ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
03 січня 2012 року Справа №2а-18570/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Бузінської А.В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»ЛТД в особі директора Косюк Валентини Дмитрівни
докомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об’єкти нерухомого майна»
провизнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ»ЛТД (далі –ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об’єкти нерухомого майна» (далі –КМБТІ, відповідач), в якій просить визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення реєстрації права власності за ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД на нежитлове приміщення (склад) та зобов’язати КМБТІ зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б.
В обґрунтування позову ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД посилається на те, що КМБТІ, відмовляючи у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, перешкоджає ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД у повному об’ємі реалізувати право власності на нежитлове приміщення (склад). Позивач звертав увагу суду на необґрунтованість відмови відповідача у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки позивачем подано всю необхідну для цього документацію.
Відповідач у судові засідання прибуття повноважного представника не забезпечив, тоді як про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. КМБТІ письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду не направлено.
Ухвалою суду від 28 грудня 2011 року за клопотанням позивача та враховуючи неприбуття представника відповідача розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
01 червня 1995 року між Представництвом Фонду державного майна України у Московському районі м. Києва (далі –Представництво Фонду держмайна) та Організацією орендарів підприємства «ОБРІЙ», правонаступником якої є ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД, укладено договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу №11 (далі –договір купівлі-продажу №11).
Відповідно до умов договору купівлі-продажу №11 Представництво Фонду держмайна продало, а позивач купив майно «…цілісного майнового комплексу: орендне підприємство «ОБРІЙ», яке знаходиться в м. Києві по вул. Васильківській, номер 23/16…»(пункт 1).
01 червня 1995 року договір купівлі-продажу №11 засвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1
17 липня 1995 року між Представництвом Фонду держмайна та позивачем підписано акт прийому-передачі майна державного підприємства (далі –Акт), згідно з яким позивач прийняв майно вартістю 437827000,00крб. (відповідно з актом оцінки майна), а саме: основні засоби по залишковій вартості (375493тис.крб.), «…вартість оборотних засобів…»87806тис.крб.), «…вартість цілісного майнового комплексу…»(463299тис.крб.), «…вартість майна, що належить орендарю…»(25472тис.крб.), «…вартість майна, що підлягає приватизації…»(437827тис.крб.).
Зі змісту додатку №І до Акту вбачається, що 17 липня 1995 року Представництвом Фонду держмайна передано позивачу, відповідно до умов договору купівлі-продажу №11, склад (господарську будівлю), площею 76м2, вартістю 230074,00тис.крб.
01 червня 1996 року позивачу передано на баланс цілісний майновий комплекс, у тому числі - господарську будівлю (склад) вартістю 230074,00тис.руб., про що свідчить довідка ТОВ «Обрій»ЛТД від 01 червня 1996 року №118.
01 квітня 2004 року між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0156га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23-а, - з цільовим призначенням: експлуатація та обслуговування складської будівлі, - згідно з яким позивач регулярно та вчасно має сплачувати орендну плату у розмірі встановленому договором оренди.
08 серпня 2011 року позивачем отримано технічний паспорт на нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б.
09 листопада 2011 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16 (літера Б), площею 81,8м2.
17 листопада 2011 року листом за №51678 (И-2011) відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для державної реєстрації права власності на вище вказаний об’єкт нерухомого майна. В обґрунтування прийнятого рішення КМБТІ зазначило, зокрема, що у договорі купівлі-продажу від 01 червня 1995 року не вказано площу об’єкта нерухомого майна, що переходить позивачу у власність.
З’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»від 01 липня 2004 року №1952-ІV (з відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон №1952) та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (далі –Тимчасове положення №7/5).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 цього ж Закону).
Згідно з частиною 3 статті 17 Закону №1952 державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Стаття 4 Закону №1952 передбачає обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Частина 4 цієї ж статті зазначає, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, тоді як частиною 1 статті 20 цього Закону передбачено, що документи, які встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, пунктом 1 додатку 1 до Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року №74/74, до переліку правовстановлюючих документів, серед інших документів, віднесено договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, посвідчені державними та приватними нотаріусами.
Судом також враховується, що відповідно до пунктів 1 та 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року за №671 (далі –Порядок №671), державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України 2003 року шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з їх нотаріальним посвідченням. Водночас, дії нотаріусів мають вчинятися відповідно до Закону України «Про нотаріат»та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»(далі –Інструкція), зокрема, пунктам 30 та 31. Пункт 63 Інструкції встановлює, що крім правовстановлюючого документу на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені Наказом Міністерства юстиції України «Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках», а в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна.
Приписи Тимчасового положення №7/5 визначають, що обов’язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщені на території України, що належить фізичним і юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2.2 Тимчасового положення до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлюючі документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Водночас, згідно з пунктом 1 додатку 2 Тимчасового положення №7/5 до правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна відносяться договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу тощо.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Обрій»ЛТД є добросовісним набувачем права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу №11, і, звертаючись до відповідача з вище вказаною заявою, подало нотаріально посвідчений договір та документи, які були підставою його нотаріального посвідчення.
Відповідно до пункту 1 Додатку 2 Тимчасового положення №7/5 серед переліку правовстановлюваних документів є договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно.
Також, згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Реєстрацію прав власності згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення N7/5 здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, під час звернення позивача з відповідною заявою до відповідача, до останньої додано нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу №11.
Наведене визначає, що договір купівлі-продажу №11 є підставою здійснення державної реєстрації за ТОВ «Обрій»ЛТД права власності на нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1952-ІV (далі –Закон) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться з урахуванням наступного: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення змін до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
У відповідності до законодавства реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №1952 визначені підстави для відмови у державній реєстрації права, зокрема: якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. З зазначеною вимогою Закону узгоджується пункт 3.3. Тимчасового положення №7/5, в якій передбачено, що у державній реєстрації може бути відмовлено, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Частини 2 пункту 3.6. Тимчасового положення №7/5 визначає вимоги до рішень реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній.
Водночас, проаналізувавши вимоги чинного законодавства стосовно проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та встановивши вище зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ОБРІЙ»ЛТД в частині визнання протиправною відмови КМБТІ у реєстрації права власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає, оскільки викладені у договорі купівлі-продажу №11 положення не висвітлюють у повному обсязі умови набуття певних прав сторонами, зокрема, - в частині зазначення площі об’єкта нерухомого майна, яке переходить від продавця у власність покупця.
Разом з тим, враховуючи наявність нотаріального посвідчення вказаної угоди, наявні докази, загальні положення реєстрації права власності та принципи набуття останнього, і, оцінюючи вимогу позивача про зобов’язання КМБТІ зареєструвати право власності на нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б –суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання КМБТІ вжити заходів щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б, –у порядку та строки, визначені законом.
Частина решти позовних вимог ТОВ «Обрій»ЛТД задоволенню не підлягає як необґрунтована.
На підставі наведеного та керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ»ЛТД задовольнити частково.
Зобов’язати комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»вжити заходів щодо державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ»ЛТД (03040 м. Київ, вул. Васильківська, буд. №32/16; код за ЄДРПОУ 21496548) права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (склад), загальною площею 81,8м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, літ. Б, - у порядку та строки, визначені законом.
У частині решти позову у задоволенні відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька