АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-555/2011 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України Бассак Т.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Поєдинка І.А., Ваврів І.З.
з участю прокурора Демиденка П.В.
слідчої ОСОБА_3
скаржника ОСОБА_4
заявників ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Шмітько Р.І. на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011р., якою скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Черкаської області Лісового М.Л. від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, задоволено.
Постанову прокурора Черкаської області Лісового М.Л. від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_4 за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України, скасовано, а матеріали кримінальної справи направлені прокурору Черкаської області для прийняття рішення, колегія
в с т а н о в и л а :
Згідно постанови суду ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до суду про скасування постанови прокурора області від 30 серпня 2011 року, якою порушено кримінальну справу щодо адвоката ОСОБА_4 за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цими працівниками службових обов’язків, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
В підтримку своїх вимог спирався на те, що в постанові прокурора Черкаської області Лісового М.Л. від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, не зазначено жодного приводу відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України, а також в порушення вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, відсутні дані, які б вказували на наявність ознак злочину в його діях.
Крім того, в порушення вимог ст. 98-2 КПК України йому не була вручена копія постанови про порушення кримінальної справи.
Суд задоволив скаргу ОСОБА_4 і скасував постанову прокурора про порушення кримінальної справи, посилаючись на те, що матеріали дослідчої перевірки та переглянутий відеозапис з камери зовнішнього спостереження про подію, що мала місце 17.08.2011 року не містять достатніх даних, які б давали підстави для порушення кримінальної справи відносно адвоката ОСОБА_4
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор, що приймав участь у розгляді справи в суді 1 інстанції, подав апеляцію, в якій просив постанову суду скасувати із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а матеріали справи на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд взяв до уваги лише дані запису зовнішнього відеоспостереження, а інші достатні дані, зокрема пояснення працівників міліції, висновок службової перевірки та акти судово-медичних експертиз про заподіяння працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень, не взяті.
Приводом до порушення кримінальної справи у даному випадку прокурор вважає безпосередньє виявлення органом дізнання ознак злочину, що в подальшому зафіксовано в рапортах ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6
Підстави для порушення кримінальної справи містяться в протоколі огляду місця події від 22.08.2011 року, поясненнях ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, відеозапису з камери зовнішнього спостереження Будинку правосуддя, висновку службового розслідування, актах судово-медичного експерта про наявність тілесних ушкоджень в ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
На апеляцію прокурора скаржник ОСОБА_4 подав заперечення, в якому просив постанову місцевого суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, посилаючись на те, що сам перелік даних про нібито наявність ознак злочину, на думку прокурора, не дають достатніх підстав для порушення кримінальної справи, оскільки вони є суперечливими і односторонньо суб’єктивними. Крім цього, в працівників правоохоронного органу не було підстав конвоювати затриманого ОСОБА_8, оскільки вони знали, що час його затримання закінчився в 16 год. 15 хв. 17.08.2011 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції, пояснення скаржника ОСОБА_4 про залишення апеляції прокурора без задоволення, а постанови суду без змін, пояснення слідчого та пояснення працівників міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перевіривши матеріали дослідчої перевірки і переглянувши відеозапис камери зовнішнього спостереження Будинку правосуддя стосовно події, яка мала місце 17.08.2011 року близько 19 год., колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Оглянута постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам закону, оскільки в ній не вказано ні приводів, ні підстав до порушення справи.
Посилання прокурора в апеляції на те, що приводом до порушення кримінальної справи в даному випадку стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину є неправильним та незаконним, оскільки в постанові про порушення кримінальної справи це не зазначено і за законом, коли учасником події являється працівник правоохоронного органу, то його дії розцінюються як потерпілого або визнаються незаконними і оцінку таким діям дає прокурор і не може бути визнано, як привід до порушення справи виявлений органом дізнання.
Не можна погодитись із твердженням прокурора про наявність підстав для порушення кримінальної справи, які викладені в поясненнях працівників міліції, в протоколі огляду місця пригоди, відеозапису з камери зовнішнього спостереження Будинку правосуддя, висновку службового розслідування, актах судово-медичного обстеження ОСОБА_5 і ОСОБА_6.
Підстави для порушення кримінальної справи мають містити два необхідних елементи:
- наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду;
- наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки злочину.
Достатніми даними, які вказують на наявність ознак злочину, слід вважати наявність
доказів, що підтверджують реальність конкретного протиправного посягання на конкретний об’єкт кримінально-правової охорони (наявність об’єкта та об’єктивної сторони конкретного складу злочину).
Дані, що вказують на наявність ознак злочину, мають бути достатніми, а це значить, що вони з достовірністю вказують на наявність вказаних обставин складу злочину.
Перевірені матеріали дослідчої перевірки, що стали підставами до порушення кримінальної справи не містять достатніх даних, які б вказували на ознаки злочинів, за якими порушено справу.
Так, в своєму поясненні ОСОБА_5 від 18.08.2011 року (а.с.52-55 матеріалів дослідчої перевірки) пояснив, що перебуваючи в складі конвойної групи по супроводу затриманого ОСОБА_8 близько 19 год. 17.08.2011 року намагалися виїхати автомобілем з території Будинку правосуддя, яка огорожена металевою огорожею і автоматичним відкриттям воріт.
Із зовнішньої сторони воріт стояли невідомий чоловік та жінка, які утримували ворота, щоб вони не відкривалися.
Затриманий ОСОБА_8 перед цим сказав, що це його адвокат та мама.
Вийшовши з автомобіля, він та ОСОБА_6, підійшли до брами з внутрішньої сторони і запропонували невідомому чоловіку та жінці відійти від воріт, але останні відповіли відмовою.
Після цього вони зробили спробу відчинити ворота руками. Між створками воріт утворився пройом 30-40 см. В цю мить невідомий чоловік кинувся в цей пройом і зі словами погроз став наносити удари кулаками як йому, так і ОСОБА_6. Верхня частина тулубу невідомого була на подвір’ї, а нижня частина (ноги, пахова частина) була прижата брамою, що не давало змоги в повній мірі застосувати прийоми рукопашного бою.
Потім все таки вони застосували фізичну силу – захват та загиб руки за спину, а потім застосували спеціальний засіб – зв’язування наручниками.
Невідомий чоловік продовжував вириватися від захватів, зривав маску з обличчя ОСОБА_6. Затримавши невідомого, вони посадили його в автомобіль і виїхали з двору Будинку правосуддя. Як пізніше було встановлено, що це був адвокат ОСОБА_4.
В своєму поясненні ОСОБА_9 та ОСОБА_6 від 18.08.2011 року (а.с. 56-59 матеріалів дослідчої перевірки) пояснили, що 17.08.2011 року близько 19 год., коли вони намагалися виїхати із двору Будинку правосуддя із затриманим ОСОБА_8 невідома жінка підбігла до воріт і стала утримувати, щоб перешкодити їх відчиненню.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до воріт, потягнули ворота, щоб відкрити їх. Невідомий чоловік, скориставшись щілиною, забіг на територію суду та зненацька наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6, а потім ОСОБА_5.
Останні застосували до невідомого прийоми рукопашного бою, а саме загин руки за спину, але невідомий пручався в результаті чого всі троє впали на підлогу (асфальт). Він, ОСОБА_9 вийшов з автомобіля, дістав наручники та оділи невідомому з фіксацією рук за спиною. Вони посадили невідомого в автомобіль і поїхали до приміщення УБоЗу.
Як пізніше вони взнали, що це був адвокат ОСОБА_4.
В подальшому в своєму поясненні (невідомо коли воно було відібрано) ОСОБА_5 змінив свої показання і повідомив, що коли він та ОСОБА_6 намагалися відчинити ворота, то в пройом між створками брами накинувся невідомий чоловік і став наносити йому та ОСОБА_6 удари руками в обличчя та тулубу. Затримавши невідомого чоловіка, вони повели його до службового автомобіля. Невідомий чоловік на відстані 3 м від конвойного автомобіля зробив різкий рух корпусом свого тіла та правої руки, наніс йому ОСОБА_5 удар по тулубу та здійснив кидок, внаслідок чого він упав на асфальт на спину. Невідомий також впав разом з ним. Після чого вони одягли на невідомого наручники та посадили в автомобіль (а.с.95-96 матеріалів дослідчої перевірки).
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 також змінили свої пояснення (а.с.97-101 матеріалів дослідчої перевірки), де вони пояснили, що ворота тримала жінка і коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагалися відкрити ворота, то пролізши в проміжок між створками воріт, невідомий накинувся на ОСОБА_5 і ОСОБА_6, наносячи удари кулаками рук в обличчя ОСОБА_6 і ОСОБА_5.
В своєму поясненні ОСОБА_4, відносно якого порушено кримінальну справу, в суді апеляційної інстанції пояснив, що 17.08.2011 року він прибув до Будинку правосуддя для розгляду подання слідчого про обрання міри запобіжного заходу його підзахисному ОСОБА_8 У зазначений час судове засідання не відбулося з невідомих причин і станом на 16 год.15 хв. термін затримання його підзахисного закінчився.
Біля 19 год. його підзахисного посадили в автомобіль для конвоювання і намагалися виїхати з території Будинку правосуддя. Він разом з дружиною та мамою затриманого стояв біля воріт, звідки намагалася виїхати конвойна машина. По мобільному телефону він став з’ясовувати у слідчого, на якій підставі утримують під вартою його підзахисного, оскільки час його затримання сплив ще о 16 год.15 хв.
В цей час до воріт підійшли двоє осіб у цивільному одязі і не представившись почали руками відкривати ворота, сказавши, що їм потрібно виїхати. Чи тримала жінка ворота чи ні він сказати не може. Коли він підійшов ближче до воріт і намагався пояснити, що його підзахисного незаконно утримують, слід почекати слідчого для з’ясування цих обставин, як пізніше він взнав, що це були працівники оперативного підрозділу "Сокіл" ОСОБА_5 та ОСОБА_6, затягнули його через пройом воріт на територію Будинку правосуддя, повалили на асфальт, оділи наручники і повели в автомобіль. В автомобілі нанесли йому чисельні тілесні ушкодження, після чого він перебував на лікуванні в лікарні.
Він звернувся з заявою про вчинений відносно нього злочин в органи прокуратури, однак по його заяві ніякого рішення не прийнято, а навпаки порушили кримінальну справу відносно нього за нібито вчинений опір працівникам правоохоронного органу та нібито заподіяння їм тілесних ушкоджень.
Переглядом відеозапису із камери зовнішнього спостереження встановлено, що пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не відповідають обставинам події, що мала місце 17.08.2011 року близько 19 год.
Так, із відеозапису не вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були в цивільному одязі, пред’являли посвідчення працівника міліції, як вони стверджують у своїх поясненнях.
Також відсутні протиправні дії ОСОБА_4 по нанесенню ударів руками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки з відеозапису видно, що коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкривали ворота та взяли за руки ОСОБА_4 та потягнули в двір Будинку правосуддя, після чого ОСОБА_5 застосував прийом із боротьби, кинув на землю ОСОБА_4, сам перебував зверху і почав заводити руку ОСОБА_4 за спину. Підійшовши до них ОСОБА_6, допомагав завести іншу руку ОСОБА_4 за спину. ОСОБА_9, який вийшов з автомобіля, спочатку тримав ОСОБА_4 за ногу, після чого приніс наручники, які одягли на ОСОБА_4 і повели в автомобіль. Після затримання і маючи на руках наручники, руки якого були заведені за спину, ОСОБА_4 будь-якого супротиву працівникам міліції не вчиняв, що знову ж таки спростовує пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про нібито нанесення удару в тулуб ОСОБА_5, який впав на землю на спину.
Слід також зазначити, що момент події із затриманням ОСОБА_4 відбувся миттєво, декілька секунд, тобто з моменту захвату ОСОБА_4 за руки і застосування прийому боротьби коли ОСОБА_4 опинився на землі і йому стали заводити руки за спину.
Отже відеозапис свідчить, що ОСОБА_4 будь-яких ударів не наносив і не міг нанести із-за миттєвості його затримання, тобто локалізації його дій, тому пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є неспроможними, оскільки суперечать даним відеозапису.
Колегія суддів вважає, що конфліктна ситуація виникла із-за неправомірних дій слідчого та працівників міліції, що здійснювали конвоювання затриманого, оскільки вони знали, що діють у незаконний спосіб, утримуючи затриманого поза межами встановлених законом строків.
Вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, прокурор не проаналізував матеріали дослідчої перевірки, не звернув уваги на суттєві розбіжності в показаннях ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 з даними відеозапису з камери зовнішнього спостереження Будинку правосуддя, де сталася подія, не взяв до уваги пояснення самого ОСОБА_4, яке співвідноситься з відеозаписом і не звернув уваги на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 року "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" та прийняв незаконне рішення, порушивши справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України.
Так в ч.2 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 року зазначено, що якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу, то за наявності до цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.
Виходячи із змісту ст.342 КК України опір – це активна фізична протидія здійсненню названими особами покладених на них службових обов’язків. При цьому дії того, хто чинить опір, повинні бути спрямовані безпосередньо проти службової особи.
Таких ознак протидії ОСОБА_4 відносно працівників міліції в результаті дослідчої перевірки не встановлено.
Опір слід відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою, відповідальність за яку передбачено ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є відмова від виконання наполегливих, неодноразових вимог виконати певну дію або утриматись від її вчинення. Відмінність опору і полягає в тому, що опір – це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора – це пасивна поведінка.
Слід зазначити, що забезпечення порядку виїзду і в’їзду на територію Будинку правосуддя, де встановлено автоматичне відкриття воріт, покладено на спецпідрозділ "Грифон", який несе чергування цілодобово і працівникам конвойної служби слід було звернутися до працівників "Грифону" для забезпечення безперешкодного виїзду із території Будинку правосуддя, а не самостійно відкривати автоматичні ворота.
Склад аналізованого злочину відсутній у випадках вчинення опору працівникові правоохоронного органу при здійсненні ними явно незаконних дій. Правова оцінка такої ситуації має здійснюватись за правилами необхідної охорони.
Таким чином колегія суддів вважає, що прокурором належним чином не досліджена об’єктивна сторона зазначених складів злочинів, а отже відсутні достатні підстави до порушення даної кримінальної справи.
Крім цього, в матеріалах дослідчої перевірки знаходяться матеріали за заявою ОСОБА_4 про вчинений відносно нього злочин, які тісно пов’язані з подією, що мала місце 17.08.2011 року близько 19 год. на території Будинку правосуддя.
По даних матеріалах прокурор ніяким чином процесуально не прореагував, що свідчить про неналежне виконання ним вимог ст.ст.94, 97, 98 КПК України при прийнятті остаточного рішення про порушення кримінальної справи за обставинами однієї і тієї ж події.
Посилання прокурора в своїй апеляції на інші матеріали дослідчої перевірки (зокрема на протокол огляду місця пригоди, на акти судово-медичного експерта про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тощо), які нібито давали прокурору підстави для порушення кримінальної справи, не можна вважати їх достатніми даними, оскільки вони не засвідчують зміст події.
Розглядаючи скаргу по суті, суд 1 інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора Шмітька Р.І. на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011 року, якою постанову прокурора Черкаської області Лісового М.Л. про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_4 за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цими працівниками службових обов’язків, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України. скасовано, залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Головуючий
Судді