АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-746/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.ст.190 ч.2, 3, 4, 358 ч.2 КК України, ст.246 КПК України Корман О.В
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Швидкого Д.М., Торопенка М.В.
з участю прокурора Лєнкової Н.Д.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Короп С.В. на постанову Уманського міськрайонного суду від 09 вересня 2011р., якою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимої
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч. 2, 3, 4, 358 ч.2 КК України, та
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не
судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ст.358 ч.2 КК України, направлено прокурору для організації додаткового розслідування, колегія
в с т а н о в и л а :
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період з березня 2009 року по травень 2010 року вчинила шахрайські дії стосовно громадян з метою заволодіння їх коштами під приводом вкладу коштів на депозитні рахунки і отримання високих відсотків доходу від вкладу.
Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується і в тому, що в період з липня 2009 по липень 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_4 для вчинення шахрайських дій щодо громадян по заволодінню їх коштами, ОСОБА_4 підробляв, з метою використання, офіційні документи, а ОСОБА_3 використовувала підробні документи.
Направляючи справу на додаткове розслідування суд зазначив, що органами досудового слідства не виконані вказівки місцевого і апеляційного судів, не усунуті порушення норм кримінально-процесуального закону, допущені при розслідуванні справи, частина слідчих дій виконана не уповноваженими на те особами, належним чином не перевірені доводи потерпілої ОСОБА_5, не всі особи притягнуті до відповідальності, що унеможливлює призначити справу до судового розгляду для прийняття законного і обґрунтованого рішення в справі.
На постанову суду прокурором подана апеляція, в якій він просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор спирається на те, що суд безпідставно зазначив про допит свідків, оскільки він самостійно міг їх допитати в судовому засіданні або ж міг дати доручення в порядку ст.315-1 КПК України. Це саме стосується і процесуальних дій щодо огляду речових доказів.
Посилання суду на те, що не всі особи притягнуті до кримінальної відповідальності та передчасно прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на думку прокурора, є необґрунтованим, оскільки суд не має права давати оцінку таким процесуальним документам, тому що це має право оскаржити потерпіла ОСОБА_5, а вона постанову слідчого не оскаржувала.
Прокурор вважає, що невідповідність позовних заяв потерпілих обставинам справи не може бути підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки суд вправі уточнити їх позовні вимоги і вони мають право долучити належно оформлені позовні заяви до початку судового слідства.
Також прокурор вважає, що суд допустив грубе порушення кримінально-процесуального закону, оскільки не заслухав думки обвинуваченої ОСОБА_3 про можливість направлення справи на додаткове розслідування, так як остання не була доставлена в судове засідання із СІЗО м. Черкаси.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок місцевого суду про неможливість призначення справи до розгляду і направлення справи на додаткове розслідування ґрунтується на перевірених матеріалах справи і законі.
Відповідно до ч.7 ст. 374 КПК України вказівки суду є обов’язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні справи.
Як свідчать матеріали кримінальної справи, органи досудового слідства при додатковому розслідуванні вказаної норми закону не дотримались, вказівок суду, що направляв справу на додаткове розслідування не виконали, що унеможливило вдруге призначити справу до судового розгляду.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" судам необхідно пред’являти належні вимоги до якості попереднього слідства у справах про злочини проти приватної власності. У стадії віддання обвинуваченого до суду і в судовому засіданні ретельно перевіряти повноту, об'єктивність і всебічність попереднього слідства, з'ясувати, чи притягнуто до відповідальності всіх осіб, викритих у вчиненні злочину, чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і можливої конфіскації майна.
Так в постанові місцевого суду від 03 березня 2011 року зазначено, що ряд слідчих дій виконано не уповноваженими на те особами. В деяких випадках рішення про визнання осіб потерпілими та їх допит проводились оперуповноваженими ДСБЕЗ, які взагалі не мали права приймати такі рішення та проводити слідчі дії або проводили їх без відповідного доручення слідчого.
Належним чином не перевірено причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів. Із матеріалів справи вбачається її причетність до вчинення злочинів так як і причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ст.190 КК України.
Прийняті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не вмотивовані, без належної оцінки їх дій, на що вказують показання потерпілих та свідків.
Крім цього, позовні вимоги, які були заявлені по справі потерпілими, прийняті органами досудового слідства з порушенням норм ЦПК, що впливає як на кваліфікацію злочину, так і унеможливлює правильно вирішити питання про відшкодування збитків та можливість забезпечення позову в кримінальній справі.
Зазначені порушення норм кримінально-процесуального закону та інші допущені порушення при розслідуванні справи, які зазначені в мотивувальній частині місцевого суду дають підстави апеляційній інстанції залишити апеляцію прокурора без задоволення.
Посилання прокурора в своїй апеляції про можливість виконання певних процесуальних рішень в порядку судового доручення відповідно до вимог ст.315-1 КПК України допущення нібито механічних помилок слідчим при складанні процесуальних документів тощо є необґрунтованими і суперечать вимогам ст.22 КПК України.
Зазначені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені при розслідуванні даної кримінальної справи, не можуть бути усунуті в судовому засіданні, виходячи не лише з принципу змагальності і диспозитивності процесу, а із-за неповноти всебічності і об’єктивності дослідження обставин справи, тому суд 1 інстанції справедливо направив справу на додаткове розслідування.
В ході додаткового розслідування органом досудового слідства слід в повному об’ємі виконати вказівки суду, виконати інші слідчі дії, передбачені нормами КПК, ретельно дослідити обставини справи по всіх епізодах та прийняти законне і обґрунтоване рішення в справі.
Підстав для зміни міри запобіжного заходу ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора на постанову Уманського міськрайонного суду від 09 вересня 2011 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч. 2, 3, 4, 358 ч.2 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.358 ч.2 КК України, направлено прокурору для організації додаткового розслідування, залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити попередню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді