Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2012 року Справа № 2а-12002/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Петросян К.Є.,
при секретарі: Захаровій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №29878266 від 23.11.2011,-
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №29878266 від 23.11.2011.
Ухвалою суду від 07.12.2011 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху; ухвалою суду від 06.01.2012 відкрито провадження у справі.
В обґрунтування пред’явленого позову ОСОБА_1 зазначив наступне.
23.11.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області було відкрито виконавче провадження №29878266 з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі від 11.10.2011 № Ф-1446 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1173,58 грн. з ОСОБА_1
Ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» визначений повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст.106 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що діяв до 01.01.2011 було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Разом з тим, з 01.01.2011 ст.106 зазначеного Закону в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність і тому, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011 за вимогою є перевищенням повноважень державним виконавцем.
На підставі викладеного, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №29878266 від 23.11.2011 про відкриття виконавчого провадження.
У судове засідання позивач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи надіслав до суду заяву від 16.01.2012 про розгляд адміністративної справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив, що УПФУ в Новопсковському районі є органом державної влади, внаслідок чого державним виконавцем не було порушено вимоги ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до внесених змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що вимога органів ПФУ про сплату недоїмки з 01.01.2011 не є виконавчим документом. Однак, згідно з положенням п.5 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Тому вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та підлягає виконанню, у зв’язку із чим просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю та розглянути справу за його відсутності.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 06 січня 2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заперечення від 16.01.2012, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_1 подано до УПФУ в Новопсковському районі звіт за 2010 рік не за встановленою формою та пояснення до нього, чим порушено п.16 та п.2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування органами ПФУ та п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Так як платник не надав звіт за встановленою формою, та самостійно не визначив суму доплати до мінімального страхового внеску за 2010 рік, управління донарахувало суми доплати до мінімального страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку.
На підставі розрахунку-повідомлення та відповідно до ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управлінням видано вимогу №Ф-1446 від 11.10.2011 та направлено ОСОБА_1
Згідно картки особового рахунку сума заборгованості складається зі сплати страхових внесків за членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах складає 1173,58 грн. (вимога №Ф-1446 від 11.10.2011) та суми заборгованості зі сплати страхових внесків ФОП ОСОБА_1 1756,80 грн. (вимога №Ф-1397 від 22.09.2011).
ОСОБА_1 оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-1397 від 22.09.2011 до Луганського окружного адміністративного суду та рішенням по праві №2а-10923/11/1270 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вимога про сплату боргу є виконавчим документом (ч.3 ст.106 Закону). Згідно ст.64 Закону управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
З урахуванням викладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №606).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі Закон №606) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із ст.17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки.
Згідно із ч.1 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції від 23.11.2011 ВП №29878266 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 11.10.2011 №Ф-1446 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 в сумі 1173,58 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, платник не надав звіт за встановленою формою, та самостійно не визначив суму доплати до мінімального страхового внеску за 2010 рік, у зв’язку із чим управління донарахувало суми доплати до мінімального страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку.
На підставі розрахунку-повідомлення та відповідно до ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управлінням видано вимогу №Ф-1446 від 11.10.2011. Згідно картки особового рахунку сума заборгованості складається зі сплати страхових внесків за членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах складає 1173,58 грн. (вимога №Ф-1446 від 11.10.2011).
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абз.5 п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковькому районі є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку Управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області правомірно застосовані положення ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 11.10.2011 №Ф-1446, а відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції правомірно винесено постанову від 23.11.2011 ВП №29878266 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
< Текст >
< Текст >
У задовлені адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №29878266 від. 23.11.2011, відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 19 січня 2012 року.
< Текст >
Суддя К.Є. Петросян