ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.06 | Справа №АС 9/589-06. |
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми
до Харківського державного авіаційного підприємства в особі Конотопського механічного заводу, м. Харків
про стягнення 43 961 грн. 70 коп.
Суддя Лущик М.С.
Представники сторін:
Від позивача – Груздо Т.С.
Від відповідача – Белов Ю.П.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 43 961 грн. 70 коп. вартості 6 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р., покладає на підприємства, установи, організації обов‘язок створювати для інвалідів певні умови праці і забезпечувати їм соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вказані посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Працевлаштування інвалідів віднесено до компетенції органів, зазначених в ст. 18 вищевказаного Закону, а саме: органів Міністерства праці та соціальної політики України, органів місцевого самоврядування, державної служби зайнятості, громадських організацій інвалідів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив:
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.
Відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомляє, що у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників склала 397 чоловік, встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування 16 інвалідів, фактично на підприємстві у 2005 році було створено 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України на підприємство з правом найму робочої сили покладається забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач – Конотопський механічний завод ХДАП – листами № 427 від 13.10.2005 р., № 505 від 30.11.2005р., № 571 від 23.12.2005р. звертався Конотопського міськцентру зайнятості, листами № 428 від 13.10.2005 р., № 506 від 30.11.2005р., № 578 від 27.12.2005р. звертався до Конотопського управління праці та соціального захисту населення з проханням про направлення на це підприємство інвалідів для працевлаштування. Крім того, подаючи статистичну звітність на адресу Конотопського міськрайцентру зайнятості населення, відповідач постійно відображав наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” передбачено сплату підприємствами, організаціями, установами до відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце, і в той же час, якщо роботодавець подав до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН, в якому зазначалась кількість необхідних працівників–інвалідів, то у разі відсутності на підприємстві інваліда за наявності такого повідомлення, роботодавець не несе відповідальності, оскільки обов’язок працевлаштовувати інвалідів лежить виключно на центрі зайнятості.
Таким чином, саме уповноваженими органами інваліди на підприємство відповідача не направлялись. Крім того, позивачем не надано доказів, що мало місце безпосереднє звернення інвалідів з метою працевлаштування до Конотопського механічного заводу ХДАП та останній відмовив в прийнятті.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги заперечення відповідача та вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ М.С.ЛУЩИК