Категорія №9
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2012 року Справа № 2а-12081/11/1270
< Текст >
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Відкритого акціонерного товариства «Біловодська районна друкарня» про стягнення суми штрафної санкції у розмірі 17 000 грн., -
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Відкритого акціонерного товариства «Біловодська районна друкарня» про стягнення суми штрафної санкції у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що в порушення вимог п.4 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Положення Про розкриття емітентами цінних паперів», затвердженого рішенням ДКЦПФР №1591 від 19.12.2006, у термін до 30.04.2011 відповідач не розкрив річну інформацію за 2010 рік шляхом її опублікування в офіційному друкованому виданні, чим порушив вимоги п. 1 глави 7 розділу V Положення.
Такі дії відповідача підпадають під правопорушення, відповідальність у вигляді штрафу, за яке передбачена п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» – неопублікування інформації.
04 липня 2011 року уповноваженою особою ЛТУ ДКЦПФР у відношенні відповідача була винесена постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 17 000 грн.
У добровільному порядку штрафні санкції у розмірі 17 000 грн. відповідачем не сплачені.
У зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму штрафної санкції у розмірі 17 000 грн.
Ухвалою від 26 грудня 2011 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.
06 січня 2012 року на адресу суду повернувся конверт з позначкою пошти «за зазначеною адресою не проживає».
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надав.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:
- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов’язків учасників ринку цінних паперів;
- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
- заборона та зупинення на певний термін (до одного року);
- професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
Державне регулювання ринку цінних паперів згідно із ст. 5 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи (ст. 6 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, у відповідності із п. 14 ст. 8 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», зокрема, має право накладати штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Строки, порядок та форми подання регулярної інформації про емітента (річної та квартальної) відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року №1591, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за №97/13364, затверджено Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати регулярну річну інформацію (далі - річна інформація) у повному обсязі відповідно до вимог цього розділу.
Згідно із пунктом 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року №1591 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за №97/13364, розкриття річної інформації має здійснюватись шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні та подання до Комісії.
Розкриття річної інформації здійснюється у такі строки: розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; опублікування у офіційному друкованому виданні - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; подання до Комісії - не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.
Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу V Положення, відповідач зобов’язаний був розкрити річну інформацію шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним.
З матеріалів справи вбачається, що Луганським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було виявлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства про цінні папери – в порушення вимог ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та п.1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР №1591 від 19.12.2006, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2007 за №97/13364 (далі – Положення №1591), у строк не пізніше 30 квітня 2011 року не розкрило річну інформацію за 2010 рік шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 №448/96 та Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених Рішенням державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11.12.2007 №2272, Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства на ринку цінних паперів та при виявленні фактів порушень законодавства про цінні папери уповноважені особи складають акти про правопорушення на ринку цінних паперів, які в подальшому є підставою для винесення постанови про накладення штрафних санкцій.
09 червня 2011 уповноваженою особою комісії винесено Постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, в якій зазначено, що річну інформацію за 2010 рік в офіційному друкованому виданні в термін, передбачений Положенням, опубліковано не було, що є порушенням вимог до пункту 1 глави 7 розділу V Положення (а.с. 7).
Зазначену постанову направлено відповідачу, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції (а.с. 8).
21 червня 2011 року уповноваженою особою Комісії складений Акт №185–ЛУ про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зазначено про повторне порушення відповідачем ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», оскільки 23.07.2010 у відношенні відповідача була винесена постанова про накладення санкції №217-ЛУ, у зв’язку з нерозкриттям регулярної річної інформації шляхом її опублікування в офіційному друкованому виданні (а.с. 9).
Акт про правопорушення на ринку цінних паперів №185-ЛУ від 21.06.2011 та постанова про розгляд справи від 22.06.2011 була направлена на адресу товариства (а.с.10,11).
Пункт 5 ч.1 ст. 11 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (зі змінами і доповненнями) передбачає, що до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції за неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою №185 – ЛУ від 04.07.2011 до відповідача застосована санкція у вигляді накладення штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 17000 грн., який слід перерахувати в дохід Державного бюджету України. Як обтяжуюча обставина зазначено – наявність повторного вчинення протягом року однорідного правопорушення (постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №217-ЛУ від 23.07.2010) (а.с. 12, 13).
Зазначена постанова була направлена відповідачу поштою (а.с. 14).
Відповідно до розділу XVIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року №2272 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 року за №120/14811, штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше як через 15 днів з дати отримання нею постанови. Юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до Державного бюджету. Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом п'яти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії). У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, установлений пунктом 2 цього розділу, штраф стягується в судовому порядку.
Частиною 3 статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» також закріплено, що штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку.
Порядок накладення штрафу, визначений ст.12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», позивачем дотриманий.
Оскільки відповідачем постанову Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 04.07.2011 №185-ЛУ у встановленому порядку не оскаржено, внаслідок чого вона на момент розгляду справи є чинною та такою, що підлягає виконанню, а також те, що в порушення вимог розділу XVIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року №2272 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 року за №120/14811, штраф протягом 15 днів з дати отримання постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів не сплачений, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Стягнення здійснених позивачем судових витрат вирішується в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 98,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Відкритого акціонерного товариства «Біловодська районна друкарня» про стягнення суми штрафної санкції у розмірі 17 000 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Біловодська районна друкарня» суму штрафної санкції у розмірі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в дохід Державного бюджету України (р/р 31115106700103 в ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24048193, код бюджетної класифікації 21081100).
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 98,50 грн. (дев’яносто вісім гривень 50 коп.).
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
< Текст >
СуддяО.В. Захарова