ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5635/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Вівсяна Інні Василівні
за участю представників сторін:
позивача : Федорова В.В.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області
до: громадянина Кенії ОСОБА_2
про: примусове видворення за межі України
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - позивач, Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області) із адміністративним позовом до громадянина Кенії – ОСОБА_2 (далі - відповідач) про примусове видворення за межі України.
Позивач зазначив, що відповідач в Україні перебуває на нелегальному становищі, оскільки не скористався правовими підставами наданими йому для перебування на території держави. Зокрема, даний громадянин Кенії прибув в Україну для навчання, однак відрахований з числа студентів вузу. Термін перебування даного громадянина в Україні завершився, проте він з приводу його продовження до органів внутрішніх справ не звертався.
Таким чином, посилаючись на те, що дозволу на працевлаштування в Україні ОСОБА_2 не має, власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування на території України працівниками Ленінського районного відділу в цілому не виявлено, а також посилаючись на те, що у шлюбі з громадянкою України відповідач не перебуває, ніхто з його близьких родичів не є громадянами України та до визначеного терміну, а саме до 06.10.2011 року територію України в добровільному порядку не покинув, - представник позивача просив примусово видворити відповідача за межі України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити посилаючись на вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позов визнає та не проти його задоволення. Суду надав письмову заяву, яка приєднана до матеріалів справи.
Відповідно до п.2 ст.51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Громадянин Кенії - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну 28.11.2008 року через контрольно-пропускний пункт “Бориспіль” по освітній візі, відкритій на підставі запрошення на навчання в Одеському національному університеті.
31.07.2009 р. відповідач прибув у м. Вінницю для продовження навчання у Вінницькому національному технічному університеті. До числа студентів ВНТУ зарахований 05.08.2009 року.
За порушення умов індивідуального контракту наказом ректора № 40-сі від 01.09.2011 року відповідач відрахований з числа студентів ВНТУ. Термін перебування відповідача в Україні закінчився 01.09.2011 року, а з приводу його продовження останній до органів внутрішніх справ не звертався, що підтверджується матеріалами справи.
При проведенні заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, відповідач був виявлений працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області.
Начальником Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області 30 вересня 2011 року прийнято рішення, яким громадянина Кенії - ОСОБА_2 видворено з території України із забороною в’їзду терміном на 6 місяців та зобов’язано покинути територію України у термін до 06.10.2011 року (а.с.9).
Проте, у визначений термін відповідач територію України не залишив. На момент винесення рішення по справі відповідач перебуває на нелегальному становищі, проживає на квартирі, яку винаймає, у шлюбі з громадянкою України не перебуває, ніхто з його близьких родичів не є громадянином України.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон ), відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Закону, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Відповідно до ст. 30 Закону за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до положень ст.32 Закону іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: а) він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; б) він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; в) його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; г) під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; д) він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.
Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: а) його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; б) він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; в) у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення. У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі у зв'язку з видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно п.4.ст. 51 КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем. Дії відповідача не суперечать закону і не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з визнанням відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Примусово видворити за межі України громадянина Кенії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна
10.01.2012