ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

       < Список > 

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2011 р. < Текст > Справа №2а-6748/11/0170/26

   Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Зайцевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальність «Кримська водочна компанія»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, скасування акту та податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-17/08-1355 від  20.07.11р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 13/10-0 від 06.07.11р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «Кримська водочна компанія» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій, скасування акту № 175/40-01/36499654 від 10.05.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0000524001 від 27.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Сімферополі неправомірно та безпідставно складений акт перевірки № 175/40-01/36499654 від 10.05.2011 року та прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000524001 від 27.05.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій у сумі 149528,35 грн., у тому числі 39622,68 грн. за основним платежем та 9905,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2011 року позов був залишений без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Позивачем у встановлений судом строк були усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на правомірність донарахування податкового зобов’язання в сумі 149528,35 грн., про що надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.106).

У судовому засіданні 18.08.2011 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні адміністратвиного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1  ст. 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3  статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Спеціалізована Державної податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов’язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача – Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, у зв’язку з прийняттям такого повідомлення – рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Кримська водочна компанія» (далі – ТОВ «Кримська водочна компанія») є юридичною особою, яка зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим 25.05.2009 року, про що видане свідоцтво серії А 0 № 116768 (а.с.76).

ТОВ «Кримська водочна компанія» є платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Кримська водочна компанія» є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що у період з 26.04.2011 року по 04.05.2011 року Лисенко Петром Петровичем – радником податкової служби ІІІ рангу, заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств машинобудування, газової промисловості та інших галузей управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ ВПП в м. Сімферополі на підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та наказу СДПІ ВПП в м. Сімферополі, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримська водочна компанія» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТМ «Данко Декор» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки за № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року (а.с.9-12).

Як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилася з відомо генерального директора ТОВ «Кримська водочна компанія» Злотницького Віктора Васильовича та головного бухгалтера Заболотної Тетяни Омелянівни.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Кримська водочна компанія» в порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено податковий кредит в сумі 39622,68 грн. з ПДВ за грудень 2010 року.  

Не погодившись з актом перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року ТОВ «Кримська водочна компанія» подало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим  заперечення до акту перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року (а.с.13-17).

Відповіддю від 24.05.2011 року за № 3121/10/40-01 Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишила без змін висновки, відображені в акті перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року (а.с.18).

На підставі акту перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року винесено податкове повідомлення – рішення № 0000524001 від 27.05.2011 року про визначення ТОВ «Кримська водочна компанія» податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49527,35 грн., у тому числі 39622,68 грн. за основним платежем та 9905,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19).

Не погодившись з податковим повідомленням – рішенням № 0000524001 від 27.05.2011 року, позивач оскаржив його до суду.

Перевіряючи  наявність підстав для задоволення позовних вимог суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом спірне податкове повідомлення - рішення винесене за результатами проведення документальної невиїзної перевірки з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТМ «Данко Декор» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Оскільки спірні правовідносини виникли у грудні 2010 року, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли у той період.

При дослідженні акту перевірки № 85/40-01/36499654 від 10.05.2011 року судом встановлено, що в ході перевірки посадовими особами податкового органу використані наступні документи:

- Акт Нововодолазької МДПІ  від 11.04.2011 року № 481/23-0/36922617 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово – господарської діяльності ТОВ «ТМ «Данко Декор» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово – господарської діяльності з приватним підприємством «Деко Сервіс»;

- податкові декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року;

- розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року.  

Крім того, використані комп’ютерні автоматизовані інформаційні системи СДПІ, інформація, яка використана: АІС «Облік податків та платежів», АРМ «Митниця», АРМ «Облік», ПК «Бест-Звіт» for Oracle. «Програма автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. ІС «Зустрічні перевірки».  

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за грудень 2010 року встановлено наступне:

ТОВ «ТМ «Данко Декор» за грудень 2010 року задекларовано обсяги поставки (без ПДВ) - 2431707 грн. (сума ПДВ -48634 і грн.), усього податкових зобов'язань з урахуванням коригувань складають в сумі ПДВ 486341 грн. Обсяги придбання (без ПДВ) -2307339грн. (дозволений податковий кредит - 461468 грн.). Усього податкового кредиту з урахуванням коригувань складають 461468 грн.

Позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду складає 24873 грн. Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати 24873грн.

В ході діяльності підприємством ТОВ «ТМ Данко Декор» продукція була реалізована наступним підприємствам – покупцям, а саме: ТОВ «Кримська водочна компанія».

З наданих до перевірки та наявних у податкових органів відомостей посадовими особами податкового органу зроблені висновки, що враховуючи те, що у ТОВ «ТМ Данко Декор» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначену голи зі вказаним контрагентом по податковим зобов’язання за грудень 2010 року в сумі 485847 грн., за січень 2011 року в сумі 274541 грн., за лютий 2011 року в сумі 202817 грн. мають ознаки никчемності.

Щодо обґрунтованості вищевказаних висновків  податкового  органу, зроблених ним під час перевірки, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).  

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать матеріали адміністративної справи, між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ТОВ «ТМ Данкан Декор» 20.09.2010 року був укладений Договір № 20/09-01 (а.с.22-28).

Виконання сторонами договору підтверджується податковими накладними, накладними на відпуск продукції та платіжними дорученнями.

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Системний аналіз норм Законів України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що  здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

Підстав вважати вказану угоду нікчемною суд не вбачає, а доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку суду відповідачем не надано.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

В той же час, дані автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів первинним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача не являється.

Суд також виходить з того, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли  контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

   Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій  в розмірі 9905,67грн. стало донарахування Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим податку на додану вартість в розмірі 39622,68 грн.

    Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобов’язання, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

                                                       ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

3. Скасувати податкове повідомлення – рішення № 0000524001 від 27.05.2011 року

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальність «Кримська водочна компанія» 3,40 грн. витрат за сплату судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                           < підпис >                               Петренко В.В.

          < Текст >