Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року Справа № 1170/2а-3435/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дигас В.М.
за участю:
представника позивача –Горшельова С.О.
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за навчання,
В С Т А Н О В И В:
Олександрійський МЦЗ звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача кошти за навчання в розмірі 1072,32 грн. (у тому числі 334,32 грн. –навчання, 215,20 грн. – компенсаційні витрати за проїзд та 552,80 грн. –матеріальна допомога в період професійного навчання) за порушення умов договору у зв’язку з відмовою працювати за набутою професією.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір, предметом якого є направлення на навчання до Олександрійського професійного ліцею строком на 1 місяць.
Наказом від 26 травня 2011 року відповідач був відрахований зі складу слухачів у зв’язку з закінченням навчання.
27 липня 2011 року відповідачеві видано направлення на працевлаштування за набутою професією, проте відповідач відмовився від працевлаштування без поважних на те причин.
Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на умови договору про професійне навчання від 21 квітня 2011 року, просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені Олександрійським МЦЗ на його професійне навчання.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення згідно адміністративного позову.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з наступних підстав
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі –КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
За змістом частини четвертої статті 50 КАС суб’єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, встановлених законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-XII для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Статтею 19 цього ж Закону визначено права та обов’язки державної служби зайнятості, зокрема передбачено право на організацію при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання, крім того, державна служба зайнятості має право оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальну допомогу у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III, у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Таким чином, законом передбачено право органів державної служби зайнятості звертатися до суду про стягнення з фізичних осіб коштів, витрачених на професійну підготовку безробітного, у разі ухилення ним від працевлаштування за одержаною професією без поважних причин, натомість, на думку суду, таке право випливає із договірних правовідносин.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного майнового права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд вважає, що у органів Державної служби зайнятості відсутні правові підстави звертатися до адміністративного суду з позовами до фізичних осіб про стягнення невірно, надмірно або безпідставно виплачених коштів, оскільки такі вимоги є вимогами про відшкодування шкоди і відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції.
При прийнятті рішення про неналежність даного спору до юрисдикції адміністративного суду суд враховує імперативні приписи частини першої статті 244-2 КАС України, згідно з якими рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Так, постановою Верховного суду України від 28.11.2011 р. у адміністративній справі № 21-251а11 за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості професійного навчання в розмірі 64,51 грн. Верховний суд України зазначив, що вимоги органів Державної служби зайнятості за позовами до фізичних осіб про стягнення невірно нарахованих чи виплачених коштів є вимогами про відшкодування шкоди і відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції.
З огляду на викладене, даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
За приписами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На виконання частини другої статті 157 КАС України суд роз’яснює позивачеві, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 4, 17, 50, 109, 165, 244-2 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Закрити провадження у адміністративній справі № 1170/2а-3435/11 за позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за навчання.
Повторне звернення до суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна