АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-574/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 115 ч.1, 71 КК України Дубенець М.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Биби Ю.В., Поєдинка І.А.
з участю прокурора Лєнкової Н.Д.
представника потерпілих
ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, самого засудженого ОСОБА_7, прокурора Шендрика Ю.О. на вирок Канівського міськрайонного суду від 20 червня 2011р., яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимий Троїцьким районним судом
Луганської області 05.03.2009 року за ст.296 ч.1 КК
України до 1 року обмеження волі. На підставі
ст.75 КК України був звільнений від відбування
покарання з випробуванням терміном на 1 рік
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, і йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків приєднано невідбуту міру покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 05.03.2009 року до 1 року обмеження волі і остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді 9 років і 1 місяця позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 11359 грн.70 коп. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди і 4000 грн. витрат за юридичну допомогу.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_3 50000 грн. моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 15.06.2009 року близько 3 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в АДРЕСА_1, умисно, з метою вбивства, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс один удар камінцем по голові ззаду ОСОБА_8 від якого останній впав на бетонне покриття, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми голови, крововиливів під м’які мозкові оболонки, перелому кісток склепінна та основи черепа, крововиливів в м’які тканини голови із внутрішнього боку, перелому кісток носа та верхньої щелепи, синців та саден на голові, крововиливів на слизовій оболонці обох губ, ран на слизовій оболонці нижньої губи, крововиливів в м’які тканини шиї, садна на лівому колінному суглобі від яких настала смерть потерпілого. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
На вирок суду адвокатом ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подана апеляція, в якій він просить вирок суду скасувати, ОСОБА_7 виправдати, звільнивши його із-під варти, а справу направити на додаткове розслідування для встановлення винної особи у вчиненні цього злочину.
В обґрунтування своїх вимог спирається на те, що допитана як в ході досудового слідства так і в суді свідок ОСОБА_9 пояснила, що коли ОСОБА_7 проводжав її додому, то освітлення на вулиці горіло, вона з ОСОБА_7 пішла з бару після 12 годин, а це не співпадає з часом вчинення злочину.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказали, що коли ОСОБА_7 проводжав ОСОБА_9, то був відсутній хвилин 20.
Таким чином, адвокат вважає, що зазначені докази свідчать, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 перебував в іншому місце і не міг зустрітися з потерпілим.
Крім цього, суд не дослідив і не дав належної оцінки щодо походження відбитку слідів взуття неподалік від тіла загиблого.
На речах ОСОБА_7 не знайдено жодного сліду крові потерпілого.
Адвокат вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчиненого злочину, а отже його вина не доведена.
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, звільнивши його із-під варти та порушити кримінальну справу відносно працівників міліції ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14
В обґрунтування своїх вимог спирається на те, що він повністю не визнає себе винним у вчиненому злочині, визнавальні показання про причетність до вчиненого злочину він дав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції, винесена постанова про притягнення, його ОСОБА_7, як обвинуваченого, є незаконною і підлягає скасуванню, знайдений на місці пригоди камінець не має ніякого відношення до нього, на ньому немає слідів, у нього не виявлено викрадених речей потерпілого, отже будь-яких доказів його причетності до вчиненого злочину в справі немає, під час вчинення злочину він знаходився в іншому місці, тому просить вирок суду скасувати.
Прокурор, який приймав участь у розгляді справи, також подав апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 за ст.115 ч.1 КК України у виді 10 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 05.03.2009 року і остаточне призначити покарання ОСОБА_7 у виді 11 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
На апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_7 подав заперечення, в якому просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, оскільки вона подана поза межами строку на апеляційне оскарження.
На апеляцію адвоката ОСОБА_6 потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали відгук, в якому просять апеляцію адвоката залишити без задоволення, а апеляцію прокурора задоволити, посилаючись на законність та обґрунтованість доведення вини засудженого у вбивстві їх брата.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення засудженого в підтримку своєї апеляції і частково апеляції адвоката, пояснення потерпілих в підтримку апеляції прокурора та залишення апеляції засудженого і його адвоката без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи всіх апеляцій, колегія суддів вважає, що жодна із апеляцій задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, який йому інкриміновано, ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засудженого є правильною
Колегія суддів не може погодитись з доводами засудженого та його адвоката про невинність ОСОБА_7 у вчиненому злочині, виходячи з наступного.
Твердження засудженого про те, що він дав визнавальні показання на досудовому слідстві про обставини вчинення злочину під фізичним та психологічним тиском працівників міліції та по їх підказках спростовуються матеріалами справи.
Так, ОСОБА_7 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину 17 червня 2009 року, про що свідчить протокол про його затримання (а.с.100-102 т.1).
В цей же день він був допитаний в якості підозрюваного із застосуванням відеозапису з участю адвоката, де ОСОБА_7 послідовно, добровільно і обґрунтовано розповів про обставини вчинення злочину (а.с.105-112 т.1).
Знову ж таки, в цей же день з ОСОБА_7 за участю адвоката, спеціалістів-експертів та понятих було проведено відтворення обстановки і обставин події злочину із застосуванням відеозапису, де підозрюваний ОСОБА_7 спочатку розповів, а потім показав на місці про яких обставинах і яким чином він вчинив вбивство ОСОБА_8 (а.с.117-125 т.1).
20 червня 2009 року ОСОБА_7 був оглянутий судово-медичним експертом на предмет наявності в нього тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.153-155 т.1).
Згідно висновку психологічної експертизи № 442 від 21.09.2010 року процес допиту ОСОБА_7 та відтворення обстановки і обставин події з його участю визначається наступними індивідуально-психологічними особливостями: активною особистою позицією, достатнім здоровим контактом, виразною мімікою, активністю уваги, достатньо вираженим самоконтролем, відсутністю плутаних неуважних відповідей, обмовок, відсутністю пауз перед відповідями після питань, що йому задавались, а також відсутністю порушень послідовності умовисновків, активністю його дій, демонстрування деталей правопорушення, критичністю сприйняття питань, активним внесенням поправок у свої відповіді, точністю та ясністю емоцій. Темп мовлення нормальний, інтонації голосу (вокалізація) модульовані і відповідають темі розмови.
У відеозаписах слідчих дій при допиті ОСОБА_7 в якості підозрюваного та при відтворенні обстановки і обставин події злочину від 17 червня 2009 року немає ознак психологічного впливу на нього взагалі, та зокрема зі сторони осіб, котрі приймали участь у проведенні зазначених слідчих діях (а.с.168-176 т.3).
Проведеною Канівською міжрайонною прокуратурою перевіркою за заявою ОСОБА_7 на неправомірні дії працівників міліції Канівського МВ УМВС постановою від 05.04.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях працівників міліції складу злочину.
Проведеною додатковою перевіркою по заяві ОСОБА_7 про застосування до нього незаконних методів слідства, ознак злочину в діях працівників міліції не встановлено, про що свідчить постанова прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.10.2010 року (а.с.110 т.4).
Суд, в межах своєї компетенції, також перевіряв звернення ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів слідства.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники міліції ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, які були в складі слідчо-оперативної групи по розкриттю вбивства ОСОБА_8 пояснили, що будь-яких фізичних чи психологічних заходів до ОСОБА_7 не застосовували, оскільки він сам добровільно розповів про обставини вчинення злочину.
Неспроможними є доводи апеляцій адвоката та засудженого про те, що ОСОБА_7 перебував в іншому місці на час вчинення злочину і смерті потерпілого, оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, даними ними в судовому засіданні, які пояснили, що точного часу не пам’ятають, але ОСОБА_7 пішов проводжати ОСОБА_9 приблизно після 2 годин ночі, іти до неї близько кілометра і ОСОБА_7 був відсутній близько 15-20 хвилин. Дані пояснення свідків співвідносяться з тим, що саме в такий час ОСОБА_7 зустрівся з потерпілим, де між ними відбувся конфлікт і ОСОБА_7 завдав смертельної травми потерпілому, тому твердження засудженого та адвоката про те, що ОСОБА_7 пішов проводжати ОСОБА_9 після 24 години є надуманими.
За таких обставин місцевий суд цілком обґрунтовано поклав у доведеність вини ОСОБА_7 його показання, як він дав при допиті його в якості підозрюваного та при відтворенні обставин і обстановки події злочину, де ОСОБА_7 розповів при яких обставинах і яким чином він вбив ОСОБА_8
Крім цього, вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину доведена не лише його визнавальними показаннями, а і зазначеними ним же деталями, на які сам вказав ОСОБА_7 при розслідуванні справи.
Так, під час проведення відтворення обстановки і обставин події злочину ОСОБА_7 вказав куди і в якому напрямку він кинув камінь, яким наніс смертельне поранення потерпілому.
При огляді місця пригоди слідчі не могли знайти камінь і вимушені були застосувати службово-розшукову собаку, яка серед інших камінців знайшла той, що мав запах від ОСОБА_7
ОСОБА_7 в присутності адвоката, експерта та понятих підтвердив, що саме схожим каменем він наніс удар потерпілому по голові.
При допиті ОСОБА_7 в якості обвинуваченого 24.06.2009 року він пояснив, що пішов проводжати ОСОБА_9 після 2 години ночі, заходив у квартиру, щоб подивитись як вона живе та як зробила ремонт. Коли повертався від неї, то зустрів чоловіка, який на російській мові запитав: "Сигареты есть?" Він відповів незнайомцю, що сигарет немає. Чоловік перепитав: "Как это нету?" – на що ОСОБА_7 відповів: "Так немає." Чоловік обурився: "Молодежь обнаглела." Він повернувся і пішов, але чоловік постійно висловлював на його адресу непристойні слова. Він декілька разів оглянувся і побачив, що невідомий чоловік перейшов на інший бік вулиці і прямує в бік магазину "Канів". ОСОБА_7 образився на чоловіка і миттєво йому захотілося провчити чоловіка.
Біля дороги він взяв камінь і швидко став наздоганяти чоловіка. Підійшовши ззаду до чоловіка він наніс йому удар камінем по голові і пішов з місця пригоди. Дані обставини співвідносяться з обставинами події.
Власноручно в протоколі допиту уточнив, що він не визнає себе винним у вбивстві, так як хотів лише його наказати. Вважає, що він причинив смерть потерпілому з необережності (а.с.189-191 т.1).
Такі деталі події могла знати особа, яка безпосередньо брала участь у її вчиненні, тобто була учасником пригоди, тому суд цілком закономірно визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні вбивства.
Таким чином, ці та інші твердження засудженого про непричетність його до вчиненого злочину і те, що він визнавальні показання давав по вказівці та під примусом працівників міліції не можуть взятися до уваги, оскільки працівники міліції деталей конфлікту і обставин вчиненого злочину не знали і не могли знати (особливо розмову між засудженим і потерпілим), тому апеляційні доводи засудженого і його адвоката, як зазначив суд у вироку, направлені на ухилення від відповідальності за вчинений злочин.
Постановляючи вирок, суд обґрунтовано дійшов висновку про вчинення злочину саме ОСОБА_7 при зазначених обставинах, викладених у вироку, належним чином мотивував його і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Призначаючи покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання та вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_7 лише за умови ізоляції від суспільства, оскільки він вчинив особливо тяжкий злочин, перебуваючи на умовному терміні відбування покарання за вчинення іншого злочину.
Разом з тим, визначаючи розмір призначеного покарання, суд не дотримався вимог ч.2 ст.375 КПК України, де зазначено, що при новому розгляді справи судом 1 інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, - коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Встановлено, що вироком цього ж суду від 19 травня 2010 року ОСОБА_7 був визнаний винним та засуджений за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 було визначено 8 років і 1 місяць позбавлення волі.
Ухвалою колегії апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року зазначений вирок було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування із-за неповноти проведеного досудового слідства.
Питання про м’якість призначеного покарання апеляційним судом не обговорювалось і не ставилось.
Після повернення справи із додаткового розслідування суд першої інстанції призначив покарання засудженому ОСОБА_7 за ст.115 ч.1 КК України 9 років позбавлення волі, що є неприпустимим, оскільки не доведено, що він вчинив більш тяжкий злочин і об’єм обвинувачення не збільшився.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст.ст.365, 375 КПК України змінити вирок в частині призначеного розміру покарання і пом’якшити призначене покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання призначене Троїцьким районним судом Луганської області від 05.03.2009 року і остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 8 років і 1 місяця позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Що стосується апеляції прокурора то враховуючи, що місцевий суд невірно визначив розмір призначеного покарання, підстав для посилення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.
Призначене покарання, з урахуванням вимог ст.375 КПК України, відповідає вимогам ст.65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання засудженого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 365, 366, 375 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, засудженого та його захисника залишити без задоволення.
Вирок Канівського міськрайонного суду від 20 червня 2011 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині розміру призначеного покарання.
Відповідно до вимог ст.ст.365, 373, 375 КПК України розмір призначеного покарання пом’якшити.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання призначене Троїцьким районним судом Луганської області від 05 березня 2009 року і остаточно визначити до відбування ОСОБА_7 покарання у виді 8 років і 1 місяця позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий
Судді