Справа № 2а/1570/6712/2011

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року           Одеський окружний адміністративний суд  у  складі:

головуючого судді:                              Самойлюк Г.П.

за участю секретаря:                            Казарян С.Б.

       розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000641530 від 04.07.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний»звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення  №0000641530 від 04.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №254/15-3/4704790/20 від 10.06.2011р,  згідно з якими всі укладені позивачем з ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно»угоди відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності і не спричиняють реального настання правових наслідків, в зв’язку з чим підприємством безпідставно включено по складу податкового кредиту суму ПДВ, що призвело до завищення від’ємного значення  ПДВ на суму 349439, 5 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2010 року - 349439,5грн. Позивач зазначив, що  не погоджується з висновком відповідача про нікчемність угод між ним та ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно», оскільки зазначені висновки відповідача не відповідають існуючим фактам, є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили  про визнання угод недійсними, основні положення вищезазначених угод  відповідають загальним вимогам ч.ч.2-4 ст. 203 ЦК України та позивачем  надано оформлені належним чином  у відповідності до вимог  ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України всі документи, підтверджуючі факт виконання господарських зобов’язань, відповідно висновок про нікчемність угод укладених між Позивачем та ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно»зроблено з перевищенням повноважень. Таким чином, позивач вважає, що суми податку, включені до складу податкового кредиту  підтверджені податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та в яких зазначені саме ті товари, які були предметом договорів поставки, а також іншими первинними документами, що свідчить про відсутність в діях позивача порушень приписів закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, всі контрагенти, якими були виписані податкові накладні  зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію  платника податку на додану вартість та відповідно дії СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі є незаконними, рішення прийняте в результаті цих дій є таким, що підлягає скасуванню.

         Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що згідно акту перевірки №254/15-3/4704790/20 від 10.06.2011р., встановлено завищення податкового кредиту на суму 349439, 50 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати до бюджету за грудень 2010 року за податковими накладними, які не мають статусу юридично значимих, оскільки складені за наслідками нікчемних правочинів з ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно». З посиланням на висновки акту перевірки представник відповідача зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно»не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, тому формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних цих підприємств є безпідставним. У зв’язку з відсутністю економічно необхідних умов для здійснення господарських операцій угоди поставки є нікчемними і не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем включено до складу  податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній  на суму 61679 84 грн., оформленій з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, у зв’язку з чим СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000641530 від 04.07.2011 року та відповідно підстави для його скасування відсутні.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

           На підставі наказу №136 від 11.03.2011 року, виданого СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, посадовою особою  СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з контрагентами з ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно».

           За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №254/15-3/4704790/20 від 10.06.2011р. (а.с.15-28), яким встановлено порушення ДП «МТП «Южний»п.1.8 ст.1, п.п. «д»п.п.7.2.1 п.7.2,п.п.7.4.2,п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «МТП «Южний»завищено відємне значення  ПДВ 349439,5 грн., у т.ч. по періодах за грудень 2010 року - 349439,5 грн.

            На підставі вищезазначеного акту, СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641530 від 04.07.2011 року про донарахування ПДВ в сумі 349439,5 грн. (а.с.13).

           Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення   позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів  справи, позивач про проведення перевірки проінформований повідомленням № 55 від 08.06.2011р.

         Перевіряючи законність віднесення ПДВ за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, суд виходить з наступного.

         Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997  року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 168/97-ВР), встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

       Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані  операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує  факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

          Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

         Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов’язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.   

          Згідно п.п.7.2.1 п.7.2  ст. 7 Закону України  № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2. ст.7 цього закону встановлено. що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.  Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

        ДП «ОМТП «Южний»було надано до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі  податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року, в якій зазначено 11982401 грн. податкового зобов’язання: 17585777 грн. податкового кредиту.

         Перевіркою встановлено, що за період грудень 2010 року податковий кредит позивача сформовано, в тому числі, за рахунок контрагентів ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно».

        Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авва-Інструмент»укладено договори на поставку товарів №СД/Т/СН-65 від 07.04.2010 року; №СД/Т/СН-165  від 19.07.2010 року; №СД/Т/СН-192 від 26.07.2010 року; №СД/Т/СН-198 від 28.07.2010 року; №СД/Т/СН-237 від 01.10.2010 року; №СД/Т/СН-65 від 07.04.2010 року, 07.12.2010 року укладено договір на поставку товарів №СД/Т/СН-270 між позивачем та ТОВ НВП «Укренергопостач». Між позивачем укладено договори на поставку товарів з ТОВ «НПЛ-Техно»: №СД/Т/СН-101 від 12.05.2010 року; №СД/Т/СН-234 від 17.09.2010 року; №СД/Т/СН-274 від 07.12.2010 року. Згідно з Розділом 1 зазначених договорів постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорі. Ціна, асортимент товару наведені у Додатку до договору, що є невід’ємною частиною останнього.

     Факт виконання робіт за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом  видатковими та податковими накладними (а.с.75-137).

      Позивачем на підтвердження реальності господарських угод надано, окрім іншого, специфікації, рознарядки, заявки та сертифікати якості на товари, які поставлялись за вищезазначеними договорами (а.с. 203-257).

        На виконання умов договорів позивач здійснив оплату за поставку товарів та перерахував на банківський рахунок контрагентів грошові кошти за платіжними дорученнями №7923 від 24.12.2010року; №2314 від 10.01.2011 року; № 2188 від 10.01.2011 року; №2140 від 10.01.2011 року; №2141 від 10.01.2011 року; №2189 від 10.01.2011 року; №2153 від 11.01.2011 року №517 від 11.01.2011 року; №2247 від 11.01.2011 року (а.с.138- 146).

         Беручи до уваги встановлені фактичні обставини,  суд приходить до висновку, що договори на поставку товарів  №СД/Т/СН-65 від 07.04.2010 року; №СД/Т/СН-165  від 19.07.2010 року; №СД/Т/СН-192 від 26.07.2010 року; №СД/Т/СН-198 від 28.07.2010 року; №СД/Т/СН-237 від 01.10.2010 року; №СД/Т/СН-65 від 07.04.2010 року, №СД/Т/СН-270 від 07.12.2010 року №СД/Т/СН-101 від 12.05.2010 року; №СД/Т/СН-234 від 17.09.2010 року; №СД/Т/СН-274 від 07.12.2010 року укладені позивачем з метою придбання товарів  для подальшого використання у власній господарській діяльності, а податкові накладні виписані ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «НВП «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно»відповідають вимогам пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

         Приймаючи рішення, суд враховує, що на момент вчинення зазначених вище господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані, знаходились на податковому обліку та мали статус платника ПДВ.

         За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними  правомірно віднесений до складу податкового кредиту за грудень 2010р.

        Відповідно до п. 185.1 «б»ст. 185 ПК України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

       Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

      В судовому засіданні представник відповідача, обґрунтовуючи порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»посилався на висновки довідки ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області № 566/23-2/36608434 від 07.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авва-Інструмент»щодо правомірності  формування податкового кредиту та податкових зобов’язань за грудень 2010 року, якою зафіксовано відсутність у платника податків ТОВ «Авва-Інструмент»основних засобів, декларація за перший квартал 2011 року не надавалась, на підприємстві значилось 3 особи, в зв’язку з чим зроблено висновок щодо відсутності у останнього  необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів,  технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з контрагентами за період грудень 2010 року, мають ознаки нікчемності. Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договорами з ТОВ «Авва-Інструмент».

        Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договорами, укладеними  позивачем з ТОВ «НВП «Укренергопостач»та ТОВ «НПЛ –Техно», судом встановлено, що відповідач посилався на акт  ДПІ у Приморському районі міста Одеси «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Укренергопостач»з питань правомірності формування податкового кредиту  з ПДВ з період грудень 2010 року  №530/23-2 від 07.04.2011 року, яким встановлено, що у ТОВ «НВП «Укренергопостач»відсутні  основні фонди,  технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за  місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання  згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з контрагентами за період грудень 2010 року, мають ознаки нікчемності та акт ДПІ у м. Іллічівську  №836/23-0304/32790323 від 06.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НПЛ –Техно з питань правомірності формування податкового кредиту  з ПДВ з період грудень 2010 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій  через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних  для здійснення операцій  з надання послуг по автоперевезенню, відсутність умов для досягнення  результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів в зв’язку з чим,  усі операції купівлі-продажу  не спричиняють реального настання  правових наслідків, а отже є нікчемними  по ланцюгу «Вигодонабувача».

           Разом з тим, у наданих до суду актах перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для поставки товарів, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення яка кількість осіб взмозі виконати зазначені роботи, тому суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність факту виконаних робіт недоведеною.

         Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.   

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:   

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;   

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;   

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).   

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).  

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

           Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов’язання за договорами  між Позивачем та ТОВ «Авва-Інструмент», ТОВ «ВПН «Укренергопостач», ТОВ «НПЛ-Техно» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, окрім того Закон не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов’язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

         Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно наказу ДПА України «Про порядок затвердження  форми податкової  накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 року  у податковій накладній окремим рядком  визначається місцезнаходження продавця та відповідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію  юридичних осіб  та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходженням юридичної особи є  адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені. З досліджених у судовому засіданні документів, а саме:  свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи  ТОВ «НВП «Укренергопостач», довідки АА №090898, виданої Головним управлінням статистики в Одеській області, витягу з ЄДР станом на 22.02.2011 року місцезнаходженням юридичної особи зазначено: 65020, Одеська обл., м. Одеса, Приморський район, вул. Розкидайлівська, буд.13,кв.2 та відповідно свідоцтва про реєстрацію платника податків  підприємство зареєстровано за зазначеною адресою. Доказів протилежного відповідачем в ході розгляду справи не надано, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №280 від 22.12.2010 року, виписаній ТОВ «НВП «Укренергопостач».

        Частиною 3 статті 2 КАС України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

         З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000641530 від 04.07.2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає  скасуванню.   

           Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

           Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

          Керуючись ст.ст. 2, 9,  69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

        Адміністративний позов державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, - задовольнити у повному обсязі.

            Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000641530 від 04.07.2011 року.

          Стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

               Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

         Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

         Повний текст постанови виготовлено та підписано  17 січня 2012 року

     Cуддя:                                                                                                                    Г.П.Самойлюк