ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2011 року № 2а-11302/09/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»
про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу, зобов’язання виконати припис,
В С Т А Н О В И В:
Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1 549 659,55 грн. та штрафу у розмірі 3 099 319,10 грн. та про зобов’язання відповідача виконати вимоги припису № 74 від 16 липня 2009 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року провадження у справі № 2а-11302/09/2670 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 2а-9199/09/2670, що розглядається Київським апеляційним адміністративним судом.
Ухвалою суду від 6 грудня 2011 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 19 грудня 2011 року.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача надав додаткові документи та заперечив по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання 19 грудня 2011 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про ціни і ціноутворення», «Про відходи», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Постанову Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів», Постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів та послуги з вивезення побутових відходів»та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»при розрахунках із споживачами за послуги з вивезення та утилізації завищено тариф за вивезення твердих побутових відходів на 1 670 408,08 грн., при цьому необґрунтовано отримана підприємством виручка складає 1 549 659,55 грн., що є порушенням державної дисципліни цін.
Представник відповідача заперечив по суті позовних вимог з огляду на положення Цивільного кодексу України, Господарський кодекс України, закони України «Про відходи», «Про ціни і ціноутворення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про місцеві державні адміністрації», Постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів та послуги з вивезення побутових відходів», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджену спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1796 «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 грудня 2008 року № 1723 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»та зазначив, що Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві помилково дійшла висновку про порушення ТОВ «Крамар Рісайклінг»порядку калькуляції та встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів, оскільки Кабінетом Міністрів України не було надано Київській міській державній адміністрації повноважень щодо затвердження державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги з вивезення побутових відходів і в прийнятих Київською міською державною адміністрацією розпорядженнях йдеться не про обмеження тарифів, а навпаки про встановлення їх з метою недопущення збитковості діяльності суб’єктів господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів. Крім того, представник відповідача зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року у справі № 2а-9199/09/2670 задоволено позовні вимоги ТОВ «Крамар Рісайклінг»до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві та визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 63 від 16 липня 2009 року та припис № 74 від 16 липня 2009 року. Також, представник відповідача зазначив, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»є юридичною особою та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (код ЄДРПОУ 32068819).
За результатами проведеної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві 10 липня 2009 року складений акт № 137, яким встановлено, що при розрахунках із споживачами, підприємством за послуги з вивезення та утилізації завищено тариф за вивезення твердих побутових відходів на 1 670 408,08 грн. –відповідно до підтверджуючих документів. Також, зазначено, що підприємством в порушення вимог розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2007 № 1796 «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.12.2008 № 1723 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»здійснено розрахунок по завищеному тарифу на вивезення твердих побутових відходів та обраховано споживачів на 1 670 408,08 грн., при цьому необґрунтовано отримана підприємством виручка складає 1 549 659,55 грн., що є порушенням державної дисципліни цін, за які накладаються економічні санкції згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519. Також, в акті зазначено, що фактично отримана виручка 1 549 659,55 грн. підлягає вилученню до бюджету із застосуванням економічних санкцій у двохкратному розмірі, а на суму 1 670 408,08 грн. підприємству необхідно провести перерахунок.
На підставі складеного акту 16 липня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 63, яким вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману виручку у розмірі 1 549 659,55 грн. та стягнути штраф у розмірі 3 099 319,10 грн. та винесено припис № 74 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, а саме: розрахунки за послуги з вивезення твердих побутових відходів по тарифам вищим від законодавчо встановлених, шляхом приведення цін на послуги у відповідність до вимог пункту 4 та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2007 № 1796 «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.12.2008 № 1723 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», пункту 7 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.03.2000 № 54 «Про затвердження Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів», а також провести перерахунок із споживачами на суму робіт (послуг) виконаних (наданих) не в повному обсязі за період з червня 2008 року по травень 2009 року визначену в розрахунку завищення тарифу на вивезення твердих побутових відходів до акту перевірки для кожного споживача окремо.
Відповідно до пунктів, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) річний план надання послуг розробляється окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами на підставі фактичного та прогнозованого обсягів надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів, зокрема таких, як:
- зміна обсягів надання послуг в результаті економічного розвитку населеного пункту, підвищення вимог щодо якості послуг;
- підвищення рівня технологічного процесу поводження з побутовими відходами, заміна амортизованого обладнання, здійснення заходів щодо автоматизації та механізації виробництва, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій;
- підвищення рівня організації виробництва та умов організації праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.
Планування витрат для включення їх до повної планованої собівартості послуг за кожною операцією поводження з побутовими відходами здійснюється з урахуванням витрат з операційної діяльності, фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю.
До планованих витрат з операційної діяльності включаються:
- планована собівартість реалізованих послуг;
- адміністративні витрати, витрати із збуту послуг та інші операційні витрати.
Механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах встановлюється Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070.
Тарифи на послуги з вивезення побутових відходів, що надаються підприємствами, які не належать до комунальної власності встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29.12.2007 № 1796 «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», яким встановлені тарифи на 2008 рік та від 11.12.2008 № 1723 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».
Пунктом 7 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.03.2000 № 54 «Про затвердження Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів»(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що послуги надаються споживачеві за обумовленою договором системою.
Система збирання та вивезення твердих побутових відходів уключає такі операції:
- збирання та тимчасове зберігання твердих побутових відходів на території споживача до прибуття сміттєвоза;
- завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз і прибирання засміченої під час завантаження території;
- вивезення твердих побутових відходів на полігон або сміттєпереробний (сміттєспалювальний) завод.
Відповідно до статті 13 Закону України від 03.121990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 507) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Статтею 14 Закону № 507 встановлено, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року у справі № 2а-9199/09/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування рішення № 63 від 16 липня 2009 року про застосування до ТОВ «Крамар Рісайклінг»економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в загальній сумі 4 648 978,65 грн., припису №74 від 16 липня 2009 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та претензію від 16 липня 2009 року на суму 4 648 978,65 грн. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення № 63 від 16 липня 2009 року та припис № 74 від 16 липня 2009 року Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві.
Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року.
Вказаними рішеннями встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві було порушено порядок проведення перевірки, який передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Крім того, рішеннями встановлено, що ТОВ «Крамар Рісайклінг»не було допущено порушення державної дисципліни цін та зазначено, що Кабінетом Міністрів України не було надано Київській міській державній адміністрації повноважень щодо затвердження державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги вивезення побутових відходів і в прийнятих Київською міською державною адміністрацією на виконання власних повноважень розпорядженнях йдеться не про обмеження тарифів, а навпаки, про встановлення їх з метою недопущення збитковості діяльності суб’єктів господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2009 року.
Беручи до уваги те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 липня 2009 року № 63 та припис № 74 від 16 липня 2009 року скасовані рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Крамар Рісайклінг»необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1 549 659,55 грн., суми штрафу у розмірі 3 099 319,10 грн. та зобов’язання відповідача виконати вимоги припису № 74 від 16 липня 2009 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу, зобов’язання виконати припис відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева