АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-1902/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Савенко В.Г.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О.М.

суддівВініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на  рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а :

У  грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини У позові вона вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати ОСОБА_9 та її бабуся - ОСОБА_10  Після смерті її батька відкрилася спадщина на майно, а саме на земельну частку (пай) площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, а після смерті ОСОБА_10 – на будинок та земельну частку (пай). Із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не зверталася, так як на той час була неповнолітньою. На час звернення до суду позивачці стало відомо, що все майно після смерті її батька та бабусі успадкував рідний брат батька – ОСОБА_8  Позивачка вважає, що відповідач не повідомив про неї як спадкоємця першої черги за законом після смерті її батька, чим порушив її права на спадкування. Просила суд визнати поважною причину пропущення строку для прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька та бабусі.  

          Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини відмовлено.

          В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 , ОСОБА_7, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволити в повному обсязі, так як вважає рішення незаконним, необґрунтованим та постановлене з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доводи відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції послався на те, що позивачка та її представник не навели в судовому засіданні переконливих доказів про поважність причини пропуску 6-місячного строку, встановленого чинним законодавством для подачі заяви для прийняття спадщини та не довели у судовому засіданні обставини, на які посилались у позовній заяві.

З такими доводами відмови у позові колегія суддів погодитись не може, хоч вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли до набрання чинності К або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом п.п. 1, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування », положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, ч. 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року, тобто з 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

Як вбачається з матеріалів справи спадщина відкрилася в день смерті батька позивачки, ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Рішенням виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30 серпня 2002 року № 2  ОСОБА_8 отримав свідоцтво на спадщину, що відкрилася після смерті його брата – ОСОБА_9.3 вересня 2002 року(а.с.34). Тобто спадщина була прийнята одним із спадкоємців до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року і не мають продовжуваного характеру, спадщина прийнята ОСОБА_8 до набрання чинності цим Кодексом , застосуванню до спірних правовідносин щодо продовження строку на прийняття спадщини після смерті батька позивачки, ОСОБА_9, підлягав ЦК Української РСР 1963 року.

Частиною 1 ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Вирішення судом питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини Цивільним Кодексом Української РСР 1963 року не передбачено.

На підставі цього колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_6 необхідно відмовити.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що спадкоємець, який на  час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, для прийняття спадщини не повинен вчиняти будь-яких дій; його бездіяльність (якщо він не заявив відмову від спадщини впродовж строків, установлених статтею 1270 ЦК України) э юридичним фактом і свідчить про прийняття спадщини, а відтак правові підстави для вирішення судом питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в такому випадку відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив позивачці в задоволенні позову, але з невірних мотивів. Районний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та  невірно застосував норми матеріального права, застосувавши закон, який не поширюється на ці правовідносини.

Томку рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на  рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2010  року задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року скасувати.

ОСОБА_6 в задоволенні позову до ОСОБА_8 про визначення додаткового строку, достатнього для подачі заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :