АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2011/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 45 Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНовікова О.М.
суддівВініченка Б.Б., Бондаренка С.І.
при секретаріСеверин О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою У позові вона вказала, що відповідно до договору дарування від 27.06.2008 року, їй належить на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивачка мала намір приватизувати присадибну ділянку та побудувати господарські споруди, але відповідачка, ОСОБА_6, відмовляється встановити спільну межу присадибних ділянок по АДРЕСА_1, перенести огорожу на спільну межу. Тим самим ОСОБА_6 перешкоджає користуванню земельною ділянкою позивачки. Сторони не змогли вирішити питання щодо спільної межі між земельними ділянками, тому позивачка просила суд зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7, присадибною ділянкою по АДРЕСА_1
В судовому засіданні ОСОБА_7 змінила позовні вимоги, зазначивши, що рішенням Золотоніського міськвиконкому від 17.05.1956 року її батьку, ОСОБА_8, було наділено 600 кв.м. присадибної ділянки по АДРЕСА_1. По генплану забудови від 1956 року довжина земельної ділянки, що на даний час у користуванні позивачки, становить 37 м з обох сторін. При проведенні обміру в 1989 року було встановлено, що довжина її земельної ділянки становить 34,2 кв.м., менше між по генплану. При проведенні обміру земельної ділянки ОСОБА_6, було встановлено, що розмір її земельної ділянки становить 653,2 кв.м., хоча первинно наділялося 600 кв.м. Тобто довжина земельної ділянки позивачки менша ніж у відповідачки. Позивачка вважає, що ОСОБА_6 фактично самовільно захопила частину її земельної ділянки пересунувши межу та перешкоджає їй у приватизації присадибної ділянки, просила суд зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою та встановити межу між їхніми ділянками відповідно до генерального плану від 1955 року та пересунути вбиральню на 1 м від межі.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2011 року зобов’язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 присадибною земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, довжиною 37 м. згідно генерального плану , затвердженого начальником Черкаського обласного відділу у справах будівництва і архітектури від 17.05.1956 року шляхом встановлення межі між земельними ділянками ОСОБА_6, що знаходиться по вул. АДРЕСА_1 та ОСОБА_7, що знаходиться по АДРЕСА_1 у відповідності до генерального плану, затвердженого начальником Черкаського обласного відділу у справах будівництва і архітектури від 17.05.1956 року та виписки з протоколу засідання виконкому Золотоніської міської депутатів трудящих від 22.08.1955 року при цьому виходячи з довжини земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 що дорівнює37 м. та з довжини земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, що дорівнює 31,40 м, а також шляхом перенесення туалету ОСОБА_6 на 1 м в глибину власної земельної ділянки від встановленої межі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, вважаючи рішення незаконним, необгрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний спір повинен розглядатися судами.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами фактично стосується встановлення меж земельних ділянок
Згідно з ч. ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Зі змісту статей 103, 106 ЗК України передбачено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати від власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За таких обставин колегія суддів вважає, що даний спір не підвідомчий суду а тому рішення суду першої інстанції, як винесене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2011 року задовольнити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2011 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою шляхом встановлення меж земельної ділянки – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :