Категорія №5
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 січня 2012 року Справа № 2а-11433/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання стягнень № 001503 від 21.11.2011,-
ВСТАНОВИВ:
07 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови про накладення стягнень № 001503 від 21.11.2011.
В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 10.11.2011 відповідачем було складено акт № 000719 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, яким встановлено факт реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 7043: 2009, ГОСТ 276-60, ДСТУ 2016-93) маркування; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію; реалізація товару без документів, що передбачені законодавством, що забезпечує їх якість та безпеку.
21.11.2011 на підставі акту перевірки була прийнята постанова № 001503 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн., яка була одержана позивачем 26.11.2011.
Позивач вважає, що відповідачем при винесені постанови було порушенно порядок накладення та стягнення штрафної санкції за порушення законодавства про захист споживачів, оскільки оскаржувану постанову було прийнято у відсутності позивача та не було перевірено виконання припису.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 001503 про накладення штрафної санкції у сумі 680,00 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, пояснивши, що відповідачем було здійснено перевірку магазину, який належить позивачу та складено акт, яким встановлено порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме, не відповідність продукції вимогам нормативних документів маркування; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію; реалізація товару без документів. Вказаний акт не було підписано з боку позивача, оскільки висновки визначені у акті перевірки не відповідають дійсності. Через тиждень після проведення перевірки, на адресу позивача поштою надійшов вказаний акт та припис. 26.11.2011 засобами поштового зв’язку позивачем було отримано постанову № 001503 від 21.11.2011 про застосування штрафної санкції у розмірі 680,00 грн. Акт перевірки та припис у судовому порядку оскаржено не було.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі Закон № 877) державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно статті 5 Закону № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Згідно ч. 6 статті 7 Закону України № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Згідно ч. 7 статті 7 вказаного Закону на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно ч. 1 статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);
відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;
накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Законом України "Про захист прав споживачів" №10232-ХІІ від 12.05.1991 року із змінами та доповненнями (надалі Закон 1023), регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 5 Закону № 1023 передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи. До такого органу відноситься відповідач по справі, рішення якого оскаржується.
Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України15 липня 2009 за №636/16652 (далі Положення №229) визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;
5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.
Судом встановлено, що 10.11.2011 відповідачем було проведено перевірку господарської одиниці за адресою: м. Кіровськ, вул.. Пархоменко, 14, що належить позивачу, за результатами якої складено акт № 000719 про дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с. 6-10).
Висновками вказаного акту встановлено наступні порушення: реалізація продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 7043:2009, ГОСТ 276-60, ДСТУ 2316-93) маркування; відсутня необхідна доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію; реалізація товару без документів, що передбачена законодавством, зокрема, що забезпечують їх якість та безпеку.
Згідно розділу 3 акту, позивач відмовився від підписання та отримання копії акту про що було здійснено відповідний запис (а.с. 7).
На підставі акту № 000719 від 10.11.2011 відповідачем прийнято припис від 10.11.2011 «Про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу контролю до акту від 10.11.2011 (а.с. 11) з вимогами усунути порушення, зазначені в акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 10.11.2011 № 000719 та письмово повідомити позивача про виконання припису до 14.11.2011.
Згідно розділу 6 припису позивач відмовився від отримання та підписання даного припису (а.с. 11).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було здійснено заходи щодо перевірки дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України "Про захист прав споживачів"
Згідно статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено у судовому засіданні 21.11.2011 відповідачем було прийнято рішення № 001503 про накладення стягнення у вигляді штрафної санкції у сумі 680,00 грн. Підставою для винесення вказаного рішення є акт від 10.11.2011№ 000719 (а.с. 12).
Під час розгляду справи позивачем було повідомлено суд, що дії відповідача під час проведення перевірки та винесений припис за її результатами у судовому порядку не оскаржувалися.
Таким чином, суд вважає, що оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення акт перевірки від 10.11.2011 є чинним, а винесений припис за його результатами підлягає обов’язковому виконанню, то відповідно у відповідача були законні підстави для винесення постанови про накладення стягнення за порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів.
Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням порядку накладення стягнення, оскільки розгляд питання про накладення стягнення було проведено без його участі та відповідачем не було перевірено виконання припису, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Згідно п. 4 Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається із змісту припису від 10.11.2011 у розділі 5 якого зазначено, що розгляд питання матеріалів перевірки призначено на 14.11.2011 на 10 год..
Як вбачається із пояснень позивача, йому стало відомо про дату засідання, на якому розглядалися документи щодо проведення перевірки після отримання припису від 10.11.2011 засобами поштого зв’язку, але позивач не прибув на засідання, оскільки не мав можливості.
Таким чином, суд вважає, що позивач був своєчасно повідомлений про розгляд матеріалів перевірки – 14.11.2011, а тому у відповідачем правомірно розглянуто справу без його участі та прийнято за її результатами відповідне рішення.
Щодо прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу без перевірки виконання припису, то суд зазначає, що згідно п. 4 Положення Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб’єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов’язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформлюється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Як вбачається із описової частини постанови про накладення стягнення від 21..11.2011 підставою для її прийняття були порушення, встановлені у акті перевірки від 10.11.2011, що відповідає приписам п. 4 вказаного Положення.
Крім того, позивачем у своїх поясненнях було зазначено, що фактично вимоги припису виконані не були, оскільки позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 10.11.2011, а тому як наслідок письмово про це управління не повідомляв.
Таким чином, суд вважає, що оскільки припис від 10.11.2011 містить вимогу письмового повідомлення суб’єктом господарювання управління про виконання вимог припису, то і як наслідок у разі відсутності таких відомостей та відповідних доказів підтвердження його виконання, підстав для перевірки припису під час винесення рішення про застосування штрафної санкції немає.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням обставин у справі, пояснень позивача та доказів по справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови про накладення стягнень № 001503 від 21.11.2011 у вигляді штрафної санкції у сумі 680,00 грн.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки зазначені судові витрати відповідачем не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання стягнень № 001503 від 21.11.2011 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 17 січня 2012 року.
Суддя Н.В. Кравцова