АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-667/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 286 ч.2 КК УкраїниФетісова Т.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції

Суходольський М.І.    

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "11" жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

             головуючого              Суходольського М.І.

             суддів                          Поєдинка І.А., Гончарука І.М.

             з участю прокурора   Свищ Л.А.

             адвоката                      ОСОБА_3

             засудженої                  ОСОБА_4

розглянувши  кримінальну справу за апеляцією прокурора Вовк А.І., адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженої та самої засудженої ОСОБА_4 на вирок Черкаського районного суду від 17 червня 2011р., яким                  

                                                                                              ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                                                              раніше не судима

визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, і їй призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів терміном на 2 роки.

          Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 5860 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

          Стягнуто з ОСОБА_4 4521 грн.60 коп. судових витрат на користь держави за проведення різних експертиз.

          Вирішена доля речових доказів.

          Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що 06 січня 2008 року близько 18 год., в темний час доби, керуючи автомобілем "ВАЗ-2108", д/н НОМЕР_1 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області від с. Леськи в сторону  м. Черкаси, в порушення вимог п.п.2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідним чином не реагувала на її зміну, в момент виникнення небезпеки для її руху, а саме появи пішохода ОСОБА_6 на проїздній частині, яку вона об’єктивно була спроможна виявити, негайно не вжила заходів для зменшення швидкості автомобіля, впритул до його зупинки, внаслідок чого вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка в свою чергу порушила вимоги п.п.4.4, 4.8 ПДР України, рухаючись не під прямим кутом до краю проїздної частини дороги, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому шийного хребта, з пошкодженням спинного мозку, черепно-мозкову травму голови та закриту травму грудної клітки, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на пальцях обох кістей рук, саден на колінах, крововиливів в м’яких тканинах спини та нижніх кінцівок, рани на правій гомілці, від яких потерпіла померла на місці.

          Причиною смерті потерпілої є перелом шийного відділу хребта із ушкодженням спинного мозку, що ускладнилося розвитком шоку. Смерть потерпілої ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинному зв’язку з порушенням нею вимог п.п.4.4, 4.8 ПДР України, а також порушенням п.п.2.3 б, 12.3 ПДР  України водієм ОСОБА_4

          На вирок суду прокурором, що приймав участь у розгляді справи в місцевому суді, подана апеляція, в якій він не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженої, просить вирок суду скасувати  із-за невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ст.286 ч.2 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати  транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_4 змінила свої показання, стала не визнавати свою вину, тому на думку прокурора призначене судом покарання є недостатнім для її виправлення.

          Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 також подана апеляція, в якій він просить вирок суду скасувати, справу повернути на додаткове розслідування, а ОСОБА_4 із-під варти звільнити.

          В обґрунтування своїх вимог адвокат посилається на те, що висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину є однобічними, без повного, об’єктивного і всебічного їх дослідження, а отже всі сумніви щодо недоведеності вини, тлумачаться на користь обвинуваченої особи.

          В своїй апеляції та кількох доповненнях до неї засуджена ОСОБА_4, не визнаючи себе винною, просить вирок суду скасувати, її звільнити із-під варти на підписку про невиїзд, посилаючись на те, що справа відносно неї сфабрикована, суд і досудове слідство необґрунтовано взяло до уваги лише висновки однієї експертизи, не звернули уваги на те, що пішохід раптово вийшла на проїздну частину дороги і вона не мала технічної можливості уникнути зіткнення, не всі сліди були зафіксовано  при огляді місця пригоди, при призначенні покарання та задоволенні цивільного позову суд не звернув уваги, що на її утриманні двоє хворих батьків похилого віку, які потребують стороннього догляду та не звернув уваги на те, що сама потерпіла порушила правила  дорожнього руху і вона частково відшкодувала заподіяну шкоду потерпілому. Цивільний позов потерпілим належним чином не обґрунтовано.

          В запереченні на апеляцію прокурора ОСОБА_4 спирається на те, що прокурор безпідставно просить збільшити їй строк покарання, його вимоги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, тому вона просить апеляцію прокурора залишити без задоволення.

          Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку змін до апеляції, пояснення захисника та засудженої в підтримку своїх апеляцій, перевіривши та обговоривши матеріали справи і заяву засудженої про застосування до неї акту амністії, перевіривши та обговоривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного.

                Відповідно до ст.376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

          Встановлено, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України, 06.01.2008 року.

          Згідно ст.1 п.є Закону України "Про амністію 2011 року" вона підпадає під дію вказаного закону, оскільки на момент вчинення злочину мала двох батьків на утриманні, які досягли понад 70 років, інших дітей вони взагалі не мають  

           На день набрання чинності цим Законом і на день розгляду справи в суді батьки є живими і проживали однією сім’єю із засудженою.

          ОСОБА_4 під час вчинення злочину не перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, а також і не залишала місця вчинення пригоди.

         В судовому засіданні ОСОБА_4 дала згоду на застосування до неї акту амністії, про що написала заяву.

        Колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 акт амністії, оскільки вона злочин вчинила вперше, позитивно характеризується, має на утриманні двох батьків, яким понад 70 років, і вона дала згоду на застосування амністії.

        За таких обставин вирок суду слід скасувати, а справу провадженням слід закрити із-за застосування до ОСОБА_4 акту амністії, звільнивши її із-під варти із зали суду негайно. При скасуванні вироку і закритті справи міра запобіжного заходу скасовується повністю.

        Роз’яснити потерпілому, що застосування акту амністії до ОСОБА_4 не звільняє її від відшкодування заподіяної шкоди, тому потерпілий має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства про відшкодування заподіяної шкоди вчиненим злочином.

            На підставі викладеного, керуючись ст.376 КПК України, колегія суддів

                                                                         у х в а л и л а :

            Апеляції прокурора, засудженої та її захисника задоволити частково.

      Вирок Черкаського районного суду від 17 червня  2011 року скасувати, а справу провадженням закрити у зв’язку із застосуванням до ОСОБА_4 ст.1 п.є Закону України "Про амністію у 2011 році".

            ОСОБА_4 звільнити із-під варти із зали суду негайно.

           Роз’яснити потерпілому, що він має право звернутися до суду з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Головуючий

Судді