Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 січня 2012 р. № 2-а- 15194/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Супіна Агро”
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Супіна Агро”, в якому з урахуванням змін до позовних вимог, просить суд визнати противоправними дії Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Карла Маркса, 7, код ЄДРПОУ 37399779) в частині відмови у державній реєстрації угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року; зобов’язати Міськрайонне управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області (64600, Харківська область, м.Лозова, вул. Карла Маркса, 7, код ЄДРПОУ 37399779) здійснити державну реєстрацію угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що вважає відмову Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області від здійснення державної реєстрації Угоди до договору оренди земельної ділянки від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року, яка зазначена у листі від 26.10.2011р., такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є по своєї суті є противоправною.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за своєю відсутністю.
Відповідач повторно до суду не прибув, причини неявки не повідомив, правову позицію щодо заявлених позовних вимог, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Третя особа до суду не прибула, причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надала, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
З огляду на це суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи проводити на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р2 № 743438 від 01.04.2003 р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,5904 га., яка розташована на території Перемозької сільської ради, КСП ім. Калініна з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Між ОСОБА_1 та третьою особою у справі - ТОВ “Супіна Агро” було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки від 01.01.2007 року № 51, який зареєстровано у Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” 06.04.2007 р. за № 0610767700051.
Пунктом 9.3 вказаного договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Між позивачем та третьою особою - ТОВ “Супіна Агро” було підписано угоду від 30.06.2008 року №б/н про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року №51.
З метою державної реєстрації вказаної угоди позивач подав до відповідача - Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозовій та Лозівському районі Харківської області заяву про проведення державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі. До заяви було долучено 3 примірника угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Як встановлено з долученого до матеріалів справи листа Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозовій та Лозівському районі Харківського області від 26.10.2011 р., позивачу повернуто подану заяву з доданими до неї документами та повідомлено про неможливість зареєструвати зазначену додаткову угоду у зв’язку з ненаданням орендарем земельної ділянки ТОВ “Супіна Агро” свого примірника договору оренди.
Таким чином, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про відмову в проведенні державної реєстрації правочину за заявою позивача, є ненадання іншою стороною правочину свого примірника договору оренди.
Суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
За приписами ст.20 Закону України “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У відповідності до статті 31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1021 затверджено Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі –Порядок №1021), а повноваження по відкриттю та веденню у паперовому вигляді вказаної Книги покладено на територіальні органи Держкомзему (Постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року).
Відповідно до п.п.10, 11 Порядку №1021, записи до Книги вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. №224 передбачено, що центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем).
Відповідно до пункту 7 Положення №224, Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.
З огляду на зазначені приписи нормативно-правових актів, з 01.01.2011 р. державна реєстрація договорів оренди землі повинна здійснюватись відповідним територіальним органом Держкомзему, у даному випадку відповідачем - Міськрайонним управлінням Держкомзему у місті Лозовій та Лозівському районі Харківської області.
При цьому суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даної справи на законодавчому рівні врегульовано лише питання державної реєстрації договорів оренди та договорів про внесення змін до договорів оренди. Правовідносини з приводу державної реєстрації правочинів, предметом яких є розірвання раніше укладених договорів оренди не врегульовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За приписами ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З огляду на приписи ч. 7 ст. 9 КАС України щодо застосування закону, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону) у разі відсутності закону у відповідних правовідносинах, суд дійшов висновку, що державна реєстрація правочину щодо розірвання договору оренди землі має відбуватись в тому самому порядку, що й державна реєстрація договору оренди землі.
Правовідносини з приводу державної реєстрації прав та їх обтяжень врегульовані Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, згідно з ст. 15 якого державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Статтею 24 зазначеного закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення про відмову в державній реєстрації правочину зазначено підставу, яка відсутня в переліку підстав для відмови у державній реєстрації права, що містяться у ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Крім того, суд зазначає, що правовідносини щодо порядку (умов) реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок, врегульовано також нормами Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджено наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962 ( далі –Тимчасовий порядок №174).
За правилами п.п. 4.2, 4.5 Тимчасового порядку №174, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
В силу приписів Тимчасового порядку №174, зокрема, пунктів 2.4, 9.4.1 п.9.4, територіальний орган земельних ресурсів у 10-денний термін з дня отримання оформленого бланка державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі перевіряє наявність на титульному аркуші технічної документації відмітки про приймання обмінного файлу, зміст реєстраційної картки, відповідність відомостей, що містить реєстраційна картка та оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі, до технічної документації (реєстраційної справи).
Отже, згідно з Тимчасовим порядком №174 на територіальний орган земельних ресурсів покладено обов’язок виявити певні недоліки в наданих до державної реєстрації документах, а саме –виявити відсутність відмітки про приймання обмінного файлу та наявність розбіжностей між відомостями, що містять реєстраційна картка, оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі та технічна документація (реєстраційна справа) тощо.
Суд зазначає, що обов'язок територіального органу Держкомзему провести перевірку поданих до державної реєстрації документів кореспондується з положенням ч. 3 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, відповідно до якої документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Пунктом 162 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі визначено, що для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи: 1) копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб; 2) документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки; 3) договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договір суборенди земельної ділянки (її частини) (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору); 4) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи; 5) документи про внесення плати за надання послуг із: здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди частини земельної ділянки; перевірки обмінного файлу - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки. Під час подання заяви фізична особа пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі подання заяви уповноваженою особою - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені такої особи. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку. Забороняється вимагати подання документів та відомостей, не передбачених цим пунктом.
Проте судом встановлено, що при розгляді заяви позивача відповідач не зазначив про невідповідність доданого позивачем до заяви комплекту документів п. 162 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою в якості підстави для відмови в реєстрації змін до правочину.
Враховуючи положення ч. 3 ст.2 КАС України, суд доходить висновку, що оскільки оспорювань рішення відповідача вмотивовано підставою, яка не передбачена чинним законодавством для прийняття рішення про відмову в проведенні державної реєстрації правочину, таке рішення є необґрунтованим та неправомірним.
З урахуванням вище зазначених обставин та враховуючи положення ст. 11 КАС України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про визнання противоправними дії Міськрайонного управління Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі Харківської області (64600, Харківська область, м.Лозова, вул. Карла Маркса, 7, код ЄДРПОУ 37399779) в частині відмови у державній реєстрації угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року, яка оформлена листом від 26.10.2011 року Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області.
Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити державну реєстрацію угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, вони також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині здійснення дій у відповідності до положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07. 2004 року N 1952-IV, щодо державної реєстрації угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року.
При вирішенні спору в частині вимоги про зобов’язання відповідача здійснити державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, суд зазначає наступне. З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим –мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов’язки та надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб’єкта.
Враховуючи вказане та положення ст. 11 КАС України, суд дійшов до висновку про зобов’язання відповідача здійснити дії у відповідності до положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07. 2004 року N 1952-IV.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Міськрайонного управління Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі Харківської області (64600, Харківська область, м.Лозова, вул. Карла Маркса, 7, код ЄДРПОУ 37399779) в частині відмови у державній реєстрації угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року, яка оформлена листом від 26.10.2011 року Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області.
Зобов'язати Міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Карла Маркса, 7, код ЄДРПОУ 37399779) здійснити дії у відповідності до положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07. 2004 року N 1952-IV, щодо державної реєстрації угоди від 30 червня 2008 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки № 51 від 01 січня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) частину сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 14.11 грн. (чотирнадцять гривень 11 копійок).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 16 січня 2012 року.
Суддя Д.В. Бездітко