Категорія 8.2.13
Ухвала
Іменем України
05 січня 2012 року Справа № 2а-10753/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача Забаренко Н.В.,
представника відповідача Меркулової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181701/0 від 09.04.2009, № 0002251701/0 від 08.07.2009, № 0009371701/0 від 15.07.2010 та зобов’язання вчинити певні дії, -
В с т а н о в и в:
14 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000181701/0 від 09.04.2009, № 0002251701/0 від 08.07.2009, № 0009371701/0 від 15.07.2010 та зобов’язання вчинити певні дії.
05.01.2012 представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд зобов’язати відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн., № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн., № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн.; частково визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 та № 0009371701/0 від 15.07.2010; частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009, № 225 від 20.08.2009, № 63 від 26.02.2010, № 163 від 28.05.2010, № 257 від 20.07.2010, № 73 від 11.11.2010 у сумі 2151,47 грн.
У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуском звернення до суду.
Представник позивача заперечувала проти клопотання та вважає, що позов подано в межах звернення строку звернення до суду, а тому позовна заява підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши думку сторін, вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.
Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців.
Крім того, стаття 99 КАС України була доповнена частиною п’ятою, якою був передбачений спеціальний скорочений строк в один місяць для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
Зазначена норма підлягала застосуванню також і щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами на підставі чинного до 1 січня 2011 року Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Таким чином, із моменту набрання чинності змінами до КАС України, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, до 1 січня 2011 року строки для звернення особи з позовом про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень становили один місяць.
Водночас 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX “Прикінцеві положення” цього Кодексу).
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов’язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Таким чином, із 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб’єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред’явлено позов.
Таким чином, якщо право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред’явлено позов, – до 1 січня 2011 року чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, що з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України збільшено тривалість строку звернення до суду для оскарження рішень контролюючих органів. Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з 1 січня 2011 року тривалість відповідного строку становить 1095 днів.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн., № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн., № 63 від 26.02.2010 на суму 829 грн., № 163 від 28.05.2010 на суму 829 грн., № 257 від 20.07.2010 на суму 829 грн., № 73 від 11.11.2010 на суму 400 грн.
Як встановлено у судовому засіданні відповідачем було повідомлено позивача про розподіл сплачених сум в рахунок погашення раніше виникшего податкового боргу лише за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн. та № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн., що підтверджується повідомленнями, які були отримані уповноваженою особою позивача - бухгалтером ОСОБА_3 28.08.2009 та 01.06.2009.
Таким чином, позивачу про перерозподіл сплачених сум за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 та № 225 від 20.08.2009 стало відомо до 30.07.2010, тобто у межах дії річного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС України. На час розгляду справи позивачем не було доведено поважність причини пропуску річного строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду.
Щодо позовної вимоги про визнання не чинними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 на суму та № 0009371701/0 від 15.07.2010 на суму 1019,78 грн., то суд також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки податкове повідомлення – рішення від 15.07.2010 було отримано особисто бухгалтером підприємства ОСОБА_3 15.08.2010 (в межах місячного строку звернення до суду), а податкове повідомлення – рішення від 08.07.2009 було отримано ОСОБА_3 08.07.2009 (в межах річного строку звернення до суду). З даним позовом позивач звернувся у грудні 2011 року, тобто по спливу строків звернення до суду встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України у відповідні періоди часу.
У зв’язку із залишенням позовної заяви в частині зобов’язання відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн., № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн. без розгляду, то відповідно і вимоги про зобов’язання відповідача частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 та № 225 від 20.08.2009 підлягають залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском звернення до суду.
Посилання представника позивача на те, що у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях та повідомленнях відповідача про перерозподіл сплачених сум зазначено бухгалтера ОСОБА_3 із її підписом, яка не є робітником підприємства та не має ніякого відношення до позивача і взагалі чи є це власний підпис вказаної особи, суд оцінює критично і вважає це підставою для уникнення позивача від відповідальності по сплаті обов’язкових податкових платежів.
Керуючись 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У х в а л и в:
Задовольнити частково клопотання представника відповідача.
Залишити позовну заяву Державного підприємства “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області в частині зобов’язання відповідача зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 на суму 1141 грн. та № 225 від 20.08.2009 на суму 2398,00 грн.; визнання не чинними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0002251701/0 від 08.07.2009 на суму та № 0009371701/0 від 15.07.2010 на суму 1019,78 грн.; зобов’язання відповідача частково визнати не чинною та скасувати пеню за платіжними дорученнями № 148 від 28.05.2009 та № 225 від 20.08.2009 на суму 1 289,07 грн. без розгляду.
Залишення без розгляду позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвалу, яку було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.В. Кравцова