Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 січня 2012 року Справа № 2а/1270/11/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.03.2011),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 25849778 від 14.04.2011, визнання протиправною бездіяльності, -
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, у якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва ВП № 25849778 від 14.04.2011, зобов’язавши державного виконавця відкрити виконавче провадження;
- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, який не виніс відповідну постанову про розгляд скарги позивача;
- постановити окрему ухвалу щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ВДВС, винних у порушенні законних прав позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ ВП № 25849778 від 14.04.2011 відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 1147 від 13.05.2010, виданого нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області про стягнення з ОСОБА_3, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 453912 грн.
Оскільки тривалий час у позивача не було відомостей щодо виконання вищезазначеного рішення, позивачем була направлена відповідна скарга від 14.12.2011 начальнику ВДВС Голосіївського РУЮ. Листом від 22.11.2011 позивачу надіслано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повідомлено, що виконавчий документ повернутий позивачу, що не відповідає дійсності.
Позивач вважає дії посадових осіб ВДВС Голосіївського РУЮ незаконними, з огляду на таке.
ОСОБА_2 до ВДВС Голосіївського РУЮ була подана заява від 06.04.2011 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки на дату подання заяви місце роботи боржника знаходилось, за даними позивача, на території Голосіївського району м. Києва.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Таким чином, закон надає стягувачу право подання заяви за місцем роботи боржника, не зазнаючи жодних додаткових умов для цього (наявність заробітної плати, документальне підтвердження місця роботи боржника тощо). Крім того, у постанові державного виконавця зроблено посилання на підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», але ця норма стосується випадків, якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою.
У відповідності з вимогами ч.8 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову. Натомість позивачу надана відповідь листом, без винесення будь-якої постанови. Згідно ч.1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», до суду може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність також інших посадових осіб державної виконавчої служби, тобто бездіяльність начальника ВДВС також може бути оскаржена у судовому порядку.
Оскаржувану постанову та лист начальника ВДВС позивачу направлено, згідно календарного штемпеля на конверті, 19.12.2011, а отримані 22.12.2011, тобто процесуальний строк на оскарження почався з цієї дати.
На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 04 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним адміністративним позовом та призначено справу до розгляду у судове засідання. Одночасно з відкриттям провадження у справі, ухвалою суду зобов’язано відповідача у судове засідання надати: заяву ОСОБА_2 від 06.04.2011 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 1147 від 13.05.2010; докази надіслання ОСОБА_2 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 25849778 від 14.04.2011 разом з виконавчим документом, а також докази їх отримання позивачем; постанову начальника ВДВС Голосіївського РУЮ, прийняту за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.12.2011; у разі заперечення проти позову, письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, витребувані судом документи також не надав.
З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 08.03.2011).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема виконавчі написи нотаріусів (пункт 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_2 до ВДВС Голосіївського РУЮ направлено заяву від 06.04.2011 про примусове виконання виконавчого напису нотаріусу № 1147 від 13.05.2010 про стягнення з ОСОБА_3, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 453912 грн. Також, у заяві позивачем зазначено, що за наявними у нього відомостями, боржник працює приватним нотаріусом, місцезнаходження робочого місця: 03026, АДРЕСА_1
До заяви позивачем додано оригінал виконавчого напису нотаріуса.
Заяву про примусове виконання виконавчого напису разом з оригіналом виконавчого напису нотаріусу № 1147 від 13.05.2010 отримано ВДВС Голосіївського РУЮ 11.04.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.12).
Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Оглядом постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.04.2011 (а.с.7) встановлено, що державним виконавцем у постанові зазначено підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження – виконавчі дії проводяться за місцем проживання боржника або знаходження його майна. Для стягнення боргу з заробітної плати боржника потрібна згода стягувача. Згідно заяви про прийняття виконавчого документа до виконання відсутнє посилання про стягнення боргу з заробітної плати боржника. Разом з тим, державним виконавцем зазначено у якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
З таким рішенням державного виконавця суд не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Таким чином, з викладеного вбачається, що стягувач має право надіслати виконавчий документ для примусового виконання за місцем роботи боржника.
Із заяви про примусове виконання виконавчого напису нотаріусу вбачається, що в ОСОБА_2 були наявні відомості про те, що місце роботи боржника знаходиться саме у Голосіївському районі м. Києва.
Оскільки право вибору місця проведення виконавчих дій належить стягувачу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ за примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса, надавши відповідну заву та оригінал виконавчого напису нотаріуса.
Згідно ч.4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.
Відповідно до ч.5 ст.20 цього Закону, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ, отримавши інформацію про те, що місце роботи боржника не знаходиться на території, на яку не поширюється його компетенція, мав надіслати виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомити стягувану, а не повертати йому виконавчий документ.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання державного виконавця у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження на те, що у заяві про прийняття виконавчого документа до виконання відсутнє посилання про стягнення боргу з заробітної плати боржника, як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
По-перше, у ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» не зазначено про те, що заява про відкриття виконавчого провадження має обов’язково містити у собі посилання стягувача на стягнення боргу з заробітної плати боржника.
По-друге, відповідно до ст.68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Тобто, державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату боржника без відповідної заяви стягувача, встановивши, що у боржника відсутні кошти на рахунках та майно, достатнє для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
Заява стягувача необхідна тільки для звернення стягнення на заробітну плату боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, відсутність відповідних відомостей у заяві стягувача про звернення стягнення на заробітну плату боржника, на думку суду, не є підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 25849778 від 14.04.2011 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги щодо зобов’язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, суд зазначає таке.
Суд не повноважний втручатися у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов’язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення таких дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби. Натомість скасування у судовому порядку постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження автоматично обумовлює обов’язок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу, тому додатковим зобов’язанням судовим рішенням не потребує.
Вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, який не виніс відповідну постанову про розгляд скарги позивача, є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 14.12.2011 надіслав до начальника ВДВС Голосіївського РУЮ скаргу на бездіяльність державного виконавця (а.с.5).
Факт направлення зазначеної скарги рекомендованим листом підтверджено копією фіскального чеку від 14.12.2011 (а.с.5).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що начальником ВДВС Голосіївського РУЮ на час розгляду адміністративної справи зазначену скаргу отримано та не розглянуто у десятиденний строк з дня її надходження.
За таких обставин, суд зазначає, що у справі відсутні будь-які докази допущення начальником ВДВС Голосіївського РУЮ бездіяльності щодо розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.
Посилання позивача на лист відповідача від 22.11.2011, як на доказ невинесення постанови за результатами розгляду скарги, суд не приймає до уваги, оскільки такий лист було відповідачем складено до направлення позивачем скарги від 14.12.2011.
Що стосується вимоги позивача щодо постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ВДВС, винних у порушенні законних прав позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст.166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Вказана стаття дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення. Окрема ухвала є й реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою.
Визнаючи протиправною та скасовуючи постанову державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 25849778 від 14.04.2011, суд самостійно вживає заходи для усунення порушень закону та відновлення відповідних прав позивача.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а тому вимога позивача в цій частині не може розглядатися як позовна, тому що вона стосується не вимог до відповідача, а пропозицій до суду першої інстанції, який розглядає адміністративну справу.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 13 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 січня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 25849778 від 14.04.2011, визнання протиправною бездіяльності, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 25849778 від 14.04.2011.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 14,12 грн. (чотирнадцять гривень дванадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2012 року.
< Текст >
СуддяК.О. Пляшкова