ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 р.  Справа № 25021/11

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 власника Приватної фірми «Натар» на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року про закриття провадження у справі за позовом Приватної фірми «Натар» до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Респектінвест-Дубина» про визнання незаконним рішення, стягнення шкоди, зобов’язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

ПФ «Натар» 21.01.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Респектінвест-Дубина», в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення №45 від 25.09.1998 року «Про закріплення земельної ділянки у постійне користування Автосервісному підприємству», стягнути завдану прийняттям неправомірного рішення шкоду у розмірі 35 000,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень, зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку площею 0,07 га. у с. Дубина Сколівського району Львівської області та стягнути судові витрати у справі.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року провадження у справі закрито, як таку, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, .

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1- власник Приватної фірми «Натар» оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що виносячи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не піддав представлені ним документи глибокому аналізу, а прийняв рішення як відписку, позбавивши судового захисту

Представник позивача, в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Згідно ст.2 ч.1, 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст.3 ч.1 п.1 КАС України).

Відповідно до ст.17 ч.1, 2 юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб’єктного складу та предмету заявленого позову.

З матеріалів справи видно, що відповідачем у справі є Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області., тобто орган місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є публічно – правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. Вимога адміністративного позову ґрунтується на публічно – правових відносинах, які виникають у зв’язку із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства.

Так, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Конституції України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У рішенні Конституційного суду України №10-рп/2010 від 01.04.2010 року зазначено, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.1 ст.10, ст.ст.16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що вирішення спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4, ч.3 ст.17 КАС України).

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення (розпорядження), колегія суддів приходить до висновку, що таке прийнято відповідачем згідно положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 104 КАС України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів, допущено хибне трактування положень Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.2, п.1, 7 ч.1 ст.3, ст.17, 104 КАС України, що в свою чергу призвело до невірного висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин, а відтак неможливості розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку мова йде про оскарження позивачем рішення органу місцевого самоврядування, що випливає з наданих йому владних управлінських функцій, а не про спір пов’язаний із захистом права власності або користування, а тому його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що при продовженні розгляду справи, суду першої інстанції слід вирішити питання про прийняття позову, зокрема, щодо строків звернення та позовних вимог і при необхідності надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Щодо вимог позивача (апелянта) про задоволення позову, то такі не підлягають задоволенню, так як суд апеляційної інстанції не повноважний розглядати даний спір, як суд першої інстанції.

Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - власника Приватної фірми «Натар» задовольнити частково.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року у справі №2а-137/11 скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                       Д.М. Старунський

Судді                                                                                                                         В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 20.12.2011 року.