ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2011 р. < Текст > Справа №2а-8283/11/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Трофімової О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим
про скасування вимоги,
за участю представників сторін:
позивач: не з’явився;
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим про скасування вимоги №Ф 274-1 від 06.06.2011 року та спонукання до виконання певних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим № Ф 274-1 від 06.062011 року про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 429,10 грн. нарахована на підставі незаконної постанови Кабінету Міністрів України № 366 від 14.04.2009 року, яка визнана незаконною скасована постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 28.09.2009 року з моменту її прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.07.2011 року позов був залишений без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Позивачем у встановлений судом строк були усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.07.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання, що відбулося 30.08.2011року, сторони явку своїх представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 10.03.2011р. не забезпечив, надіславши на адресу суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову (а.с.26-27).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 20.117.2008 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 (а.с.3).
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1.) є платником єдиного податку.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Євпаторія.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було самостійно розраховані та подані до УПФУ в м. Євпаторія АР Крим Звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, відповідно до якого позивачем самостійно визначені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік в розмірі 1258,28 грн. (а.с.33).
Також ФОП ОСОБА_1 подана до УПФУ в м. Євпаторія АР Крим Таблиця 2. «Нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)» (а.с.32).
Однак зазначені суми сплачені позивачем не були, у зв’язку з чим за ФОП ОСОБА_1 склалася заборгованість зі сплати сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік в розмірі
УПФУ в м. Євпаторія АР Крим на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника було прийнято та направлено на адресу позивача вимогу № Ф 274 від 06.05.2011 року про сплату боргу в сумі 429,10 грн. (а.с.36), яка була отримана позивачем 12.05.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.37).
Відповідачем нараховані позивачу страхові внески за 2009 рік, позивачем добровільно сплачена заборгованість не була, отже заборгованість позивача зі сплати страхових внесків за вищенаведений період склала 429,10 грн.
Судом встановлено, що відповідачем було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу саме на несплачену суму страхових внесків у розмірі 429,10 грн.
Вказана вимоги позивачем оскаржена не була.
УПФУ в м. Євпаторія АР Крим на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника було прийнято та направлено на адресу позивача другу вимогу № Ф 274-1 від 06.06.2011 року про сплату боргу в сумі 429,10 грн. (а.с.5), яка була отримана позивачем що не заперечується самим позивачем.
Позивач, не погодившись із нарахуванням відповідачем позивачу страхових внесків за 2009 рік в розмірі 429,10 грн. та винесенням відповідачем відносно позивача вищенаведеної вимоги про сплату боргу, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування позивачу страхових внесків за 2009 рік та оскарження вимоги № Ф 274-1 від 06.06.2011 року, складеної відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний встановити, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2462-VI від 08.07.2010р. було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV, у тому числі до п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення.
Так відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р., № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
У відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2009 року скала 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період січень – грудень 2009 року, виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 року та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже позивач зобов’язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем було обґрунтовано розраховано суму заборгованості зі сплати позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік в розмірі 429,10 грн.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, базовим звітним періодом у даному випадку є квартал.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Крім того, саме Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом та цим Законом передбачено обов’язок фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачувати страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме щоквартально у розмірі 33,2 відсотка відносно мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків).
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Відповідно до вимог п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.07.2004р. за № 64/8663, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі ст. 106 Закону № 1058 06.05.2011 року виніс відносно позивача вимогу про сплату боргу № Ф 274 на суму 429,10 грн., яку направив на адресу позивача та яка була отримана позивачем.
Позивач не скористався своїм правом на оскарження вимоги про сплату боргу.
Відповідач повторно 06.06.2011 року виніс відносно позивача вимогу про сплату боргу № Ф 274-1 на суму 429,10 грн., яку направив на адресу позивача та яка була отримана позивачем.
Позивач не скористався своїм правом на оскарження вимоги про сплату боргу в судовому порядку та просить скасувати вищенаведену вимогу.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, яким встановлений єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Закон).
Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завдань та функцій, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
У ч. 4 ст. 25 Закону визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже як вбачається з вищенаведеного, відповідач наділений повноваженнями виносити вимоги про сплату боргу, у разі не здійснення платником сплати боргу у розмірах та строках, визначених законодавством України та органом ПФУ.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Суд підкреслює, що стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв правомірно, обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не порушив права та інтереси позивача, надав докази правомірності своїх дій, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Петренко В.В.
< Текст >