Категорія №8.2.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 січня 2012 року Справа № 2а-10753/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача Забаренко Н.В.,
представника відповідача Меркулової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
14 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181701/0 від 09.04.2009, № 0002251701/0 від 08.07.2009, № 0009371701/0 від 15.07.2010 та зобов’язання вчинити певні дії.
05.01.2012 представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд зобов’язати відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн., № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн., № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн.; частково визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 та № 0009371701/0 від 15.07.2010; частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009, № 225 від 20.08.2009, № 63 від 26.02.2010, № 163 від 28.05.2010, № 257 від 20.07.2010, № 73 від 11.11.2010 у сумі 2151,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2009 році підприємством самостійно було нараховано та сплачено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів платіжними дорученнями, в яких було визначено період сплати, який податок та сума сплати. Однак відповідачем були пред’явлені податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку № 0000181701/0 від 09.04.2009 на суму 550,33 грн., № 0002251701/0 від 08.07.2009 на суму 639,19 грн., № 0009371701/0 від 15.07.2010 на суму 2483,29 грн.
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно нараховано штрафні санкції, пеня та прийнятті податкові повідомлення – рішення та незаконно зараховані сплачені суми в порядку черговості виникнення податкового боргу.
Просить суд зобов’язати відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн., № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн., № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн.; частково визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 та № 0009371701/0 від 15.07.2010; частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009, № 225 від 20.08.2009, № 63 від 26.02.2010, № 163 від 28.05.2010, № 257 від 20.07.2010, № 73 від 11.11.2010 у сумі 2151,47 грн.
Ухвалою суду від 05.01.2012 позовна заява Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області в частині зобов’язання відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн. та № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн.; визнання не чинними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 на суму та № 0009371701/0 від 15.07.2010 на суму 1019,78 грн.; зобов’язання відповідача частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 та № 225 від 20.08.2009 на суму 1 289,07 грн. залишена без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, підтримала доводи, викладені у запереченнях, просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Суд, вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 10 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
За змістом п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181), органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України “Про систему оподаткування” та Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Предметом розгляду даної справи є зобов’язання відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” за платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн., зобов’язання скасувати нараховану пеню за платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010 на суму 277,66 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 256,75 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 218,27 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 109,72 грн.
Статтею 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181- III (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 2182) передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
За змістом пункту 1.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пункту 1.3 податковий борг (недоїмка) — податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.
Згідно ст.ст. 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування” (яка діяла на момент виникнення правовідносин), платники податку несуть обов’язки щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.
Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов’язання (зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Податковим боргом у відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010, № 163 від 28.05.2010, № 257 від 20.07.2010, № 73 від 11.11.2010 було перераховано суму податку з власників транспортних засобів за:
- 1 квартал 2010 року – 829,00 грн.,
- 2-й квартал 2010 року – 829 грн.,
- 3 квартал 2010 року – 829,00 грн.,
- 4 квартал 2010 року – 400,00 грн.
З урахуванням приписів вищевказаних норм законів, позивачем у повному обсязі виконані податкові зобов’язання по сплаті податку з власників транспортних засобів у відповідні періоди.
Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків .
Відповідно до ст. 16 Закону № 2181 на суму податкового зобов’язання нараховується пеня, яка також входить до складу податкового боргу.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290 (надалі - Інструкція).
Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.
Згідно п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин), затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27 червня 2003 року за № 522/7843 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.
Як вбачається із платіжних доручень (а.с. 13-16), позивачем було перераховано узгоджену суму податкового зобов’язання із визначенням призначення платежу, а саме, вказано який податок, за який період та розмір сплаченої суми.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було змінено призначення платежів підприємства шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що стало підставою для нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань.
Суд вважає, що дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.
Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, дії податкової інспекції є такими, що порушують права позивача.
Також, виходячи із аналізу вищевказаних нормативних положень, суд вважає, що приписи чинного законодавства дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Як вбачається із матеріалів справи, підприємством своєчасно та в повному обсязі були переховані податкові зобов’язання по сплаті податку з власників транспортних засобів із визначенням призначення платежів, тобто підприємством було виконано вимоги діючого законодавства щодо сплати податків та зборів, а тому у відповідача не було підстав змінювати призначення платежів по платіжним дорученням № 63 від 26.02.2010, № 163 від 28.05.2010, № 257 від 20.07.2010, № 73 від 11.11.2010 та тим самим своїми діями порушувати права платника податків, що є наслідком утворення податкового боргу та нарахування пені за несвоєчасну сплату податків.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням приписів статті 11 КАС України, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію скасувати нараховану пеню за платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010 на суму 277,66 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 256,75 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 218,27 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 109,72 грн. та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)”
Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачем не було заявлено позовні вимоги щодо стягнення судового збору з відповідача.
Керуючись статтями 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов’язати Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” за платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн.
Зобов’язати Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію скасувати нараховану пеню за платіжними дорученнями № 63 від 26.02.2010 на суму 277,66 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 256,75 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 218,27 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 109,72 грн. та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)”.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 січня 2012 року.
СуддяН.В. Кравцова