Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2012 року Справа № 1170/2а-5321/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді –Нагібіної Г.П.
при секретарі –Дигас В.М.
за участю:
представника позивача –Іванова С.І.
представника відповідача – Максимчука О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Креатив»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення,
ВИКЛАД ОБСТАВИН:
Приватне акціонерне товариство «Креатив»(далі –позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення –рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) від 13 грудня 2011 року № 0001572310 яким зменшене від’ємне значення суми податку на додану вартість у сумі 156664,00 грн. – за основним платежом та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кіровоградська ОДПІ дійшла до необґрунтованого висновку щодо нікчемності договору про перевезення вантажів, укладеного ПАТ «Креатив»та ТОВ «Гарант Транс Авто», оскільки виконання вказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами (податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт тощо).
Наявність у ТОВ «Гарант Транс Авто»автотранспортних засобів підтверджується договорами їх оренди. ТОВ «Гарант Транс Авто»на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ, до того ж має ліцензію Міністерства транспорту та зв’язку України на надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
З огляду на викладене, позивач вважає, що підприємство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 року по господарським операціям з ТОВ «Гарант Транс Авто», відтак оскаржуване податкове повідомлення –рішення Кіровоградської ОДПІ є неправомірним та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що у ТОВ «Гарант Транс Авто»відсутні основні засоби, персонал, інші необхідні умови для здійснення господарської діяльності, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, тому воно не мало змоги надавати послуги з перевезення вантажів, відтак договір, укладений між ПАТ «Креатив»та ТОВ «Гарант Транс Авто» вчинений без мети настання реальних правових наслідків, тобто має ознаки нікчемності.
Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що податковий орган обґрунтовано дійшов до висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року 156664,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Гарант Транс Авто».
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення згідно заперечень проти позову, додав, що податковими органами було встановлено, що між ТОВ «Гарант Транс Авто»та його контрагентами –ТОВ «Альфа К»та ТОВ «Фієста Плюс»було проведено безтоварні операції. На підставі цього працівники Кіровоградської ОДПІ дійшли висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто».
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України) у судовому засіданні 11 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 16 січня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Креатив»зареєстроване як юридична особа 06 жовтня 2000 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 85, 86 т.1).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
Головним державним податковим ревізором –інспектором Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Креатив»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з ПДВ та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант Транс Авто»за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 168э/23-1/311462251 від 25 листопада 2011 р. (а.с.13-26 т.1), висновками перевірки, на думку відповідача, є порушення позивачем:
- частини п’ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Креатив»з ТОВ «Гарант Транс Авто;
- пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту ПДВ (ряд. 19 декларації з ПДВ) за квітень 2011 року на суму 156644 грн.
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення –рішення від 13 грудня 2011 року № 0001572310, яким відповідачеві зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 156644 грн., а також застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (далі –оскаржуване рішення, а.с.27т.1).
Стосовно оскаржуваного рішення, суд назначає наступне.
Зі змісту акту перевірки № 168э/23-1/311462251 від 25 листопада 2011 року суд вбачає, що податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року 156643,82 грн. по господарським операціям з ТОВ «Гарант Транс Авто», оскільки такі операції проведені на підставі нікчемного правочину, тобто такого, що не спрямований на настання реальних правових наслідків.
Такі висновки відповідачем зроблені з огляду на те, що в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26 липня 2011 року № 1002/23-325/36536292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Гарант Транс Авто»(ЄДРПОУ 36536292) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків –контрагентами –постачальниками ТОВ «Альфа - К»(код 35817379) за квітень 2011 року, ТОВ «Фієста Плюс»(код 32725008) за березень –квітень 2011 року та ТОВ «КВП-Гранит»(код 36896205) за березень 2011 року»зазначено, що у ТОВ «Гарант Транс Авто»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, в результаті чого правочини, укладені ТОВ «Гарант Транс Авто»та його контрагентами не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Крім того, відповідач посилається на те, що зустрічну перевірку ТОВ «Гарант Транс Авто»провести неможливо у зв’язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
Таким чином, на підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26 липня 2011 р. № 1002/23-325/36536292 відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, укладені у квітні 2011 року ТОВ «Гарант Транс Авто»з його контрагентами мають ознаки нікчемності, а ПрАТ «Креатив», у свою чергу, є суб’єктом господарювання, що здійснює господарські операції з використанням «вигодоформуюючих»суб’єктів по ланцюгу поставки товару, діяльність якого спрямовано на отримання податкової вигоди –формування податкового кредиту та валових витрат.
Висновки посадових осіб, які викладені в акті перевірки № 168э/23-1/311462251 від 25 листопада 2011 р. суд оцінює критично, так як вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб’єктів господарської діяльності і є такими, що йдуть врозріз нормам ПК України. Акт перевірки не містить жодних посилань на докази щодо нікчемності правочинів укладених ТОВ «Гарант Транс Авто»з іншими контрагентами. Більш того, суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідач зазначає, що договори поставки ТОВ «Гарант Транс Авто»з іншими контрагентами є нікчемними, а тому є нікчемний правочин укладений останнім з позивачем. Але, суд звертає увагу на той факт, що у позивача з ТОВ «Гарант Транс Авто»не укладались правочини щодо поставки, а був укладений договір перевезення вантажів, тобто надання послуг.
Позивачем до податкового органу подано звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 р. та уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ за квітень 2011 року (а.с.197-242). До рядку 17 «усього податкового кредиту»позивачем віднесено суму 48430848 грн., в т.ч.
156643,81 грн. по господарським операціям з ТОВ «Гарант Транс Авто»на підставі виписаних зазначеним підприємством податкових накладних (а. с. 65-71).
Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Аналізуючи вищезазначені норми ПК України, суд дійшов висновку, що єдиною правовою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Відповідачем заперечень щодо форми самих податкових накладних не заявлялись.
Стосовно реальності господарських операцій, суд дійшов на наступних висновків.
ТОВ «Гарант Транс Авто»зареєстроване як юридична особа 02 червня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 34 т.1), довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 35 т.1), відповідно до якої видами діяльності товариства за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, організація перевезення вантажів, транспортне оброблення вантажів. 15 червня 2009 року ТОВ «Гарант Транс Авто»видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 37 т.1).
ТОВ «Гарант Транс Авто»має ліцензію Міністерства транспорту та зв’язку України на надання послуг з внутрішнього перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с. 47 т.1). Крім того, суду надані договори оренди транспортних засобів ТОВ «Гарант Транс Авто»з іншими суб’єктами господарської діяльності щодо оренди транспортних засобів та копії технічних паспортів орендованих транспортних засобів (а.с.48-64 т.1).
Суд вважає посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Гарант Транс Авто»автомобільного транспорту, за допомогою якого воно б мало можливість надавати послуги з перевезення вантажів необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у користуванні підприємства транспортних засобів марки MAN (AE 7873 CХ), MAN (AE 3718 CO), вантажних причепів, про що свідчать договори оренди транспортних засобів, копії реєстраційних документів на них (а.с. 48-64 т.1).
06 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто»укладено договір перевезення вантажів № НС 31, згідно з яким ТОВ «Гарант Транс Авто»зобов’язується по замовленню ЗАТ «Креатив»здійснювати перевезення та доставку вантажу, а ЗАТ «Креатив»зобов’язується проводити оплату наданих послуг.
За результатами надання транспортних послуг ТОВ «Гарант Транс Авто»виписані податкові накладні:
- від 01.04.2011 р. № 12 на суму 4181,78 грн. ( у т. ч. ПДВ 696,96 грн. –а.с. 65 т.1);
- від 04.04.2011 р. № 1 на суму 80944,16 грн.( у т.ч. ПДВ 13490,69 грн. –а.с. 66 т.1);
- від 08.04.2011 р. № 2 на суму 120758,42 грн. (у т.ч. ПДВ 20126,40 –а.с. 67 т.1);
- від 18.04.2011 р. № 4 на суму 180723,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30120,50 –а.с. 68 т.1);
- від 20.04.2011 р. № 5 на суму 86991,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14498,50 грн. –а.с. 69 т.1);
- від 26.04.2011 р. № 7 на суму 343153,01 грн. (у т.ч. ПДВ 57192,17 грн.- а.с. 70 т.1);
- від 29.04.2011 р. № 14 на суму 123111,53 грн. (у т.ч. ПДВ 20518,59 грн.- а.с. 71 т.1).
Дослідивши податкові накладні, суд вважає, що жодних порушень у їх заповненні не має, тобто господарські операції в податковому обліку оформлені без порушень.
Виконання договору від 06 січня 2011 року № НС 31 підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 78-84 т.1).
За надані послуги з перевезення вантажів позивач сплачував кошти у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 72-84).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у квітні 2011 року ТОВ «Гарант Транс Авто»здійснювало перевезення насіння соняшника, який належить відповідачеві, переважно з Кальчицького елеватора ДП «Державна продовольчо –зернова корпорація України», де воно зберігалося на підставі відповідних договорів складського зберігання зерна (а.с. 160-178) та переадресовувалося до ЗАТ «Завод модифікованих жирів»та ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод»для зважування, зберігання та переробки.
Зазначене твердження представника позивача підтверджується наданими ним для огляду оригіналами та залученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних за період з 01 квітня 2011 року по 29 квітня 2004 року та реєстрами товарно-транспортних накладних (а.с. 98 –159).
Вищеописане дає суду підставу дійти висновку, що ТОВ «Гарант Транс Авто»позивачу на підставі договору № НС 31 від 06 січня 2011 року дійсно були надані послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 939862,92 грн., а відтак позивач правомірно відніс 156643,81 грн. ПДВ до складу податкового кредиту за квітень 2011 року.
Тобто, характер вищезазначеного правочину мав як реальний так і економічний зміст. А тому суд дійшов висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «Гарант Транс Авто»та ПрАТ «Креатив», відтак позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 156643,81 грн.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд не приймає в якості належного доказу безтоварності господарських операцій посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 26 липня 2011 року № 1002/23-325/36536292, оскільки останній не може бути належним та беззаперечним доказом нікчемності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто».
Відповідач в судове засідання не надав доказів, які б свідчили про нікчемність договору № НС 31 від 06 січня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на те, що правочини, укладені між ТОВ «Гарант Транс Авто»та ТОВ «Альфа К», ТОВ «Фієста Плюс»є безтоварними, необґрунтованим, оскільки перелічені юридичні особи є самостійними суб’єктами господарських правовідносин, відтак позивач жодним чином не може нести будь-яку юридичну відповідальність за їх податкову дисципліну.
До того ж, господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто»не передбачають передачі ТОВ «Гарант Транс Авто»у власність позивача товарно-матеріальних цінностей, оскільки договір № НС 31 від 06 січня 2011 року за своєю суттю є договором про надання послуг.
Відповідно пункту 14.1.36 статті 14 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI (далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отримані послуги від ТОВ «Гарант Транс Авто»позивач використав в своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, а відтак суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми 156644 грн. за наслідками правочину щодо отримання послуг по правочинам з ТОВ «Гарант Транс Авто».
Враховуючи доведеність в судовому засіданні факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Гарант Транс Авто»висновок відповідача про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 156644 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 1 грн. по господарським операціям з ТОВ «Гарант Транс Авто»є протиправним, а тому позовні вимоги належить задовольнити.
Стосовно посилання відповідача щодо порушення позивачем під час укладення правочину норм цивільного законодавства, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У статті 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем ТОВ «Гарант Транс Авто».
Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом –ТОВ «Гарант Транс Авто».
Водночас податкові органи, у разі наявності на те підстав, не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Згідно частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (підпункт 3 пункту 1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно та необґрунтовано (тобто без вивчення усіх необхідних первинних бухгалтерських документів –договору перевезення, товарно-транспортних накладних, договорів оренди транспортних засобів, складського зберігання, відповідних ліцензій тощо) зменшено позивачеві розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення належить задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Сплата позивачем судового збору в розмірі 28,23 грн. підтверджується платіжним дорученням № 7922 від 20 грудня 2011 року на суму 28,23 грн. (а.с. 2 т.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Креатив»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення –рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 13 грудня 2011 р. №0001572310, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 156644 грн. –за основним платежом та 1 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Присудити приватному акціонерному товариству «Креатив»судовий збір в розмірі 28,23 грн., зобов’язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 28,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 16 січня 2012 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна