КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2011 року місто Київ № 2а-4512/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Порозова Д.В.,
відповідача:- Воєводіна Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція»
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972300/2 від 21 січня 2010 року та № 0000982300/2 від 21 січня 2010 року.
Ухвалою від 13 квітня 2010 року Київським окружним адміністративним судом (суддя Музиченко А.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до попереднього судового розгляду на 17 червня 2010 року.
17 червня 2010 року від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов 3 3552/9/10-005 від 16 червня 2010 року.
17 червня 2010 року попереднє судове засідання відкладено на 27 липня 2010 року у зв’язку з неявкою сторін.
27 липня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 жовтня 2010 року.
20 жовтня 2010 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою від 20 жовтня 2010 року Київським окружним адміністративним судом зупинено провадження в адміністративній справі у зв’язку з проведенням судово-бухгалтерської експертизи до одержання судом результатів даної експертизи.
06 червня 2011 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи за № 9998/10-19 від 20.05.2011 року та матеріали, надані на дослідження.
Виходячи з викладеного, суд визнав за можливе поновити провадження в адміністративній справі № 2а-4512/10/1070.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000972300/2 від 21 січня 2010 року та № 0000982300/2 від 21 січня 2010 року прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
У судове засідання з’явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задовольнити, надав суду додаткові докази про справі, а саме: договір поставки № 28 від 03.01.2007 року, укладений між ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» та ТОВ «Рік Торг»; договір зберігання № 09/01 від 09.01.2007 року, укладений між ТОВ «Рік Торг» та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція»; копію кільцевої довіреності від 03.01.2007 року.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, надав суду копії розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; податкові декларації з ПДВ; декларації з податку на прибуток підприємств разом з розрахунками приросту (убутку) балансової вартості товарів; уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція» є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 17 лютого 2005 року (місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний номер: 33415498).
Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція», за результатами якої складено Акт № 409/23-2/33415498 від 17 серпня 2009 року Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року.
В Акті № 409/23-2/33415498 від 17 серпня 2009 року зафіксовані наступні порушення:
- пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 547 420, 00 гривень, в тому числі 9 місяців 2008 року – 180 136, 00 гривень та І квартал 2009 року – 70 991, 00 гривень та завищено збитки за ІV квартал 2008 року в сумі 404 700, 00 гривень;
- підпункт 8.8.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податку з доходів фізичних осіб в період, що перевірявся на суму 441, 00 гривень, у тому числі серпень 2008 року – 441, 00 гривень;
- підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 285 929, 40 гривень, в тому числі: січень 2008 року – 13 541, 80 гривень; лютий 2008 року – 9 333, 40 гривень; березень 2008 року – 3 074, 60 гривень; квітень 2008 року – 11 991, 60 гривень; травень 2008 року – 13 997, 40 гривень; червень 2008 року – 18 604, 00 гривень; липень 2008 року – 37 318, 60 гривень; серпень 2008 року – 32 060, 60 гривень; вересень 2008 року – 4 207, 00 гривень; жовтень 2008 року – 30 059, 40 гривень; листопад 2008 року – 23 913, 00 гривень; грудень 2008 року – 26 967, 60 гривень; січень 2009 року – 10 575, 00 гривень; лютий 2009 року – 35 999, 00 гривень; березень 2009 року – 10 513, 40 гривень.
- згідно частини 1, 2 статті 215, частини 2 статті 228, частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, правочини щодо оформлення будь-яких документів з поставки товарів між ТОВ «Рік Торг» та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення в сумі 4 263 644, 40 гривень, крім того ПДВ – 852 728, 88 гривень.
За результатами проведеної перевірки на підставі Акту № 409/23-2/33415498 від 17 серпня 2009 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року.
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року, оскаржив його шляхом подання скарги № 111 від 16.09.2009 року Начальнику Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області.
Рішенням Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області від 13 листопада 2009 року № 12370/10/25-015 про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року – залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.
У зв’язку з залишенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року без змін, а скарги ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» без задоволення, позивач отримав від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області податкові повідомлення-рішення № 0000972300/1 та № 0000982300/0 від 13 листопада 2009 року.
Позивач, не погодившись з Рішенням Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області від 13 листопада 2009 року № 12370/10/25-015 про результати розгляду первинної скарги, звернувся зі скаргою № 27/1 від 27 листопада 2009 року до Голови Державної податкової адміністрації в Київській області на податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року та Рішення від 13 листопада 2009 року № 12370/10/25-015 про результати розгляду первинної скарги.
03 грудня 2009 року позивач надіслав Голові Державної податкової адміністрації в Київській області доповнення № 03/1 до скарги на податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року.
Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області № 92/10/25-017/367-1342 від 21 січня 2010 року про результати розгляду скарги, Державна податкова адміністрація в Київській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року (№ 0000972300/1 та № 0000982300/0 від 13 листопада 2009 року) та Рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13 листопада 2009 року № 12370/10/25-015 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу позивача та доповнення до неї – без задоволення.
У зв’язку з залишенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року (№ 0000972300/1 та № 0000982300/0 від 13 листопада 2009 року) без змін, а скарги ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» без задоволення, позивач отримав від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області податкові повідомлення-рішення № 0000972300/2 та № 0000982300/2 від 21 січня 2010 року.
4 лютого 2010 року позивач звернувся зі скаргою № 04/1 від 4 лютого 2010 року до Голови Державної податкової адміністрації України на податкові повідомлення-рішення № 0000972300/0 від 31 серпня 2009 року та № 0000982300/0 від 31 серпня 2009 року.
У зв’язку з тим, що скарги позивача під час процедури адміністративного оскарження залишалися без задоволення, а податкові-повідомлення-рішення без змін, позивач звернувся з даним позовом до суду про скасування податкових повідомлені-рішень № 0000972300/2 та № 0000982300/2 від 21 січня 2010 року.
Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов вимоги позивача вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на той факт, що під час перевірки була дотримана процедура її проведення згідно чинного законодавства України, та за результатами якої встановлені порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року № 0000972300/0 про сплату донарахованої перевіркою суми податку на прибуток в розмірі 84 668, 00 гривень і 284 504, 00 гривень застосованої штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року № 0000982300/0 про сплату донарахованої перевіркою суми податку на додану вартість в розмірі 285 929, 00 гривень – за основним платежем та 142 965, 00 гривень – за штрафними (фінансовими) санкціями.
З матеріалів справи вбачається, що з січня 2008 року по березень 2009 року позивачу надавалися маркетингові та консультаційні послуги, а також послуги по просуванню товарів в торгових мережах, додаткові послуги по просуванню товарів та додаткове інформування, внесення нових товарів до асортиментного переліку, послуги по організації збуту товарів, послуги по стимулюванню продажу товару і консультаційні послуги на загальну суму 1 429 647, 00 гривень і ця сума була включена до валових витрат. Зазначені послуги було надано відповідними контрагентами за договорами, зокрема: ТОВ «Квіза-Трейд», ТОВ «Локомотив», ТОВ «Окей», ДП «Продмережа», ДП «Терра-Трейд», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Караван», ДП «Мережа-Трейд», ТОВ «Край», ЗАО «Фуршет», ТОВ «Болден», Підприємство «Білла-Україна».
Як вказується відповідачем в акті перевірки, позивач за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року задекларував податок на прибуток з 3-4 квартали 2007 року у сумі 60974 гривні, за 9 місяців 2008 року – 94985 гривень. В цілому підприємством за 2008 рік задекларовано збитки у сумі 2276150 гривень.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року встановлено його заниження всього у сумі 547420 гривень, в тому числі 9 місяців 2008 року – 180136 гривень та 1 квартал 2009 року – 70991 гривень та завищено збитки за 4 квартал 2008 року в сумі 404700 гривень в результаті допущених порушень податкового законодавства, а саме підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями).
Отже, податковий орган дійшов висновку, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено суму валових витрат по маркетингових та консультаційних послугах, по яких не доведена пов’язаність з веденням господарської діяльності на загальну суму 1429647 гривень.
Крім того перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях з ТОВ «Рік Торг» - занижено валовий дохід у сумі 1185174 гривні 39 копійок.
Згідно з акту перевірки документи, що підтверджують зв’язок понесених витрат на проведення маркетингових та консультаційних послуг безпосередньо з веденням господарської діяльності платника податку та відповідно завищено податковий кредит на загальну суму 285929 гривень, а в актах виконаних робіт відсутня деталізація та розшифровка послуг, що призвело до порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим і застосовано штрафну (фінансову) санкція у розмірі 142965 гривень (оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2010 року № 0000982300/2).
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4. статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Враховуючи подані позивачем документи, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив вартість маркетингових та консультаційних послуг, послуг по просуванню товарів у торгівельних мережах, послуг з внесення нових товарів (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку, послуги по організації збуту товарів, послуги по стимулюванню продажу товару до складу валових витрат.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач посилався на той факт, що постановою Господарського суду Київської області від 24 квітня 2008 року у справі № Б14/199-08 ТОВ «Рік Торг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора – представника ТОВ «Легран-Фінанс-Україна».
Згідно наявної інформації встановлено, що керівництву ТОВ «Рік Торг» листом від 29 грудня 2007 року № 34889/10/23-019 направлено повідомлення № 203 про початок перевірки за адресою місцезнаходження: місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 176. Вказаний лист повернувся з відміткою про те, що ТОВ «Рік Торг» за зазначеною адресою не знаходиться. При виході на перевірку встановлена відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
Водночас, слід зазначити, що на час існування правовідносин між позивачем та ТОВ «Рік Торг», останнє не було визнано банкрутом і здійснювало господарську діяльність.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ІРФ-Дистрибуція» та ТОВ «Рік Торг» були укладені договір поставки № 28 від 3 січня 2007 року та № 31 від 3 січня 2007 року.
Згідно договору № 28 ТОВ «ІРФ-Дистрибуція», в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, надалі «Покупець», з однієї сторони та ТОВ «Рік Торг», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, надалі «Постачальник», з іншої сторони, укладений даний договір про нижченаведене.
За умовами договору поставки № 28 від 3 січня 2007 року постачальник поставляє, а покупець приймає і зобов’язується оплатити товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого визначаються в товарних накладних або специфікаціях на передачу конкретної партії товару за цим договором. Специфікація складається відповідно до додатку № 1 до цього договору та є невід’ємною частиною договору.
Сторони погоджуються з тим, що передача товаророзпорядчого документа на товар «на пред’явника», згідно якого покупець має право вимагати кількість товару, зазначену в кожній окремій специфікації або товарній накладній від третьої особи, якою є зберігач товару, буде прирівнюватися до передачі товару.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Судом такого рішення не приймалося, а отже доводи відповідача не відповідають нормам чинного законодавства.
Також, між позивачем та ТОВ «Рік Торг» був укладений договір поставки від 3 січня 2007 року № 31. Передача товару за вказаним договором відбувалася на умовах EXW, згідно поставки Інкотермс 2000, на складі позивача. На час дії договору поставки від 3 січня 2007 року № 31 отримання товару ТОВ «Рік Торг» здійснювалося уповноваженою особою ТОВ «Рік Торг».
З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Рік Торг», іменованого надалі «Фірма» - платник податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та юридична особа – ТОВ «ІРФ-Дистрибуція», іменована надалі «Зберігач» - платник податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, був укладений договір зберігання № 09/01 від 09.01.2007 року. Згідно умов даного договору, фірма передає на зберігання зберігачу товар, визначений родовими ознаками, надалі – товар, а зберігач приймає на зберігання і зобов’язується зберігати переданий фірмою, згідно актів прийому-передачі товар, та повернути фірмі переданий на зберігання товар або відповідну кількість товару такого ж самого роду та такої самої якості за першою вимогою фірми.
При укладенні договору зберігання № 09/01 від 09.01.2007 року між ТОВ «Рік Торг» (Фірма) та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція (Зберігач) слід зазначити, що жодних правових наслідків по вказаному договору не наступило, товар на відповідальне зберігання від фірми до зберігача не передавався, у зв’язку з чим будь-яких зобов’язань у товариства перед бюджетом не виникло.
Крім того, при передачі товару ТОВ «Рік Торг», що відбувалася на складі ТОВ «ІРФ-Дистрибуція», були належним чином оформлені видаткові та податкові накладі, які досліджені судом під час розгляду справи, які підтверджують факт передачі товару ТОВ «Рік Торг», і, таким чином, умови вказаного договору поставки щодо передачі товару ТОВ «Рік Торг» були виконані позивачем у повному обсязі, що спростовує висновки відповідача про відсутність первинних документів.
В подальшому, враховуючи той факт, що поставка товару відбувалась на умовах EXW (Інкотермс 2000), ТОВ «Рік Торг» було здійснено самовивіз товару власними силами та за свій рахунок, що в даному випадку не вимагає наявності товарно-транспортних накладних відповідно до вимог чинного законодавства України.
При укладенні договорів поставки № 28 та № 31 від 3 січня 2007 року, сторонами були дотримані всі істотні умови договору поставки відповідно до частини третьої статті 180 Господарського кодексу України, а саме предмет, ціна та строк дії договору.
Первинні документи, що свідчать про фактичне отримання товарів позивачем відповідають вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 року № 99.
Таким чином, згідно з вимогами податкового законодавства України, податкові зобов’язання по виданим на ТОВ «Рік Торг» податковим накладним були включені позивачем до декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди, а сума валового доходу в повному обсязі включена до декларації з податку на прибуток підприємств.
Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
Натомість, позивачем надані всі наявні у нього документи, що спростовують викладені в акті перевірки обставини.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000972300/2 та № 0000982300/2 від 21 січня 2010 року винесені відповідачем неправомірно, тому підлягають скасуванню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 21 січня 2010 року № 0000972300/2 та від 21 січня 2010 року № 0000982300/2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція» здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 серпня 2011 року.