповідачок 4136 грн. 23 коп. матеріальної шкоди, яка виразилась у придбанні ліків та 1500 грн. з кожної відповідачки моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях та хвилюваннях позивачки.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1500 гривень витрат понесених відповідачкою на правову допомогу.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповно та необ’єктивно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення районного суду, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимогах позивача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що 25 лютого 2010 року мешканці будинків АДРЕСА_1 зібралися на загальні збори АСББ «Антей», з метою заслуховування звіту голови правління та вирішення інших питань асоціації.
Посилання позивачки на той факт, що на даних зборах відповідачки ображали її честь, гідність, ділову репутацію є безпідставними, оскільки в обґрунтування вказаного позивачка посилається на покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які давали суперечливі покази у судовому засіданні та вказували, що на загальний зборах лунали викрики мешканців будинку в адресу позивачки, зокрема відповідачки ОСОБА_8 Від відповідачки ОСОБА_7 образливих висловлювань на адресу позивачки ніхто із свідків не чув. Разом з тим, свідки показали, що кворуму на загальних зборах від 25 лютого 2010 року не було, тому вони, як такі, не відбулися, а тому суд оцінює критично покази зазначених свідків.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем. '
Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 його було обрано головою зборів 25 лютого 2010 року, ніхто нікого не ображав на зборах, оскільки він, як головуючий, слідкував за порядком і не допустив би таких фактів. Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які теж були присутні на зазначених загальних зборах 25 лютого 2010 року вказали, що мешканці будинку були незадоволені роботою голови правління, однак образливі викрики ніхто не допускав, а лише задавали запитання.
Кожна із сторін по справі надала суду різні протоколи загальних зборів АСББ «Антей» від 25 лютого 2010 року, але в жодному з них не зазначено про те, що із залу від відповідачок по справі лунали на адресу позивачки слова «самозванка», «шахрайка» тощо. !І
Слід зазначити стосовно факту поширення відносно позивачки негативної інформації з боку відповідачки ОСОБА_8 на загальних зборах АСББ «Антей» від 25 лютого 2010 року про те, що дане питання було предметом розгляду Смілянським міськрайонним судом за позовом позивачки до ОСОБА_8 та ОСОБА_17, за результатами чого було постановлено ухвалу від 30 квітня 2010 року про затвердження мирової угоди між сторонами по справі. Дана мирова угода не скасована.
Суд першої інстанції, як і колегія суддів, вважає недоведеним факт розклеювання відповідачками листівок з інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки, а також розповсюдження відповідачкою ОСОБА_8 інформації щодо того, що «за радянських часів» проти позивачки було порушено дві кримінальні справи. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, свідки
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, допитані у судовому засіданні за клопотанням позивачки не вказали, що особисто бачили, що саме відповідачки розклеювали листівки з інформацією, яка стосується безпосередньо позивачки по справі та розповсюджували інформацію щодо порушення кримінальних справ відносно позивачки. Покази свідка ОСОБА_20 щодо того, що відповідачка ОСОБА_8 влітку 2008 року сказала їй, що проти позивачки за радянських часів порушувалися кримінальні справи, суд вірно оцінив критично, оскільки свідок працює у підпорядкуванні позивачки, товаришує з нею і заявила про факти, які їй відомі ніби-то з 2008 року
лише, коли виникли неприязні стосунки між сторонами, як головою правління та платником
комунальних послуг. Інших доказів, позивачкою на підтвердження таких фактів суду не надано. с
Стосовно колективних звернень на ім'я Президента України та до правоохоронних
органів на дії позивачки, слід зазначити, що відповідачки у судовому засіданні заперечили факт підписання таких заяв. Крім прізвищ відповідачок під заявами містяться прізвища та підписи більш, як тридцяти осіб.
Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого ствердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, скільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, перевірка за зазначеними зверненнями триває.
Згідно висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Стосовно вимог позивачки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції. Як і колегія суддів, вважає, що вони не можуть бути задоволені, оскільки зі слів позивачки така шкода виникла внаслідок зазначених дій відповідачок, а тому їх дії мають знаходитися у причинно-наслідковому зв’язку, але оскільки факти розповсюдження відповідачками недостовірної чи такої що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки інформації не знайшли своє підтвердження, вимога позивачки про стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягає до задоволення. Позивачкою не доведено, що саме дії відповідачок потягли за собою її захворювання та, як наслідок, лікування, а також спричинили душевні страждання.
Судом першої інстанції роз’яснювалося право позивачки на клопотання щодо призначення відповідної експертизи, однак позивачка не побажала ним скористатися. Додані до справи епікрізи, не осуються періодів, у які на думку позивачки, відповідачки розповсюджували відносно неї негативну та недостовірну інформацію.
Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вказана конституційна норма кореспондує ст. 10 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод, згідно з якою, кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів (у 1997 році Україна ратифікувала дану Конвенцію).
Слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини про особливий підхід до справ за позовами публічних осіб чи осіб, які пов’язані з виконанням адміністративних, суспільних функцій, які свідомо домагаються свого відповідального становища, мають одночасно усвідомлювати, що їхні дії і вчинки торкаються інтересів широкого кола громадськості, їхня діяльність набуває публічності, а тому межі дозволеної критики щодо них мають бути більш ширшими.
За таких обставин, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, прийшов до вірного висновку про те, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Наведене свідчить, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про спростування відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :