АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2346/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2. Кухар М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій субєкта владних повноважень неправомірними та його зобовязання по перерахунку державної та додаткової пенсії, –
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі та просив визнати дії відповідача неправомірними про відмову в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС і визнаний інвалідом третьої групи. Його інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС і тому позивач відноситься до 1 категорії громадян, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС належить обчислювати пенсію виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, але не менше шести мінімальних пенсій за віком.
Крім того, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії та які являються інвалідами третьої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Але всупереч вимогам частини 4 ст. 54 вказаного Закону та ч. 1 ст. 46 Конституції України зазначена соціальна допомога виплачувалась йому не в повному розмірі. Просив суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії та робити йому виплату пенсії в розмірі встановлено Законом з дня подання заяви до пенсійного фонду.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено повністю.
Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_5 неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_5 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до чинного законодавства України з 01 липня 2009 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове постанову, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, визнаний інвалідом ІІІ групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі м. Черкаси, де перебуває на обліку як пенсіонер, з заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» .
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» редакції від 09.07.2007 року в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком, та з відповідними змінами в Закон з 28.12.2007 року, де розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою визначений в розмірі 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дані зміни в Закон визнані неконституційними.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
При таких обставинах доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та дають підстав для зміни судового рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.
Керуючись статтями 195-198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року відхилити, а постанову Тальнівського районного суду від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :