АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2566/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 55 Манько М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.
при секретаріКонстантин В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,
в с т а н о в и л а :
25.01.2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ЗАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 20 березня 2006 р. уклав з відповідачем кредитний договір № СSSOAU00100026 про надання йому кредитних коштів для купівлі автомобіля. Згідно п. 2.2.7 даного договору до одержання кредиту був оформлений договір № 187/1/24118/24 добровільного страхування автотранспорту від 17.03.2006 р. між ним та Українською страховою компанією «Гарант – Авто», який був узгоджений з ЗАТ КБ «Приватбанк» та за яким ним щорічно сплачувались страхові платежі про що повідомлявся банк.
20.03.2007 р. відповідач, виступаючи як страховий агент ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» вигодонабувач без його згоди і не повідомивши його, перерахував 1953 грн. на рахунок ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», після чого дана страхова компанія направила йому для підписання договір страхування наземного транспорту № СSSOAU005771 від 20.03.2007 р.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23.10.2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.12.2007 р., договір страхування наземного транспорту від № СSSOAU005771 від 20.03.2007 р. визнаний недійсним та стягнуто з Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на його користь матеріальні збитки, моральну шкоду та судові витрати в сумі 2801,46 грн.
17.05.2008 р. ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до нього про стягнення заборгованості по кредитному договору. З позовної заяви він дізнався, що для сплати страхового платежу страховій компанії «Інгосстрах» банк відкрив кредитну лінію в сумі 13867 грн. В сою чергу він звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання неправомірними дій банку по відкриттю кредитної лінії, зобов’язання провести перерахунок по кредитній лінії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 24.11.2008 р. зобов’язано ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок по кредиту за договором № СSSOAU00100026 від 20.03.2006 р., виключивши з суми кредиту 1953 грн. перераховані банком страховій компанії «Інгосстрах» та стягнуто з ЗАТ КБ «Приватбанк» на його користь: у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 269,45 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., 68 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
05.03.2010 р. ним була повністю погашена заборгованість за кредитним договором № СSSOAU00100026 від 20.03.2006 р., проте перерахунок, відповідно до рішення суду, здійснено не було.
З викладених підстав він був вимушений неодноразово, як письмово так і особисто звертатись до відповідача з приводу надання йому відомостей про рух коштів на його рахунках.
Йому було рекомендовано отримати в суді виконавчий лист для стягнення через державну виконавчу службу 1953 грн.
Вважає, що оскільки ним виконано зобов’язання по погашенню кредитної заборгованості, то немає сенсу в отриманні виконавчого листа, а з відповідача на його користь необхідно стягнути 1953 грн.
Діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він був змушений неодноразово звертатись у різні інстанції, витрачати свій час, переживати хвилювання і стрес, зазнати душевних страждань у зв’язку з протиправними діями і бездіяльністю відповідача, докладання значних зусиль, щоб відновити свій нормальний стан. Моральну шкоду оцінив в 2000 грн.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь зняті з його кредитного рахунку на виконання недійсного правочину кошти в сумі 1953 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати.
15.08.2011 р. ОСОБА_6 збільшив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції з 1953 грн. до 3839,09 грн. та в частині моральної шкоди з 2000 грн. до 15000 грн., так як з наведених в позовній заяві підстав у нього виникла ішемічна хвороба серця.
15.09.2011 р. ОСОБА_6 від збільшення позовних вимог відмовився, а також враховуючи те, що 14.09.2011 р. на його рахунок надійшли кошти в сумі 1953 грн. відмовився від стягнення з відповідача на його користь 1953 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково, стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 1000 грн. моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави 51 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи та з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в заявлені позовні вимоги.
При цьому апелянт вказав, що суд першої інстанції не встановив чи є вина відповідача у затримці виконання рішення Смілянського міськрайонного суду від 24.11.2008 р. та чи звертався ОСОБА_6 до органів ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо перерахунку кредиту.
Крім того, на думку апелянта, позивачем не надано доказів в підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
В своїх запереченнях на скаргу ОСОБА_6 її не визнав, вказавши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача районний суд виходив з того, що позивач, в зв’язку з порушенням його прав як споживача, був позбавлений можливості користуватися належними йому коштами, терпів душевні та фізичні страждання, внаслідок хвилювань захворів і змушений був пройти курс лікування в кардіологічному відділенні, що вимагало від нього додаткових вимушених зусиль з організації його життя та побуту. Враховуючи характер та тривалість страждань, вимоги розумності, справедливості, керуючись одночасно статтями 23 і 1167 ЦК України та статтею 22 ЗУ «Про захист прав споживача» суд прийшов до висновку, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить стягнути 1000 грн. Крім того, враховуючи складність справи та затрачений час на її підготовку стягненню підлягають витрати пов’язані з оплатою правової допомоги в сумі 500 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Однак погодитись з висновком районного суду не можна, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції, скасовує із наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту позову ОСОБА_6 убачається, що ним пред'явлені вимоги про захист прав споживача.
При цьому, як на підставу своїх вимог позивач посилався на норми матеріального права визначені ст. ст. 4, 5, 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживача», ст. ст. 215, 216, 998 ЦК України і саме з мотивів, що відповідачем перерахунок по кредиту на виконання рішення Смілянського міськрайонного суду від 24.11.2008 р. не здійснений, що змушує його звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 1953 грн. та заподіяної моральної шкоди.
Разом з тим, задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що на дані правовідносини поширюється дія ЗУ «Про захист прав споживачів» та така шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1167 ЦК України.
Проте за положеннями ст. 1167 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне зобов'язання - це зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, а заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 березня 2006 р. ОСОБА_6 уклав з відповідачем кредитний договір № СSSOAU00100026 про надання йому кредитних коштів для купівлі автомобіля.
Згідно п. 2.2.7 даного договору до одержання кредиту був оформлений договір № 187/1/24118/24 добровільного страхування автотранспорту від 17.03.2006 р. між ОСОБА_6 та Українською страховою компанією «Гарант – Авто», який був узгоджений з ЗАТ КБ «Приватбанк» та за яким ним щорічно сплачувались страхові платежі про що повідомлявся банк.
20.03.2007 р. відповідач, виступаючи як страховий агент ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» вигодонабувач без згоди позивача і не повідомивши його, перерахував 1953 грн. на рахунок ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», після чого дана стахова компанія направила йому для підписання договір страхування наземного транспорту № СSSOAU005771 від 20.03.2007 р.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23.10.2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.12.2007 р., договір страхування наземного транспорту від № СSSOAU005771 від 20.03.2007 р. визнаний недійсним та стягнуто з Черкаського ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на його користь матеріальні збитки, моральну шкоду та судові витрати в сумі 2801,46 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 24 листопада 2008 р. було відмовлено в задоволенні позову ЗАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по кредитному договору, а зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено, зобов’язано ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок по кредиту за договором № СSSOAU00100026 від 20.03.2006 р., виключивши з суми кредиту 1953 грн. перераховані банком страховій компанії «Інгосстрах» та стягнуто з ЗАТ КБ «Приватбанк» на його користь: у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 269,45 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., 68 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Викладене свідчить про те, що приведеним рішенням суду від 24.11.2008 р. було зобов’язано ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок по кредиту за договором № СSSOAU00100026 від 20.03.2006 р., виключивши з суми кредиту 1953 грн. перераховані банком страховій компанії «Інгосстрах».
Суд першої інстанції встановив, що на час звернення до суду з даним позовом, ЗАТ КБ «Приватбанк» у добровільному порядку вказане рішення суду, в зазначеній частині зобов’язання, не виконав.
Проте суд першої інстанції не врахував, що цивільно – процесуальне законодавство, а саме ст. 368, визначають порядок звернення судових рішень, які набрали законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, до виконання.
При цьому умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України, від 21.04.1999, № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Як пояснив у суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 рішення Смілянського міськрайонного суду від 24 листопада 2008 р., в частині зобов’язання ЗАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок по кредиту за договором № СSSOAU00100026 від 20.03.2006 р., виключивши з суми кредиту 1953 грн. перераховані банком страховій компанії «Інгосстрах», в примусовому порядку не виконувалось.
При зверненні ОСОБА_6 до ЗАТ КБ «Приватбанк» йому, також, було рекомендовано звернутись в суд з заявою про видачу виконавчого листа та з подальшим зверненням до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду.
Тобто відносини з приводу належного та своєчасного виконання судового рішення регулюються Законом України «Про виконавче провадження», який не передбачає відшкодування моральної шкоди в разі його не виконання в добровільному порядку.
Крім того, судом першої інстанції не враховано положення ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживачів на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
У даній справі відсутні обставини, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, тому вважати обґрунтованими вимоги позивача щодо задоволення позовних вимог в цій частині немає підстав.
Не була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди у даному випадках і укладеним кредитним договором, неналежне виконання якого стало підставою для подання позовів.
Таким чином, рішення міськрайонного суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року скасувати.
ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :