Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/15583/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Мороз Н.О.
розглянув відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства
«Костянтинівське трамвайне управління»
до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області
про часткове скасування вимоги
№ 38-12/339 від 13 квітня 2011 року
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 313 від 12.10.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 05-13-11-17/12096 від 11.10.2011 року)
Позивач, Комунальне підприємство «Костянтинівське трамвайне управління» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області із позовом про скасування вимоги № 38-12/339 від 13 квітня 2011 року в частині вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити працівникам підприємства (в т.ч. звільнених) недоотриманої заробітної плати внаслідок встановлення тарифних ставок до посадових окладів у розмірах менших, ніж мінімальні гарантовані розміри в сумі 311 039,39 грн. В судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив скасувати пункт 2 вимоги № 38-12/339 від 13 квітня 2011 року в частині зобов’язання нарахувати та виплатити працівникам підприємства (в т.ч. звільнених) недоотриманої заробітної плати в розмірі 322 432,53 гривень за період з 01червня 2008 року по 31 січня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив необґрунтованість викладених в акті ревізії висновків про недонарахування працівникам підприємства заробітної плати в сумі 322 432,53 грн. Як зазначив позивач у наданому позові, висновки відповідача про не донарахування працівникам підприємства позивача заробітної плати здійсненні через неврахування співробітниками відповідача при проведенні ревізії простоїв підприємства, перебування працівників у відпустках без збереження заробітної плати. Позивач зазначив, що Комунальне підприємство «Костянтинівське трамвайне управління» є дотаційним, заробітна плата нараховується, сплачується та постійно коригується у відповідності до вимог статті 16 Закону України «Про оплату праці» та Кодексу законів про працю України у межах виділених коштів та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 948 від 31 серпня 1997 року.
Додатково в судовому засіданні представник позивача зазначила, що на день судового розгляду цієї справи в підприємства позивача відсутній обов’язок щодо виконання вимог Галузевих угод, укладених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, з огляду на те, що у межах реалізації адміністративної реформи в Україні та оптимізації системи центральних органів виконавчої влади повноваження Міністерства з питань житлово-комунального господарства України в частині забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електротранспорту передані до Міністерства інфраструктури України, що потягло за собою зміну підпорядкованості підприємства позивача.
Провадження у справі неодноразово зупинялося у зв’язку із необхідністю надання часу позивачу перевірити розрахунок недоотриманої заробітної плати внаслідок незастосування коефіцієнтів, передбачених галузевими угодами. В ході судового розгляду представником позивача був наданий розрахунок недотриманої заробітної плати внаслідок застосування тарифних ставок, що є нижчими ніж встановлено законодавством, згідно якого сума не донарахованої та невиплаченої заробітної плати складає 265 710,65 грн. Розбіжність між даними позивача та відповідача в сумі 56721,88 грн. виникла внаслідок виключення позивачем із розрахунку недоотриманої заробітної плати за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року. Неприйняття розрахунку в частині визначення відповідачем не донарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року в сумі 56721,88 грн. представник позивача пояснив тим, що згідно статті 14 Закону України «Про оплату праці» норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців. При цьому, будь-яких заяв чи уточнень позовних вимог представник позивача не надав, визначив зазначені доводи як додаткове обґрунтування заявлених позовних вимог в частині зобов’язання донарахувати та виплатити недоотриману заробітну плату за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року.
Посилаючись на наведене, представник позивача просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. В наданих до суду запереченнях, у якості підстав незгоди із позовом відповідач визначив наступне. Підприємством позивача внаслідок встановлення діючих тарифних ставок та посадових окладів в розмірах, менших, ніж їх мінімальні гарантовані розміри, що є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання, не доплачено працівникам за період з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2011 року заробітної плати у розмірі 322 432,53 гривень. Зазначені порушення станом на день прийняття вимоги позивачем усунені не були.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Костянтинівське трамвайне управління» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 08679959, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 291454 (арк. справи 9). Комунальне підприємство «Костянтинівське трамвайне управління» є підприємством комунальної власності Костянтинівської міської ради, яка є його засновником.
В період з 01 лютого 2011 року по 12 березня 2011 року відповідно до пункту 1.3.4.1. плану контрольно-ревізійної роботи Костянтинівського об’єднаного Контрольно-ревізійного відділу на 1-й квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 31 січня 2011 року № 37, 38, 39, від 28 лютого 201 року № 99, від 01 березня 2011 року № 101, працівниками контрольно-ревізійної служби проведено ревізію діяльності підприємства позивача за період з 01 червня 2008 року по 31 січня 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 38-16/14 від 18 березня 2011 року (арк. справи 48-87). Окрім іншого, в ході проведеної ревізії працівниками контрольно-ревізійного відділу встановлено не донарахування працівникам підприємства заробітної плати у розмірі 322 432,53 гривень.
13 квітня 2011 року Костянтинівським об’єднаним Контрольно-ревізійним відділом прийнято вимогу № 38-12/339 (арк. справи 7-8), якою позивача зобов’язано вчинити дії, направлені на усунення порушень, відображених в акті ревізії № 38-16/14 від 18 березня 2011 року. Пунктом 2 цієї вимоги підприємство позивача зобов’язано нарахувати та виплатити працівникам підприємства (у т. ч. звільненим) недоотриману заробітну плату внаслідок встановлення тарифних ставок та посадових окладів в розмірі менших, ніж мінімально-гарантовані розміри в сумі 322 432,53 грн., внаслідок не проведення доплати до рівня встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 11393,14 грн.
Порушення, виявлені контрольно-ревізійним відділом, на усунення яких відповідач вимагав від позивача нарахувати та виплатити працівникам підприємства недоотриману заробітну плату в сумі 322 432,53 грн. в пункті 2 вимоги № 38-16/14 від 18 березня 2011 року відображені на стор. 15-16 акту ревізії. Згідно викладеного в акті, вибірковою ревізією нарахування посадових окладів (тарифних ставок) працівникам підприємства за період жовтень - грудень 2008 року, 2009 рік, 2010 рік та січень 2011 року, проведеною шляхом співставлення штатних розписів, наказів по підприємству, розрахункових листів по заробітній платі з нормами регіональної галузевої угоди, колективного договору та діючим законодавством встановлено, що протягом періоду з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2011 року підприємством позивача при підвищенні мінімального рівня заробітної плати були невірно розраховані тарифні ставки, які визначені в Регіональній галузевій угоді, при обчисленні тарифних ставок не застосовувався обов’язковий коефіцієнт 1,2 при встановленні ставки робітника 1 розряду та коефіцієнт співвідношення розмірів посадових окладів робітників 1 розряду, визначених регіональною галузевою угодою.
Внаслідок встановлення діючих тарифних ставок та посадових окладів в розмірах менших, ніж мінімальні гарантовані їх розміри, що є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання, працівниками підприємства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2011 року недоотримано заробітної плати в загальній сумі 322 432,53 грн. (в тому числі у 2008 році – 28 636,05 грн., 2009 році – 114 810,65 грн., 2010 році – 162 822,77 грн., 2011 році – 16 163,06 грн.), що є порушенням статей 95-97 Кодексу законів по працю, статті 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», статті 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», статті 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», та статті 22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», статей 6, 11, 13, 15 Закону України «Про оплату праці», пункту 3.4. та додатку 2 до Регіональної галузевої угоди на 2007-2009 роки, пункту 8.1.3. розділу VІІІ Колективного договору на 2007-2009 року.
Розрахунок недоотриманої заробітної плати наведений відповідачем в додатку № 11 до акту ревізії та наявний в матеріалах справи (арк. справи 97-117). Будь-яких зауважень щодо неправомірності визначених відповідачем у наданому розрахунку тарифних ставок позивачем не було надано. Пояснень з приводу способу визначення підприємством позивача тарифних ставок представник позивача також не надав.
Статтею 96 Кодексу законів про працю України встановлено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Положення аналогічного змісту закріплені в статті 15 Закону України «Про оплату праці».
Згідно статі 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Статтею 16 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розділом 8 колективної угоди Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління на 2006 рік», зареєстрованої Костянтинівським міським виконкомом 03 квітня 2006 року, яка діяла у період виникнення спірних правовідносин, визначено, що оплата праці здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про оплату праці». Пунктом 8.1.7 зазначеної колективної угоди передбачено встановлення форм, систем та розміру оплати праці у межах коштів, що зароботані трудовим колективом, але не нижче норм встановлених законодавством.
Пунктом 3.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політики України 27 червня 2007 року за № 51, передбачено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника і розряду – у розмірі не менше 120% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Частиною 2 цього підпункту встановлено застосування коефіцієнтів співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду визначених у додатку № 2 до цієї угоди.
Такі самі мінімальні гарантії в оплаті праці передбачені підпунктами 1.1.3 розділу І Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки від 15 вересня 2010 року.
Отже, наведені вище норми свідчать про наявність в підприємства позивача обов’язку дотримуватися вимог Галузевих угод між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки, 2010-2012 роки.
Розмір мінімальної заробітної плати у періодах, в яких відповідачем виявлені порушення визначався законами України про державний бюджет на відповідні роки. Відповідно до статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати складав 515 гривень, з 1 квітня 2008 року – 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року – 545 гривень та з 1 грудня 2008 року – 605 гривень на місяць; відповідно до статті 55 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати складав 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року – 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень, з 1 листопада 2009 року – 744 гривні на місяць; відповідно до статті 53 «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складав 869 гривень, з 1 квітня 2010 року – 884 гривні, з 1 липня 2010 року – 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року – 907 гривень, з 1 грудня 2010 року – 922 гривні; відповідно до статті 22 «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 1 січня 2011 року розмір мінімальної заробітної плати складав 941 гривня.
Із врахуванням встановленого зазначеними нормативно-правовими актами мінімального розміру заробітної плати та враховуючи встановлений приписами наведених вище галузевих угод обов’язок застосування мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду та застосування коефіцієнтів співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, сума не донарахованої та невиплаченої позивачем заробітної плати за період з жовтня 2008 року по січень 2011 року складає 322432,53 грн. грн. Будь яких зауважень щодо визначеного відповідачем розміру тарифної ставки у наданому розрахунку позивач в ході судового розгляду справи не надав.
Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування неправомірності прийнятої вимоги на неотримання ним прибутку, за рахунок якого він мав би здійснити виплату заробітної плати, з огляду на те, що нарахування заробітної плати у відповідності із вимогами, визначеними чинним законодавством не поставлено в залежність від отримання підприємством прибутку.
Доводи позивача про неотримання ним у період з 2008 по січень 2011 року дотаційних виплат з місцевого бюджету спростовуються встановленими в ході ревізії обставинами, що наведені в акті перевірки. Так, на стор. 10 акту ревізії зазначено що Комунальне підприємство «Костянтинівське трамвайне управління» є одержувачем коштів загального фонду місцевого бюджету за кодами функціональної класифікації 170602 «Компенсаційні виплати на пільговий поїзд електротранспортом окремих категорій громадян» та 170603 «Інші заходи в сфері електричного автотранспорту». Так, згідно викладеного в акті ревізії підприємством позивача у вигляді фінансової підтримки у межах кошторису за кодом функціональної класифікації отримано кошти у вигляді фінансової підтримки в сумі 776 тис. грн. у 2008 році, в сумі 850 тис. грн. у 2009 році, в сумі 770 тис. грн. у 2010 році, в сумі 45 тис. грн. у січні 2011 року. У межах фінансування за кодом функціональної класифікації 170602 «Компенсаційні виплати на пільговий поїзд електротранспортом окремих категорій громадян» від Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради профінансовані в межах кошторисних призначень 358 500,00 грн., в 2009 році – 443 815,83 грн., в 2010 році – 563 715,83 грн., у січні 2011 року – 15 605,19 грн.
Посилання позивача на зміну підпорядкованості підприємства, внаслідок якої на підприємства позивача не поширюється дія галузевих угод не приймаються судом до уваги, так як зміна підпорядкування підприємства позивача відбулася після січня 2011 року, тобто поза межами періоду вчинення виявленого відповідачем порушення.
Галузева угода між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007 - 2009 роки підписана 15 червня 2007 року згідно з рішенням колегії Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, президії Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України № 2 від 15 червня 2007 року.
Відповідно до п. 12 розділу І Угода набирає чинності з дати підписання її сторонами і діє до укладення нової.
Галузева угода між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки підписана 15 вересня 2010 року.
Загальними положеннями передбачено, що Угода набирає чинності з дати підписання її сторонами і діє до укладення нової.
Виходячи з наведеного, в період з червня 2008 року по січень 2011 року в позивача не було законних підстав невиконання умов зазначених угод в частині визначення мінімальної тарифної ставки.
Посилання позивача на статтю 14 Закону України «Про опаду праці», якою передбачено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися у періоді подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців також не приймаються судом до уваги. За дослідження наданого в судовому засіданні колективного договору встановлено, що зазначений договір не передбачає конкретних умов оплати праці, а лише містить відсильну норму щодо здійснення підприємством нарахування заробітної плати у відповідності із вимогами чинного законодавства згідно штатних розписів, будь-яких документів, які б передбачали нарахування підприємством позивача у певний період часу заробітної плати без врахування положень галузевих угод позивачем не надано.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про колективні договори до угоди» колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори до угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори до угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що працівникам Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» у період червня 2008 року по січень 2011 року безпідставно нараховувалась заробітна плата без застосування коефіцієнтів передбачених Галузевими угодами на 2007-2011 роки, оскільки дотримання вимог Галузевої угоди під час оплати праці штатних працівників прямо передбачено в Колективному договорі позивача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що пункт 2 вимоги Костянтинівського об’єднаного Контрольно-ревізійним відділу № 38-12/339 від 13 квітня 2011 року, яким підприємство позивача зобов’язано нарахувати та виплатити працівникам підприємства (у т. ч. звільненим) недоотриману заробітну плату внаслідок встановлення тарифних ставок та посадових окладів в розмірі менших, ніж мінімально-гарантовані розміри в сумі 322 432,53 грн., відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», та ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги № 38-12/339 від 13 квітня 2011 року відмовити у повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 26 грудня 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.