АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2891/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 42,44 Кальчук А.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.,
суддівГончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретаріЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6, третя особа: КП Соснівська СУБ м. Черкаси про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа: КП Соснівська СУБ м. Черкаси про вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
15 січня 2007 року позивачі за первісним позовом звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 серпня 1995 року являються власниками квартири АДРЕСА_4. Відповідно у відповідача права власності на дану квартиру немає. В 1983 році шлюб укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було розірвано в судовому порядку.
Оскільки з липня 1992 року відповідач в зазначеній квартирі не проживає, участі у витратах на оплату комунальних послуг не бере, особисті його речі в квартирі відсутні, будь-якого зв’язку з квартирою не підтримує понад встановлений законодавством строк, то позивачі змушені нести додаткові затрати по оплаті комунальних послуг за дане житлове приміщення, а тому дані обставини змусили позивачів звернутися з позовом до суду, в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_4.
Разом з тим, в серпні 2007 року, ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що в червні місяці 2007 року свідоцтво про приватизацію позивачами спірної квартири в судовому порядку визнано недійсним, а тому право власності позивачів на дану квартиру припинено. Крім того ОСОБА_7 не проживає в спірній квартирі з 1993 року, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 – з 1994 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з 2001 року, оскільки весь цей час проживають за кордоном. Позивач просив суд визнати позивачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_4 та вселити його в спірну квартиру, як члена сім’ї наймача.
Ухвалою суду в якості третьої особи по первісному та зустрічному позову залучено КП ВЖ РЕУ-7 м. Черкаси, а в зв’язку з реорганізацією ухвалою Соснівського районного суду від 18 травня 2010 року залучено КП «Соснівська СУБ».
Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволено.
Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_4.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог, а його зустрічний позов про вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, зокрема з підстав неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що на підставі ордеру №4924 від 20.11.1979 року по обміну позивачці надано квартиру АДРЕСА_2 на склад сім'ї з трьох осіб: позивачу ОСОБА_7 та її
дітям ОСОБА_8, ОСОБА_13
Зазначена квартира складається з трьох кімнат житловою площею 44,7 кв.м., загальною площею 60 кв.м.
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1979 року і їх шлюб розірвано в судовому порядку рішенням народного суду Соснівського району м. Черкаси від 14.01.1983 року, актовий запис про розірвання шлюбу по відділу РАГС Соснівського району м. Черкаси від 01.02.1983 року №59. Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей - сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того позивачка від першого шлюбу має сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4.
ОСОБА_7 являється наймачем квартири АДРЕСА_3. Згідно з довідкою КП ВЖ РЕУ-7 від 11.01.2007 року, в зазначеній квартирі зареєстровано місце проживання позивачів, а також з 1980 року зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_6
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.07.2007 року визнано рішення Соснівського райвиконкому м. Черкаси від 16.08.1995 року №605 про приватизацію АДРЕСА_4 протиправною, визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 27.08.1995 року, видане на позивачів.
Відповідно до ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому законом порядку жилого приміщення в будинках державного громадського житлового фонду. Ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав, чи з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім'ї ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Згідно роз'яснення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Наймач або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Згідно з ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, загальний строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.80 ЦК України в редакції 1963 pоку, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_6 не проживає в АДРЕСА_4 з липня 1992 року, коли він добровільно виселився з даного житлового приміщення, забравши особисті речі і з даного часу припинив зв'язок з спірною квартирою, як з постійним житлом, участі у витратах на оплату комунальних послуг та утримання спірної квартири не брав, що знаходить своє підтвердження наданими позивачами доказами, а саме актами мешканців сусідніх квартир від 14.01.1996 року, 08.07.1999 року, 10.01.2007 року, 28.02.2007 року, 15.10.2007 року, 01.11.2007 року, 23.05.2008 року, підписи на актах завірені службовими особами КП ВЖ РЕУ-7, підтверджується показами свідків: ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19, квитанціями про оплату комунальних послуг ОСОБА_7, що не заперечувалося ОСОБА_6 в судовому засіданні в апеляційній інстанції і що в сукупності свідчить про те, що відповідач був відсутній понад встановлений законодавством шестимісячний строк в спірній кварті без поважних причин, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_4 підлягають до задоволення, а в задоволенні зустрічних вимог про вселення відповідача в спірну квартиру необхідно відмовити з мотивів відсутності відповідача у спірній квартирі понад встановлений законодавством шестимісячний строк без поважних причин.
Суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про вселення його до спірної квартири з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідач постійно не проживав у спірній квартирі з липня 1993 року, тобто з моменту, коли він міг дізнатись про порушення його житлових прав на дане приміщення до пред'явлення позову про вселення в 2008 році пройшло понад 15 років.
Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, що згідно з довідкою сільського голови с. Мошни Черкаського району від 15.05.2008 року №204, що не заперечується і ОСОБА_6, останній має у власності 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_5, тобто він забезпечений житлом, в якому проживає, що підтверджується актом про відвідування від 01.11.2007р оку, за даною адресою відповідач отримує поштову кореспонденцію.
Доводи відповідача про те, що він не проживав у спірній квартирі з поважних причини, а саме у зв'язку з створенням перешкод і в користуванні даною квартирою з боку ОСОБА_7, спростовані в судовому засіданні зібраними у справі доказами, а саме листами Соснівського РВ УМВС, КП ВЖ РЕУ-7, актами мешканців сусідніх квартир про те, що з приводу надання допомоги у вселенні у квартиру чи усунення перешкод в користуванні нею, відповідач не звертався ні до сусідів, ні до органів міліції чи житлово-експлуатаційної організації, з позовами про вселення відповідач до суду до 2008 року не звертався. Свідок ОСОБА_20 дав покази в судовому засіданні про те, що відповідач з 1993 року безперешкодно приходив в гості до своїх дітей в спірну квартиру, в цей час його колишня дружина виїхала в зв'язку з роботою за кордон, і тому з її боку перешкоди в користуванні відповідачу квартирою чинити не могли.
Суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що зустрічні позовні вимоги про визнання позивачів такими, що втратили право користування спірною квартирою не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_7 з 1993 року, ОСОБА_10 з 2006 року, ОСОБА_8, з 2000 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з 1995 року не проживали в спірній квартирі з поважної причини, а саме, вони тимчасово відсутністі у зв'язку з роботою та навчанням, згідно наданих суду довідок про навчання ОСОБА_11, ОСОБА_21 навчаються у коледжі міського університету м. Нью-Йорк, США, в період тимчасової відсутності позивачі не втрачали зв'язку з даним житловим приміщенням, зберігають в квартирі особисті речі, користуються даною квартирою, приїжджають в спірну квартиру, іншого постійного житла не мають, оплачують комунальні послуги, заборгованісті по оплаті комунальних послуг по квартирі не мають, що підтверджено квитанціями в матеріалах справи та показами свідків: ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19, про те, що вони за дорученням ОСОБА_7 своєчасно та регулярно кошти, які вона пересилала, здійснювали оплату комунальних послуг та утримували квартиру, а також здійснювали нагляд за дітьми ОСОБА_7 до їх виїзду за кордон на навчання, на сусідів було оформлено опікунство над дітьми в зв'язку з тим, що відповідач з дітьми постійно не проживав.
Судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що позивачка ОСОБА_7, визнає право на проживання та користування квартирою за своїми дітьми співпозивачами по справі та відповідачами по зустрічному позову, які на даний час навчаються та працюють за кордоном в США. Доказів того, що діти позивачки та вона сама переїхали на інше постій місце проживання до США, стали громадянами США в ході судового розгляду не було надано.
Наведене свідчить, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6, третя особа: КП Соснівська СУБ м. Черкаси про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа: КП Соснівська СУБ м. Черкаси про вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суд касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :