Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 січня 2012 року Справа № 2а/1270/109/2012
< Текст >
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Бойко В.В.,
за участю сторін
представника позивача: ОСОБА_1, дов. від 28.12.2011
представника відповідача: не прибув
представника третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №29952578 від 23.11.2011, зобов’язання повернути рішення про застосування фінансових санкцій №000018 від 06.01.2011,
ВСТАНОВИВ:
3 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №29952578 від 23.11.2011, зобов’язання повернути рішення про застосування фінансових санкцій №000018 від 06.01.2011, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.
23.11.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області було відкрито виконавче провадження №29952578 з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України у м.Рубіжному від 06.01.2011 № 000018 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду.
Позивач зазначає, що рішення Пенсійного фонду не є виконавчим документом, оскільки частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606 визначено перелік виконавчих документів, згідно якого виконавчими документами є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом виконавчим, а не органом державної влади.
На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29952578 від 23.11.2011, зобов’язати повернути рішення про застосування фінансових санкцій №000018 від 06.01.2011.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі Закон №606).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №606).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із ст.17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки.
Згідно із ч.1 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 17, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 23.11.2011 ВП №29952578 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.(а.с.8, 9)
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами, серед іншого, можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до ч. ч. 13, 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Виходячи із зазначених норм, рішення №000018 від 06.01.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у відповідності до ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є виконавчим документом, а тому доводи позивача є безпідставними.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Шляхо-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №29952578 від 23.11.2011, зобов'язання повернути рішення про застосування фінансових санкцій №000018 від 06.01.2011, відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 16 січня 2012 року.
< Текст >
Суддя О.О. Цицюра